anna_amargo | Entries tagged with формули та форми

Вчора в фейсбуці я написала, що П., один з перших кого я колись вчила Магії-Лінгво на Ліб зробив нову Формулу Слова. Й це була не перша Формула Слова його, але це була дуже престижна серед лінгвомагів робота, бо він зробив таку Формулу на непечатне, сленгове слово, а для лінгвомагів це ой.

Написала і написала. Але ж мене понесло. І я подумала: «Ну, ось, я сказала вже А, тобто, сказала, що ось так ось іноді роблять. Та тепер треба Бе, тобто, пояснити що це таке і навіщо комусь воно…»

Взагалі-то, цю тему я – навчаючи людей Рубару – не чіпала б ще пару років. Бо це тема для підручника (мінімум) класу третього. Та я зараз не впевнена, що в наступному Марафоні даватиму Рубар для всіх. Та й взагалі не знаю – яким буде (і чи буде) наступний наш Марафон.

Тому таки кажу Бе. В сенсі, розповідаю про те, що таке воно є оте Verbumer Formula і чому так круто, коли хтось бере у роботу нецензурне слово й арго. ( . . . )

Я в сімнадцятому листі про Рубар, нещодавно відправленому марафонцям, трішки пройшлась по Магії Арифмантиці, як тій, що працює із цифрами, які – написані на стіні чи папері – теж бувають Графемами.

І згадала при цьому, що Арифмантика – як деякі інші Науки також – ділиться на сім напрямків розвитку. Тобто, там де у Фізики є Механіка, Термодинаміка, Оптика, всяке інше різне й плюс Відносності простигосподи поки що Теорія – у Арифмантики є Логантія, Гематрія, Нумерологія, всяке інше різне, ну, й Еннеагонтія. Без неї куди ж…

Еннеагонтія – це частина Арифмантики. Й вона працює виключно з цифрами від 1 до 9, як з основою будь-якої безкінечної послідовності. Це, якщо дуже спрощувати…

Себто, всякий маг-арифмант, який вибрав собі спеціальність еннеагонт, бачить в будь-чому, що відбувається, не перехрестя, не лінію і не простір, а трішки кутасте коло, такий собі багатокутник, що має 9 кутів та 9 сторін, геометричну, тобто, фігуру, що зветься еннеагон. ( . . . )

Зараз з тими марафонцями, які вивчають Рубар, ми вже пройшли таку кількість Графем, якої цілком вистачає на Формули. Досить прості, можливо, навіть примітивні, але цілком ефективні, перевірені поколіннями і часом.

Ця, яку я дам тут – не в Марафон, а для усіх, в подарунок – одна із таких. Всі Знаки з неї марафонцям мають бути знайомі. Тож, окрім користі від формули як від формули, тут ще буде користь для тих, хто захоче зробити розбір й зрозуміти, як вона побудована (для зручності я ті Символи, які вже давала у Марафон, винесла окремо збоку).

Формула називається Teeasreem Reemmērtol. І сенс її в тому, щоб – у людей, які можуть мати якісь хвороби спадкові – всі прояви цієї спадковості пом’якшити, настільки це можливо, відтягти у часі, посунути на роки.

В принципі, формула допомагати з усім, але досвідом доведено, що найбільше допомагає з тими спадковими хворобами, які впливають на стан м’язів, кісток, рухливість тіла, а також на ті недуги, що зачіпають пам’ять і когнітив загалом. ( . . . )

Ось зараз кількість ірі наближається до першої сотні тисяч душ здорових й живих. Тих, хто був до того, як я народилась і тих, хто при мені народився, залишилось тисяч шість з половиною. Всі інші – новенькі. Ті, які були кровними родичами якимись отим, початковим, моїм, і прийшли на місце отих, моїх, початкових, які загинули раніше своїх строків, від нещасних випадків, вбивств, аварій, або тут чи там, в Ізраїлі, на війні.

Але мова не про старих, не про моїх, початкових. А про іріранів нових. Про тих, які приходять з двадцять другого січня дві тисячі чотирнадцятого року. Про тих, які зараз прийшли.

З цих новеньких десь близько третини – за відчуттями моїми – читає Марнат досить легко. Я це відчуваю і знаю про це, коли вони в Книгу заходять, знайшовши її в себе в крові. Але, звісно, немає статистики. Є лише сайти з фанфіками, а ще є Пінтрест. ( . . . )

Ну, або, якщо українською, то «Нарцис Для Підлітка-ки». Тобто, формула, якою мама (або будь-хто з батьків, бабусів-дідусів, старших сестер чи братів, хрещених й опікунів) може захистити свою дитину від спроб незнайомців словесно наїхати й розкрутити на сльози чи гнів, щоби трішки від підлітка-підлітки краси і юності з’їсти.

Але для початку треба передісторії трішечки: Як я – і тут, і в Марафоні – багато разів говорила – є така категорія (зазвичай, дорослих, післятридцятирічних) людей, які мають здібність викликати у інших негативні емоції і – коли в емоціях цей інший відкриється – відбирати з того, хто відкрився, як з джерела, якісь його атрибути чи перспективи.

Тобто, оці старі пердуни, які спеціально наступають вам на ногу в тролейбусі, або пердухи, що придираються в Сільпо до касира – вони роблять це просто так іноді, від нестачі спілкування з людьми. Але іноді вони роблять це спеціально, щоби ви, чи касир завелись і відкрились. Й вони можуть це робити весь рік, але… ( . . . )

Я люблю Елементи. Я багато про них пишу. Я навіть кільком Елементам без Символу Імені цей Символ Імені склала з Рубару й дала. І я рада, що я не одинока у цім.

