Про Сутностей Зневіри.
Apr. 26th, 2024 12:04 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЦей пост – о-оо-о, так, знову, знову – не просто пост, а шматок листа, відправленого в Марафон. Шматок частини листа із теорією.
І я його викладаю сюди тільки тому, що коли я писала його й дописувала вже четверту сторінку, Змій сказав: «Навіщо ти пишеш аж стільки? Тебе ж однаково поб'ють зразу після фрази про те, що Василь душу не продає, бо продаж душі – це дитячі казки.» А я спитала: «Та за шо ж мене бити?» А Змій відповів: «А, знаєш, як воно бісить, коли ламають звичну картину? Це навіть гірше, ніж коли хтось з розбігу на пляжі стрибає на твій замок з піску.»
Ми тоді посміялись. Але. Я подумала, що, можливо, це варто озвучити не тільки для марафонців, а й на загал теж. Просто для того, щоб було зрозуміло – як наша магічна традиція (прости, прости мене, Змій) бачить місце Сил якихось у Світі й як вона описує взаємодію із тим, що вважається Злом.
Тож. В нашій традиції – Зневіра – це Сила. Причому Сила ця – Початкова. Тобто, така, яку Боженька створив при Створенні Світу. Тобто, така, яка була тут, у Всесвіті, ще до того, як Бог почав ліпити людей.
Ця Сила – одна із тих Сил, які спочатку, можливо, й не були Злими, але повстали колись проти Бога. Повстали Сили ці через те, що вважали несправедливим, що Бог одарив людей Волею і Свободою Волі, й дозволив їм творити, змінюючи на свій розсуд цей Світ.
З тих пір і досі ця і подібні їй Сили, яких ми звемо Гнів, Гординя, Жадібність, Хтивість, Заздрість та Ненажерливість – ходять серед людей і впливають на те, якими люди стають людьми.
Вони змінюють людей, пробуджуючи у індивідах не найкраще з того, що заклав у нас Бог, коли дав на ту саму Волю.
Цим вони намагаються Всевишньому довести, що Він, ну, скажімо так, був не дуже правий довіряючи такі дорогоцінності, як Воля та Право Творити комусь, хто за своєю Природою від мавп недалеко пішов.
Звісно, тут варто ще раз повторити, що не все погане, що люди роблять, вони роблять під впливом вищеназваних Сил.
Найчастіше якраз навпаки. Найчастіше зло, зроблене руками людей – це власна людська ініціатива, Бо людина – істота творча, а творити можна як добро, так і зло.
Та все ж Сили, що уособлюють Сім Гріхів, таки тут. І ми, всім людством, постійно й час від часу поодинці контактуємо з ними. Вони десь поруч. Завжди.
Але. Є одне але. Щоб протистояти ефективно Зневірі – ми маємо розуміти, що є Сила – Початкова й Первинна – яку в Біблії звуть Полуденний Демон, а в нашій традиції (Змій, ну ти розумієш, прости) називають Седіо Акєдіалем .
Це Сила єдина. Вона може бути у мільйоні місць одразу. Вона може мати дуже багато облич. Вона може переслідувати і спокушати одразу багато людей. Але це одна особистість. Одна особа, яка колись, так би мовити, відділилась і впала з Небес.
Ця Сила приходить, перебуває якийсь час з людиною й йде. І недарма її обзивали Демоном Полудня колись. І недарма навіть називали години, коли вона найбільш активна і сильна. Сонце зміщується, полудень обходить по колу весь Світ й так само колами – від людини до людини ходить ця Сила, шукаючи тих, хто готовий зневіритися і впасти у гріх.
Та – окрім цієї Первинної Сили – в Світі ще купа Сутностей, які працюють на ту ж Зневіру.
Ці Сутності народились від активної, усвідомленої взаємодії Сили Седіо Акєдіалем і людей.
І – якщо брати більш звичну нам термінологію, то Сила Гріха Зневіри – це Демон, а її Сутності – це ті біси, які є чимсь типу афілійованих осіб при цій Силі.
Це своєрідні управляючі та акціонери, які контролюють частини ринку, яким володіє Сила Седіо Акєдіалем. Її філіали, що отримують прибуток від Зневіри, посіяної на землі.
Й коли ми кажемо про походження цих бісів, як і будь-яких інших подібних, які сіють Жадобу чи Гнів – ми говоримо: «Вони народились від взаємодії Сил із людьми». І ми маємо на увазі при цьому саме усвідомлену і активну взаємодію.
Грубо кажучи – у випадку Сутностей, прив’язаних до цих Семи Сил – подібні Сутності народжуються тоді, коли людина не просто потрапляє під вплив якоїсь Гріховної Сили, а сама викликає її.
Це відбувається приблизно за однією і тією ж самою схемою. Ну, наприклад, Василь. Він, скажімо, робить вози. І його транспорт прекрасний, його добре купують. Але у Василя у селі є конкурент – Петро. Петро також робить вози. Вони не кращі й не гірші за Василеві, але Василь би хотів, щоб Петра з його возами у селі не було. Бо якби Петро кудись зник – всі купляли б вози лише у Василя і він би заробляв вдвічі більше і міг би диктувати умови односельцям своїм, бо був би монополістом на сільському ринку возів.
Але Василь не може просто зіштовхнути Петра у Дніпро. Він хоче позбутися Петра таким чином, щоб в селі не запідозрив ніхто, що це Василева робота.
