А, ну і до речі, саме на тому, що Всесвіт все все все про всіх знає і, відштовхуючись від цих знать, вміє будувати дуже логічні конструкції, і працюють, мабуть, всі ворожіння на світі.
Ніч. Глупа ніч. Ми сидимо всі у Скайпі, Ем курить і готується до лекції у четвер, інші п’ють і розмовляють мляво про всяке різне таке.
«Тобто…» - Говорить Ферро, який сьогодні уперше побачив розрізані роздруківки з картками Карри. – «Ти хочеш сказати, що коли хтось питає у Карри про те, чи він, наприклад, отримає бажану роботу за бажані гроші, то він питає у Всесвіту. І Всесвіт відповідає, побудувавши відповідь не на якомусь там незмінному майбутньому, долею запрограмованому, а просто на тому, що він знає про цю людину усе і може прорахувати всі можливі варіанти для неї і знайти найбільш вірогідний… І цей, найвірогідніший, людині і видається, як передбачення, зроблене на Таро чи там на кавовій гущі, на Каррі, і не здійснюється передбачення лише тоді, коли ця людина сама себе і Всесвіт дивує, стрибнувши над собою, стрибнувши вище, ніж в принципі вона здатна стрибнути… Ну, так?»

«Ну…» - Кажу я. – «Ти дуже спростив. Але так. Приблизно так я собі це уявляю. Але ти тепер теж маєш уявити, що Всесвіт дійсно знає про людину цю все…» ( . . . )
Ніч. Глупа ніч. Ми сидимо всі у Скайпі, Ем курить і готується до лекції у четвер, інші п’ють і розмовляють мляво про всяке різне таке.
«Тобто…» - Говорить Ферро, який сьогодні уперше побачив розрізані роздруківки з картками Карри. – «Ти хочеш сказати, що коли хтось питає у Карри про те, чи він, наприклад, отримає бажану роботу за бажані гроші, то він питає у Всесвіту. І Всесвіт відповідає, побудувавши відповідь не на якомусь там незмінному майбутньому, долею запрограмованому, а просто на тому, що він знає про цю людину усе і може прорахувати всі можливі варіанти для неї і знайти найбільш вірогідний… І цей, найвірогідніший, людині і видається, як передбачення, зроблене на Таро чи там на кавовій гущі, на Каррі, і не здійснюється передбачення лише тоді, коли ця людина сама себе і Всесвіт дивує, стрибнувши над собою, стрибнувши вище, ніж в принципі вона здатна стрибнути… Ну, так?»

«Ну…» - Кажу я. – «Ти дуже спростив. Але так. Приблизно так я собі це уявляю. Але ти тепер теж маєш уявити, що Всесвіт дійсно знає про людину цю все…» ( . . . )