Олесь відкопав у Марнат Елемент Івасика-Телесика. Який там, у Внутрішній Книжці, у крові кожного з нас давно зберігається, але якого мало хто до сих пір прикликав.

Мало хто, бо, по-перше, він знайомий здебільшого українців, а нас ще десять років тому було дуже мало. Ну, й, по-друге, ніхто з тих, хто таки Елемент цей пізнав, не попіклувався про Символ Імені. А без нього Елементу ніколи не стати по-справжньому затребуваним і популярним.

Тож Символ Імені Олесь Івасику написав. І зробив Символу Імені запуск, після якого він, цей Символ, в Марнат вже потрапив. Й варто було цьому статися, всі раптом побачили, що без діла в Книжці у нас такий Елемент пропадає. Й побігли його викликати. ( . . . )

Ми з Олесем в перший лист Березня, який прив'язаний до Днів в Іріранівському календарі, дали купу всякого – і на просування планів Зеленою Силою, й на гроші, які липнуть на Мед, й на захист – до Дня Тараса Шевченка – ми також дали.

Але я ще десь пару тижнів тому обіцяла в фейсбуці щось до Дня ТГШ дати повз Марафон. І ось днями сіла й подумала, що якщо в Марафон ми дали ритуал на захист від ворогів, через Шевченка як Елемента, то на загал треба щось з інших можливих сфер.

Подумала і послала Змія в Марнат подивитися, а, власне, з якими Ерверами й Силами пов'язаний Тарас Шевченко, як Елемент, як посередник, як зв'язковий. Трохи здивувалась, коли Змій приніс величезний перелік, в якому – раптом, ага – Меркурій й Венера.

І тут виявилось, що це дуже ок. Бо Венера уже, а Меркурій ось-ось стане Ретро. Тобто, відбудеться те, що відбувається на Землі кожен раз, коли нам – з цієї планети – здається, що якісь планети-сусіди, названі на честь богів, починають задкувати на орбітах своїх. ( . . . )

Написала допис в фейсбуці про Антоніну, і назвала Антоніну у тому дописі «підлітка». Й прийшов в коментарі хтось (смутно по аватарці знайомий, здається з отих, яких я ідентифікую як людей, які ходять лише під пости про Магію, щоби виключно повийо…сказати що в неї не вірять). І написав, що немає слова «підлітка» в Словнику Української Мови. Та ще з таким наїздом, що, мовляв, він підозрює, що я від природи тут руська і хочу як краще, тягнучи слова такі у словник, але тіки цим мову українську паплюжу.

Ок, мене сіпнуло вже на згадці про російськомовність, але то хай буде розмова на найближче майбутнє (бо мені ще до того треба відрефлексувати свій досвід кількаразового переходу з мову на мову і, можливо, визнати, що свої перші магічні твори – як то «Roma-amoЯ» я писала російською, бо була дурепа, себто, лише тому, що побоювалась вставляти у тексти формули з літерами «і» та «ї», повіривши магам, які прийшли в Лінгво до мене, й вважаючи літери ці якимись там не такими).

Але я на це сіпнулась, але завелася на інше. Бо тут я вже відрефлексувала усе і тепер можу визнати, що таки я була колись дурепа. А я була дурепа, тож, я можу сказати, що зараз – коли бачу десь срач про фемінітиви – намагаюсь уникати такого срачу, бо мені трохи соромно згадувати про те, що це я зараз дуже «за», а років 14 тому вже сралась з цієї теми і була дуже «проти»… ( . . . )

Бувають речі, які дивують мене і змушують Змія продукувати отруту в промислових масштабах. Ця історія – одна із таких.

Тобто. Мабуть вже стомільйонів разів мною тут уже писано про те, що таке – прости, Змію – в магічній традиції є Елементом й про те, як відбувається якийсь Елемент. Але, повторюю про всяк випадок…

Елемент – це організації чи об’єднання якісь, або реальні люди, чи навіть персонажі кіна та книжок, які стали настільки важливими, що людство накачало їх силою і зробила їх більшими за початкову ідею, яку творці вкладали у них.

І тепер ці Елементи працюють посередниками між Світом й людьми. До Елемента Католицької Церкви йдуть тоді, коли треба, щоби почув Бог на небі. До Елемента Драко Мелфоя – коли накосячили й поводилися як козли, але хотіли б щоб пронесло, щоб знайшовся вихід і щоб хтось захистив... ( . . . )

Зачепилася оком за Формули Викликальні, якими гоети звертаються до різноманітних Сутностей й Сил і подумала, що ті листи про Рубар, які даємо в Марафон – якщо і далі так піде – призведуть колись до того, що рано чи пізно люди, які отримують ці наші листи будуть дивитися на будь-яку з Формул, намальованих на паркані, чи викладених в Інтернеті, і думати: «Ох, та це ж дуже просто.»

