Лист до Молодшого Сина.

[anna_amargo]

Закінчила щойно той фанфік, який начебто починала писати для Антоніни, але писала для себе.

Сиджу тепер зла. Істинно зла. Насправді. З зіпсованим настроєм, хворою головою, яка до спазмолгону просить ще суматриптану. І з питанням: «Це все?»

Дивно вийшло. Та частина, що від імені Гаррі вся була через «Я». Він якав постійно. Майже у кожному реченні. В частині Драко жодного слова «Я» у внутрішньому монолозі і тільки коли він звертається до свого друга він говорить це «Я». І це не тому, що Мелфой котичок, зайчичок і зовсім зовсім не егоїст. В жодному разі. Це тому, що він почувається більшим, ніж «Я» те. Мабуть.



Хоча Драко сам на себе – юного Драко із фільмів – не дуже-то й схожий. Вочевидь, я таки перетягла в його образ щось з сіра Фелтона й треба було менше тягти.

Тож. Або доведеться вдавати, що роки, батьківство і цінностей вимушена переоцінка зробили Мелфоя менш гівнистим і жовчним. Або ж можна буде просто викинути Епілог і зробити вигляд, що це все – історія Поттера, а Мелфою слова тут не давали.

Поки що ж це – все та ж сама історія Mallarē – Nam Fur A Harry James, Ee Mertarē – Nam Draco Lucius. Абсолютно та ж сама. Навіть в інтонаціях й в тому, що Мєртаре все ще вважає свого Малларе недоумком. Й любить його попри сум і втому одвічну свою. Тож.


Лист до Молодшого Сина…

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17 + 18
19 + 20
21
22
23 + 24
25
26
27
28
29
30
31
EPILOGUE