Бо ми даємо принципи, за якими складаються Формули. І ті, що для Ґоетії, і ті, що для Теургії. І навіть ті, які видає за Магію Шотландського Нагір’я закреслено за Корнське Чаклунство, наприклад, Джемма Гері…

І головне тут зрозуміти, що не на одній Теургії тримається Світ. Що Ґоетія така сама опора взаємодії Всесвіту із людьми. Тому, що, здається, не всі розуміють, що ті Сили, яких християнські мужі об'явили підвидами Диявола, чортами й демонами – не обов'язково є демонами і навіть не обов'язково є лихими, лютими, лукавими і недружніми до людей. ( . . . )

У нашому, іріранівському Календарі, тобто, у Eetkar Fereen назви є не тільки у Днів. Також свої назви мають деякі (насправді всі майже) Ночі.

Й це справді логічно, бо Календар існує, щоб вказувати магам – на які Цілі й коли треба ритуали проводити, щоб потрапити в Спільну Хвилю. Ну, а деякі з цих ритуалів найкраще підходять для темної половини доби. Тож маг чи магиня таким ритуалом своїм можуть з Календаря захопити зразу два Дні. Іноді дуже різні.

Ніч між 31-шим Жовтня і 1-шим Листопада, себто, між Днем Переслідувача (Днем Сліду) та Днем Всіх Можливих Святих – називається Ніч Замикання.

В цей час у дім запрошуються усілякі прихильні до людей Сутності й Сили, які хотіли б зимувати з людьми і можуть їм допомогти охороняти житло, або статки примножувати (як, скажімо, ті ж Сили від Ервери-Жаби Гекат і Ервери-Кішки Бастет, про яких був тільки що лист в Марафон). ( . . . )

Вночі писала лист в Марафон, присвячений черговій порції Рубару для вивчення і в ньому згадала те, що зветься Arcader. Ну, або просто Аркада може називатися теж.

Написала, що ми усі знаємо, що таке Аркада в Іграх, і що таке в Архітектурі. Знаємо, що в Архітектурі – Аркада – це довгий ряд однакових за формою та розміром арок, що спираються на пілони або на колони. Такі ряди арок будують тоді, коли люди влаштовують собі галереї, акведуки й мости. І знаємо, що у Іграх Аркадами називають оті, які мають навмисно примітивний процес виконання завдання і що до таких належать деякі «стрілялки» чи «гонки» не надто складні.

Аркада у Лінгвомагії схожа на друге й на перше. Тобто, буквально. Аркада – це галерея чи міст, яким маг чи магиня намагаються дотягтися в Майбутнє, туди, де є їхня ціль. Але Аркада – це також своєрідне загравання зі Світом, коли чарівниця або чарівник – пишучи Знаки якісь на папері, або шкрябаючи Графеми на стінах – посилають у Світ сигнал повторюваний і постійний. Випускають чергу в повітря, або клацають ліхтарем, направивши промінь кудись.

Аркади зазвичай використовують ті Лінгвомаги, які початківці. Тобто, це той рівень, коли людина в Лінгвомагії робить лише перші кроки, вивчила лише десяток Графем, але вже має що сказати у Світ і хоче у Всесвіту й Сил чогось попросити. ( . . . )

Кілька днів тому мені написала в фейсбучну приватку дівчина й поділилася спостереженням. Вона помітила, що після її сурогатного сексу на якийсь час злітають ті захисні, виставлені нею щити, які вона своєю Силою Впливу біля іншої людини підтримує.

Тож я їй пояснила ту схему, за якою працює все це, а потім вирішила розказати про те, як на людську Силу Впливу впливає такий фактор, як секс. Бо може й у інших є така сама проблема і вони не знають, що можна з цим вдіяти, хоча рішення прості таки є.

Вирішила і сиділа над порожнім файлом. Сиділа. Сиділа довго, аж доки Змій не спитав в мене: «Ну? Шо?» І я сказала, що не знаю з чого почати. А він сказав: «Як це? От тобі вчора Ем говорив, що починати треба з того, що у людей неправильне розуміння ролей у процесі. Що плутанина виникає вже на етапі того, хто в сексі дає, хто бере...» І тут звідкілясь заволав не своїм голосом Ем. Типу: «Хей! Я не так говорив!!» Й Змій, відмахуючись, такий: «Так, ти сказав щось про те, що намагатися доводити Правила Сексу тупим людям, які звертаються до жінок з фразою – тобі що жалко дати? – це гірше ніж секс із конем...» ( . . . )

Після того, як я дочитала книжку Мадлен Міллер – не могла не почати думати про Елементарне та Елементи. Й про те, що Троянська Війна дала не так вже й багато цих Елементів. Набагато менше, ніж Героїв дала.

Це і зрозуміло. Бо щоби стати Елементом треба не просто зробити щось, що виходить за межі людського, але і зробити щось, що виходить за межі того, що очікують люди, які знають тебе.

А в Троянській Війні більшість була обтяжена передбаченнями подальшої Долі, зробленими задовго до того, як Війна почалась, чи й задовго до того, як вони народились. І майже ніхто не вийшов за межі цих передбачень. Майже ніхто не переломив Волею своєю своєї Долі, окресленої кимсь наперед.

Окрім кількох людей, які змогли і зробилися Елементами. Еней став Елементом й Заступником Біженців, тих, хто вимушений зриватися через непереборні обставини зі своєї землі й облаштовуватися наново на чужині. Бо йому було обіцяне царювання у Трої, але довелось, щоб царювати, будувати Трою нову. ( . . . )

У нашого Сімейства Іріранівського, тобто, у нашій магічній традиції (господибожемій, Змій, нашо здригатися отак прям всім тілом) є така штука, яка називається Календар. Він же Eetkar Fereen.

Я вже багато писала колись і про те, що це таке і про те навіщо він потрібен і як різноманітні Дати потрапляють туди. Ну, а якщо коротко – то Календар гарний весь. В ньому немає дат поганих і хороших. Всі дати у ньому – привід для чарівництва лише. І не простого, а колективного, сі.

Бо колись ірі зрозуміли, що чалкувати всім селом легше і ефективніше, ніж робити це поодинці. А щоб чаклувати всім селом – потрібен той самий привід. Свято якесь. Яке буде щорічним. Або якась пам’ятна – хай, можливо, і трагічна – подія. Яку згадуватимуть і поминатимуть не один рік.

А коли багато людей – в селі, або по всьому світу – згадує щось одне в один день і перебуває в одному – святковому, чи навпаки – настрої, то – ритуальні дії, відмінні від побутових, які робить багато однаково налаштованих чоловіків і жінок – утворюють Хвилю. Від якої ефект той самий, який і від хвилі звичайної. Грубо кажучи – ви розмиєте землю у якій застрягла цікава вам річ – якщо крапатимете на одне і те саме місце рік щоденно по краплі, але ви так само розмиєте її, якщо вихлюпнете відро води один раз. Так от – спільна Хвиля на якусь Дату – це відро води, у якому є ваша крапля. Вода з відра вилітає у всі ті місця на землі, де застрягло щось потрібне кожному з тих, хто крапнув свою краплю в відро, хто додав до Хвилі її. ( . . . )

Десь рік тому Змій вже починав читати мені цю книгу, але тоді не зайшло чомусь. Можливо, тому, що я відволікалась. Можливо, тому, що Змій нив, що все не може бути так шмаркляво й так просто. Аж ось тепер я взялася за неї сама і, звісно, англійська моя не того рівня, щоб читати таке, але Змій її тоді дочитав і пам’ятає досі, тож у мене з читанням і розумінням немає зараз жодних проблем.

Але тепер, коли я читаю ніби самостійно, не чуючи його голосу, текст йде сам по собі, себто, без жовчних Змієвих коментарів. Тож я бачу не тільки слова, їх сенс і сюжет, в якій слова ці складаються. Але і те, що тоді упустила.

Наприклад, я бачу ритуали у описаних авторкою дитячих іграх. От, наприклад, в тій сцені де Ахіллес уперше підсів до Патрокла і, після закінчення вечері, розважав себе і його жонглюванням стиглими фруктами.

У Мадлен Міллер це описано таким чином: «Dinner finished, and the plates were cleared. A harvest moon, fiull and orange, hung in the dusk beyond the dining room's windows. Yet Achilles lingered. Absently, he pushed the hair from his eyes; it had grown longer, over the wecks I had been here. He reached for a bowl on the table that held figs and gathered several in his hands. ( . . . )

У мене є звичка: дуже часто – поки пишу якийсь (особливо, якщо це особисто мені цікавий) лист у наш Марафон – я ділюся в Фейсбуці роздумами, які у мене виникають попутно. Або діалогами, які під час цієї роботи ми з кимсь ведемо.

І от прямо тепер я розказувала марафонцям про Життєдайні Сили (можливо, я колись себе буцну і напишу про них і тут також, але зараз тут не про них). Й – поки розказувала в листі марафонцям – накатала у Фейсбук пост. Щось на кшталт того, що: «Зазвичай я соромлюся і почуваюсь незручно, коли доводиться в листах Марафону розповідати про якісь очевидні, банальні речі, чи пояснювати те, що зрозуміло всім апріорі.

Але зараз пишу туди лист про Життєдайні Сили і розумію, що не відчуваю жодного спротиву від думки написати:

– Прикрашайте їжу в тарілці, якщо хочете більше здоров'я.

Або:

– Якщо хочете більше поваги на роботі – позамінюйте в книжках, які зараз читаєте, закладинки на свої власні, красиві. Не користуйтесь стрічками, друкарнями вшитими в книгу. І зарадибога не закладайте в своє читання талончики з поліклініки, тролейбусні квитки і атебешні чеки за хліб і молоко…»

Ну, і мала б написати й забути, але почалися питання, тож я вирішила на тридцять хвилин відволіктися від листа в Марафон і роботи й розвити тему. Про Закладинки у Книжки. ( . . . )

В книжці Дж.К.Ролінґ цим словом називається Любовне Зілля, яке професор Слизоріг вважав дуже небезпечним. От прям так і казав, і прям так авторка і записала за ним:

«Зрозуміло, Амуртензія не творить справжньої любові. Любов неможливо виготовити чи підробити. Цей відвар просто викликає сильне захоплення або нав’язливу пристрасть. Це найнебезпечніше і найпотужніше зілля в цьому приміщенні... Саме так, — похмуро кивнув він у бік Мелфоя з Ноттом, які скептично осміхалися. — Коли побачите в житті стільки, як я, то не будете недооцінювати сили всепоглинаючої любові...»

В Рубарі є схоже слово. І, якщо взятися його перекладати, то вийде щось на кшталт: «Утримуваний Амуром». Чи: «Притриманий Амуром». Або навіть «Амуром Збережений».

І це, звісно, називається так зовсім не Зілля. Так називається запах тіла людини. Сукупність всіх запахів тіла. Комбінація ароматів поту й сала, слини і сперми, і всіх секретів, які ми виробляємо і розповсюджуємо, розносимо на собі. ( . . . )

Цей пост – один з тих листів, які ми відправили в Марафон на початку весни дві тисячі двадцять другого року. І – за відгуками марафонців – тоді це багатьом помогло не луснути від почуттів, які переповнювали, а зібратися й до тями прийти.

Тепер же є привід викласти це на загал. Бо… Ну, який ще потрібен привід, коли Хвилю Люті і так вже несе й потрібен лиш напрямок. Тож – старий лист без змін слово в слово:

Сьогодні ми будемо говорити про те, як ту Ненависть, що зародилась в нас і іноді опановує нас, бо ми її не контролюємо, перетворити на щось, що може працювати піти. ( . . . )

Я вже кілька разів підступалася до цієї теми, але не тут, а на фейсбуці, де у мене сяке-таке, поточне усяке і часто недодумане, недоусвідомлене і недостатньо сформульоване ще.

Наприклад, я пару тижнів тому написала в фейсбуці, що якби мене попросили знайти у книжках про Гаррі Поттера зразок чогось Дуже Мерзенного – я б не задумуючись взяла б цей шматок:

«…думка про необхідність чаклунського панування ДЛЯ ВЛАСНОГО Ж БЛАГА МАҐЛІВ — це, як на мене, критичний момент. Так, ми володіємо потужною силою, так, ця сила дає нам право панувати, але вона також наділяє нас відповідальністю за тих, над ким ми пануємо. Треба всіляко на цьому наголошувати, ця ідея має стати наріжним каменем усієї нашої будівлі. Якщо в нас виникатимуть суперечки, а вони неодмінно виникатимуть, це стане основою для всіх наших контраргументів. Ми перебираємо на себе управління ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО БЛАГА. І з цього випливає, що там, де ми зустрінемо опір, ми повинні застосовувати тільки необхідну силу — і не більше…»

Harry Potter and the Deathly Hallows. Part 1 (2010) - 94m24s

Але я там зупинилась на тому, що підозрюю, що ніхто не може, читаючи оцей текст, не підставляти на місце слова «чаклуни», наприклад, слова «наша славна Імперія», а ні місце слова «маґли», скажімо, слова «ірландці», «марокканці» або «українці». Я там зупинилась, бо то був пост у фейсбук і там більше про поточне і політичне. А про Магію тут. ( . . . )

У мого мозку і у моїх Сили Впливу і Сприйняття є одна цікава особливість, про яку я або вже казала колись десь тут, або ось зараз розповідаю уперше. Особливість така, що я – разом з мозком і Силами своїми та Сприйняттям – бучу в запахах кольори.

Тобто, кожен запах у мене не тільки може асоціюватися з подією, або бути прив’язаний до людини якоїсь, а ще й має колір. Обов'язково. І цей колір на одну мить спалахує в голові, перед очима, коли ніс вловлює аромат. Будь-де. Будь-коли.

І саме через кольори і прив’язані до них формули я бачу аромати. І кожного разу, коли я брала до рук – Чорну! Абсолютно чорну на вигляд! – пляшечку Armani Code і пшикала з неї парфумом в Повітря – я бачила колір зелений.

Я бачила зелений чомусь. І дивувалась цьому. І раз за разом це була загадка. Щось, об що я затиналась, на чому зупинялась на мить. Бо не могла зрозуміти, чому рідина, яка має пахнути як щось золотаво-брунатне, або коричнево-золоте, бо в ній поєднані деревинні ноти, пряні та цитрусові й починається вона з бергамоту, та ще й розприскана з чорної банки – пахне мені раптом зеленим. Чистим, яскравим зеленим. Зеленим як – для Драко Мелфоя – очі простимерліне Гаррі Поттера. Зеленим як Слизерин. Зеленим, як ті десять днів Червня між Днями Деревію й Полину. Зеленим як раннє літо. ( . . . )

В Марафон ми з Олесем сьогодні відправили лист з ритуалами, які допомагають зібратись до купи тоді, коли здається, що організм розвалюється, що немає вже сил ні на що.

Постскриптумом, у примітках там йшов ритуал для тих, кому навіть вранці встати з ліжка іноді не до снаги. А тепер я подумала, що варто викласти його для усіх. Бо час такий і новини такі, що тих, кому щось не під силу зараз двоє на три.

Тож. Ритуал. Спочатку він був андалузький і лише для вагітних на ранніх термінах, для яких ранки невеселі дуже були. Потім став спільним для ірі незалежно від статі та віку. Й тепер його використовують всі, кому важко прокинутися, у кого немає сил злізти з ліжка.

Ну, і його можна було би назвати «Швидка Допомога». Він потрібен тоді, коли стан розбитості не дозволяє почати ранок, й коли втома, екзистенційна криза й новини не дають організму прокинутись. ( . . . )

Підсумком вчорашнього дня стала нічна розмова про Магію і Майбутнє. Під час якої я сказала: «І от уяви… Колись років за тридцять чи сорок біографи Антоніни і Костянтина напишуть щось типу батько пані Антоніни журналіст і має наукову ступінь, а мати пана Костянтина домогосподарка з сьома класами освіти…» А Змій відповів: «А потім буде але… У неї сім класів недосконалої радянської освіти, але…» Й я спитала: «Що але?» А він, затуляючи обличчя рукою і втомлено видихаючи собі у долоню промовив: «Нічого. Але. Просто але…»

Думаю, він хотів сказати щось на кшталт: «Але її близькі однаково поважають її і люблять, хоч вона і дурко…» та вчасно згадав, що я запросто можу зробити так, щоб він в цю мить поцілив собі в праве око отією зубною щіткою, яку тримав у руці. І тому говорити все це передумав. І натомість сказав: «Ну, наприклад. Але. Вона була першою з тих, хто дозволив усім завести собі палички…» І ми заіржали, як коні.

Хоча насправді я не дозволила. Я просто змирилася з тим, що іноді вони необхідні. Я визнала це. Бо досі я – як людина упереджена й зі схильністю до снобізму – ее-е ну скажімо не завжди позитивно ставилась до людей, які мають віку більше 14-ти років, але все ще не можуть обходитися в роботі без паличок. ( . . . )

Коли давала Ритуал на Ніч Всіх Можливостей згадала між іншим, що цей Ритуал, відшуканий Змієм в Марнат і виданий ним за «простий» – один з тих, які звуться Ритуали Герольди.

Ну, і там же ж писала, що Герольд – початково був отой чувак, який стояв між лицарем і народом. Працював на турнірах. Пояснював людям, що зібралися подивитись на лицарський мордобій, що означають картинки і кольори на гербах лицарів і яка у цих гербів ціль.

Зараз Герольд – це або Ритуал, або Сила. Про Силу якось потім. Можливо. А про Ритуал… Ну, це той ритуал, який, як і всі інші ритуали, демонструє в Світ символи, передаючи через них інформацію від мага у Світ. Але – на відміну від інших ритуалів, цей працює із тим, що створила і завантажила в Світ якась інша людина, а маг зі Світу взяв і по-своєму обробив це, запустивши затим перероблене знов у Світ через людей. ( . . . )

Вже кілька разів – і марафонцям в листах, а потім ще на фейсбуці ми з чоловіком говорили про Ніч Всіх Можливостей. І як про перехід від домашньої зимової магії та роботи до літньої роботи і магії в полі. І як про ярмарок всіх забаганок також. Тож.

Ніч. Парна до Ночі Замикання, себто, Ночі, в яку людина замикає у домі все корисне для себе, щоб перезимувати із цим. Парна, як інший полюс, як інший кінець палиці, стрічки або осі. Ніч, коли людина, навпаки, відкриває всі свої двері у Світ, щоб запросити корисне.

Ніч, коли можна бажати всього. Бо саме у цю ніч Світ перебудовується і на кожному Життєвому Дереві навіть дуже далекі гілки з гарними шансами отримати гарне щось можуть раптово наблизитися настільки, що тільки руку простягни і візьми.

Ну, і в саме цю Ніч зазвичай іде Хвиля чаклування на все. Всі стукають в Світ: «Відчини і дай мені хорошого всього, що я можу отримати. І побільше, побільше…» ( . . . )

Цей пост – о-оо-о, так, знову, знову – не просто пост, а шматок листа, відправленого в Марафон. Шматок частини листа із теорією.

І я його викладаю сюди тільки тому, що коли я писала його й дописувала вже четверту сторінку, Змій сказав: «Навіщо ти пишеш аж стільки? Тебе ж однаково поб'ють зразу після фрази про те, що Василь душу не продає, бо продаж душі – це дитячі казки.» А я спитала: «Та за шо ж мене бити?» А Змій відповів: «А, знаєш, як воно бісить, коли ламають звичну картину? Це навіть гірше, ніж коли хтось з розбігу на пляжі стрибає на твій замок з піску.»

Ми тоді посміялись. Але. Я подумала, що, можливо, це варто озвучити не тільки для марафонців, а й на загал теж. Просто для того, щоб було зрозуміло – як наша магічна традиція (прости, прости мене, Змій) бачить місце Сил якихось у Світі й як вона описує взаємодію із тим, що вважається Злом.

Тож. В нашій традиції – Зневіра – це Сила. Причому Сила ця – Початкова. Тобто, така, яку Боженька створив при Створенні Світу. Тобто, така, яка була тут, у Всесвіті, ще до того, як Бог почав ліпити людей. ( . . . )

Я й правда вже разів сто писала на Фейсбуці (й здається колись у ЖЖ) про Перше Правило Декларації й Дії. Але тут мене – коли я видала це у сто перший раз у пості про захисників деяких конгресвумен і конгресменів, що шукали причин Україні зброєю не допомогти в боротьбі – мене спитали, а як це, власне працює. Ну й от…

Правило це звучить приблизно як: «Людино, все задеклароване тобою як норма для інших людей Світ буде вважати за норму, яку ти визнаєш нормою і для себе, і яку ти маєш виконувати у разі потрапляння у схожі ситуації, і в таких ситуаціях Світ буде пропонувати тобі діяти відповідно до задекларованих тобою норм, які ти колись пропонувала для інших людей…»

Якщо простими словами, то: «У майбутньому для себе ви отримуєте ті правила, які словами через рота у розмовах чи літерами на сторінці якоїсь соцмережі декларуєте для незнайомців й знайомих людей...» ( . . . )

Сіла позавчора малювати формулу на захист від Полуденного Демона (від Дементора, тобто) у Драків Зошит і – поки малювала – поставила собі серіал з улюбленцем, ну, ок, з одним із улюбленців, з сіром Клайвом Оуеном. Сиджу і дивлюся.

Аж тут. Середина першої серії. Діалог черниці та головного героя. Черниця: «Як написано в нашій Книзі – обіцянка – це несплачений борг.» А головний герой: «Це Новий чи Старий Заповіт?» Три голоси в моїй голові – злагодженим майже хором: «Мор Марнат, ідіот!» Черниця у серіалі: «Талмуд.» Голос Змія: «Ну, або так, ор-ор...»

І хоча тут варто було б накатати пост про феномен Баадера-Майнгоф, бо от тільки ж зачіпали у Марафоні тему Обіцянок й Боргів, аж раптом вона тут знову, в першому новому серіалі, який я вирішила подивитися, хоча нічого, окрім Гаррі Поттера, не ставила собі з початку зими – я не зачепилась за це. ( . . . )

От зараз я викладу тут не зовсім нормальний пост. Бо скоріше це буде спроба зафіксувати зміни, які – якось так самі по собі – сталися у Марафоні.

Кілька тижнів тому у фейсбуці – на тлі поганих новин і чергової хвилі настроїв песимістичних, що розгортались та ширилися – я – десь в коментарі – згадала про цю Силу і її Сутності. Про тих, що надію та радість жеруть.

Мене попросили розповісти про це більше. А я сказала тоді, що, можливо, про методи боротьби з цим можна було би розповісти в Марафоні, хоча зазвичай ми таке не даємо в Марафон.

Ну, а днями ми таки відправили марафонцям про одну з таких Сил перший лист. Й уперше відступили від нашого з чоловіком неписаного правила, яке звучало приблизно як: «Не розповідати марафонцям про Сили, які свідомо налаштовані людині робити зло.»

Це правило було не проговорене заздалегідь, але ми просто допускали – хоча би тому, що всі ми, люди, або читали Біблію чи Коран, або дивилися голлівудські фільми про демонів. Тож ясно було, що марафонцям усім і так зрозуміло, що такі Сили є. Що вони десь поруч існують. І що вони взаємодіють з людьми. Що діють на людей і змушують цих людей діяти якось також. ( . . . )

З тиждень тому згадала, що – перелічуючи тих персонажів з книжок про Гаррі Поттера, які стали Елементами – я завжди чомусь забуваю про Нарцису Мелфой.

Хоча вона Елемент, зроблений з урахуванням усіх Елементарних канонів: по-перше, неоднозначна особистість, яка викликає і симпатію й роздратування у купи людей, а, по-друге, вона вийшла за межі очікуваного від неї, як від персонажа, що зветься Нарциса, леді Мелфой.

І от. Я згадала Нарцису й послала Змія в Марнат подивитися, чи я не помиляюсь і вона таки Елемент, і – головне – який, з якими пов’язаний Силами, ну, і попутно, чи має вона, як Елемент, Символ Імені теж.

Rēllēvvēr Seel at Ēlēment Narcissa Malfoy nèe Black

Він повернувся й сказав, що звісно Елемент і відносини має з усіма, хто підтримує матерів й те, що матері роблять для своїх родин як з обов’язку, так і з любові… ( . . . )

Цей текст буде початком завтрашнього листа в Марафон про Борговиків. Але це лише початок тексту і він не про конкретну Сутність, а лише про те, що взагалі це таке. Тому я винесу його сюди. Ну-у, скажімо, як ще один програмний текст, який пояснює людям, що не належать до нашої ее-е магічної традиції (соррі як завжди, Змій) – як саме ми, ірі, бачимо Світ і взаємодії у нім. Так, він ще раз, але іншими словами повторює те, що я казала уже. Але я хочу повторювати це знову і знову, доки не погоджусь із тим, що сказала усе.

Тож, про Сутності й Суті. Ще раз.

Сутність – це уособлення якогось місця, або якоїсь дії. Вона потрібна для того, щоб відрізняти це місце, або цю дію від таких самих інших місць і схожих дій на землі. ( . . . )

Колись в Марафоні ми розповідали про Сіль. Про те, що вона – як звичайний кристал, з яким маги працюють в Мінералемантії – вміє поглинати і віддавати затим, й помічна у магії тим, що робить це найшвидше з природних кристалів усіх.

І ми казали тоді щось типу: «От саме тому ми просимо вас, марафонці, під час деяких ритуалів потримати Сіль у руці, а потім її додати кудись. Бо – поки ви її тримаєте і вона просотується вашим ароматом і потом – вона всотує вашу Суть і – коли ви її додаєте у воду потім, або кидаєте на землю – вона передає цю Суть Стихії Води або Стихії Землі, а через них – всьому Світу. Це – наче ваш підпис. Те, за чим вас знаходять, знають і впізнають.»

Так от. Alma. Суть. Al – це та Душа, яку вдихнув у нас Боженька (власне й Аллах з Рубару = Той, Хто Душу Вдихнув) + Ma – це Усе (ну, от буквально усе, що може бути в людині – від імені й тіла до того, з якої ноги вона вранці встає). Суть – це оте, що робить людей відокремленими у всій іншій Природі. І не просто відокремленими, а абсолютно окремими. Індивідуумами. Такими, які відрізняються від усіх інших, навіть дуже схожих, хоч чимсь. ( . . . )

Для початку треба пам’ятати, що Елемент – це уявлення, тобто щось, що сформоване фантазією людей про якусь організацію чи якусь конкретну, справжню чи несправжню, особу. І це посередник між людиною й тим, до кого людина хотіла б звернутись по допомогу й підтримку.

Треба згадати про це. А потім треба забути – на основі чого чи кого люди створили цього Елемента собі.

Католицька Церква – як Елемент, через якого звертаються до Господа Бога хоралами і завченою латиною – зовсім не схожа на ту ідею, з якої починались апостолами і їх першими послідовниками формування християнських общин і – при общинах – церков.

Леся Українка – як Елемент, через якого звертаються до Сил Природи й Природи – зовсім не схожа на жінку, яка тяжко і довго хворіла, жила в постійній боротьбі з тілом своїм і програла хворобі.

Джульєтта – як Елемент, через якого звертаються до Сил Вибору і Любові – зовсім не схожа на героїню, яка безглуздо померла, ставши перед тим причиною смерті чоловіка свого.

Тож і – коли людина збирається використати у якості Елемента Драко Люціуса Мелфоя – вона має забути все те, що читала про цього в книжках і бачила у кіно. ( . . . )

Коли я зрозуміла, як багато срібних людей зараз юзає того Елемента Драко Мелфоя, якого я своїм фанфіком пропхала в Марнат – я вже знала, що Елементу цьому – рано чи пізно – знадобиться свій Символ Імені й здогадувалась, що або я це зроблю, або зробить це хтось, хто не побоїться дорогу мені перейти.

Я зрозуміла й я думала про те, що це треба зробити раніше за всіх. І от нарешті в ці дні я написала його і – в День Гарячого Пива – запустила. Ритуальним масляним пивом, угу.

Сам Символ вийшов простий.

Дві вертикальні риски – як у всякого Елемента – означають начало й кінець. Вказують, себто, на те, що це щось, що має свою дату народження. І щось, що колись (сподіваюсь, не скоро) помре. Перестане працювати в той день, коли не залишиться дітей, жінок й чоловіків, які читатимуть книжки про Гаррі Поттера, дивитимуться про нього фільми і співчуватимуть не тільки Гаррі, а і Драко Мелфою.

Горизонтальна риска внизу говорить про те, що це Символ Імені чогось, народженого від людей, і про те, що це щось має з початку свого одну-єдину людину – місіс Дж.К.Ролінґ – якій належить ідея. ( . . . )

Я вже писала про Елементи й про те, як люди формують їх. І сто разів повторила, що в нашій магічній традиції (соррі, любий Т.В.) є така штука, яка зветься Ēlēment. А в інших магічних традиціях схожі штуки теж є і звуться Егрегор.

Тож, всі знають, що Елементи – це те, чого спочатку взагалі не було, а потім це зібрали чи придумали люди, які затим накачали це вірою своєю по вінця й воно стало чимсь помічним, стало зв'язком між людьми і Дійсними Силами.

Елементами бувають великі організації (типу ЗСУ чи Католицької Церкви). Елементами бувають люди (але не живі з плоті й крові, а скоріше їх образ, те, що люди в них бачать і те, у що люди в них вірять). Елементами бувають персонажі фільмів й книжок (як Джульєтта чи Драко Мелфой).

Але головний прикол Елементів у тому, що – щоб сформувався якийсь Елемент – незалежно від того, організація це велика чи якийсь Вінні Пух – людям мало вірити і вкладатися в це. ( . . . )

Далі буде шматок листа №4 з Грудневого Марафону. Дуже великий шматок. З розділу, що зветься «Теорія». Зазвичай ми на загал даємо шматки теоретичні з листів, після того, як розішлемо їх, але це не настільки великі шматки. Але тут мені захотілось і Олесь був не проти, тож викладаю немаленьку частину.

А захотілось тому, що Змій мене на Різдво надихнув (насправді, буцнув, авжеж) сформулювати все те, що ми носимо з листа у лист про Сили, Сутності й Суть.

Для тих, хто в Марафоні давно й для тих, хто читав мене на ЖЖ (тепер в Дрім) тут не буде нічого нового. Але я цим текстом пишаюсь, бо нарешті зробила над собою зусилля (ще б хтось не зробив після того, як Змій уже пнув) і розписала усе за чергою і сюжетом.

Ну, значить невеличкий екскурс в теорію, на якій побудовано нашу магічну традицію (о так, Змій, не стогни). Це означає, що ірі, які в темі Магії та Мор Марнат, вважають, що: ( . . . )

Для початку треба не забувати, що все, що є у людини й в людині – це її сила. Так, навіть те, що здається людською слабкістю – є силою теж.

Наприклад, багато хто вважає слабкістю емоційність. І купа духовних і недуховних гур та вчителів на цій грішній землі навчають учнів своїх приборкувати усе це, заганяти якнайглибше і навіть соромитися емойій та яскравих проявів їх. Але.

Емоції – така сама сила, як думка, слово, або удар кулаком.

Емоції використовують в Хвилях і в формуванні Елементів (тобто того, що не в нашій традиції має назву Егрегори).

Емоції для Хвиль – це акція одноразова найчастіше. Себто, щоб потрапити в Хвилю, ви маєте, по-перше, переслідувати ту ж саму Ціль, яку заклав маг, який Хвилю цю запустив, а, по-друге, віддати емоції у потрібний момент.

Ну, наприклад, ви хочете, щоб всі держави у світі перестали дискримінувати геїв. Це ваша Ціль. Вона може бути вашою з цілої купи причин – наприклад, ви цього хочете з почуття справедливості, або у вас особистий є інтерес, бо ваш брат гомосексуал і відчуває суспільний тиск на собі. ( . . . )