Тож він, ну, допустимо, купує у букініста книгу в обкладинці з чорної шкіри, читає її, вичитує в ній ритуал викликання Демона і ритуал цей проводить.
І ні, Василь душу не продає, бо продаж душі – це дитячі казки. І навіть не залишається Демону нічого винний.
Чому? Бо Василь робить те, що Демону і так потрібно. А саме – плодить на пару з Демоном афільованих з ним Сутностей, іншим словом бісів.
Демон – тобто Сила Первинна – не може народити сам Сутність, тобто біса собі. Не може тому, що не вміє переступити Бажання Бога, не може робити того, чого їй робити не дозволяє Бог й не велить.
Але, щоб стати сильніше, щоб охопити своєю владою якомога більше людей – Демону біси потрібні. Сила має плодити Сутності.
І от тут дуже важлива роль жінок та чоловіків, які мають Волю й Свободу Волі, й здатні творити, себто, привносити у Всесвіт зміни, приводити у Світ щось нове.
Тож взаємодія людини і Демона, Сили – це умовний акт спільної праці, від якої народжується Сутність, у просторіччі біс.
Цей біс буде належати Демону. Але якийсь час він буде робити те, що потрібно було Василеві. Тобто, піде до Петра і почне капати на мізки йому, поступово приводячи Петра до Зневіри.
Спочатку Петро засумнівається у собі, потім – у сенсі праці своєї, затим Петро, можливо, зап’є, перестане робити вози, а наприкінці сам стрибне у річку уже.
Як тільки Василь отримає що хотів, себто, як тільки він позбудеться конкурента – біс може вважатися вільним і може працювати на себе, тобто, на Силу, яка породила його разом з Василем.
І от тут може бути маса варіантів. Сутність може повернутися до Василя, як часто і люди повертаються до батьків, які їх породили, щоб висловити свої їм претензії. Й тоді біс почне жерти уже Василя. І якщо Василь сам по собі схильний до зневіри й слабкий – Сутність його таки зжере.
Це і є те, що часто люди вважають розплатою за контакти і контракти із Демонами.
Але якщо Василь Сутність, породжену ним, відштовхне – біс піде шукати собі вільних хлібів. Себто, він почне шукати або носіїв, або випадкових людей, через яких він може впливати на інших і нести Зневіру у Світ.
Бо Сутності Зневіри – частинки демонічної Сили. Вони працюють на свою Силу. На Демона, тобто. Завжди. Навіть тоді, коли допомагають Василеві зробити так, щоб Петро не робив більше возів.
P.S. А душа… Душа як земля. Вона не продається. Тобто, людина може продати своє поле, батьківський наділ. І навіть може отримати за землю цю гроші. Але земля залишиться там, де і була. І колись і продавця, і покупця поховають у цій землі. Бо земля вічна і вона належить лиш Богу, який колись її і зробив.
Так само і душа. Її можна занапастити. Її можна розірвати на шматки, на частки. Але рано чи пізно вона однаково збереться, щоб свідчити перед Тим, хто дав у тіло її.
Але про душу, мабуть, якось іншим разом уже.
І я його викладаю сюди тільки тому, що коли я писала його й дописувала вже четверту сторінку, Змій сказав: «Навіщо ти пишеш аж стільки? Тебе ж однаково поб'ють зразу після фрази про те, що Василь душу не продає, бо продаж душі – це дитячі казки.» А я спитала: «Та за шо ж мене бити?» А Змій відповів: «А, знаєш, як воно бісить, коли ламають звичну картину? Це навіть гірше, ніж коли хтось з розбігу на пляжі стрибає на твій замок з піску.»
Ми тоді посміялись. Але. Я подумала, що, можливо, це варто озвучити не тільки для марафонців, а й на загал теж. Просто для того, щоб було зрозуміло – як наша магічна традиція (прости, прости мене, Змій) бачить місце Сил якихось у Світі й як вона описує взаємодію із тим, що вважається Злом.
Тож. В нашій традиції – Зневіра – це Сила. Причому Сила ця – Початкова. Тобто, така, яку Боженька створив при Створенні Світу. Тобто, така, яка була тут, у Всесвіті, ще до того, як Бог почав ліпити людей.
Ця Сила – одна із тих Сил, які спочатку, можливо, й не були Злими, але повстали колись проти Бога. Повстали Сили ці через те, що вважали несправедливим, що Бог одарив людей Волею і Свободою Волі, й дозволив їм творити, змінюючи на свій розсуд цей Світ.
З тих пір і досі ця і подібні їй Сили, яких ми звемо Гнів, Гординя, Жадібність, Хтивість, Заздрість та Ненажерливість – ходять серед людей і впливають на те, якими люди стають людьми.
Вони змінюють людей, пробуджуючи у індивідах не найкраще з того, що заклав у нас Бог, коли дав на ту саму Волю.
Цим вони намагаються Всевишньому довести, що Він, ну, скажімо так, був не дуже правий довіряючи такі дорогоцінності, як Воля та Право Творити комусь, хто за своєю Природою від мавп недалеко пішов.
Звісно, тут варто ще раз повторити, що не все погане, що люди роблять, вони роблять під впливом вищеназваних Сил.
Найчастіше якраз навпаки. Найчастіше зло, зроблене руками людей – це власна людська ініціатива, Бо людина – істота творча, а творити можна як добро, так і зло.
Та все ж Сили, що уособлюють Сім Гріхів, таки тут. І ми, всім людством, постійно й час від часу поодинці контактуємо з ними. Вони десь поруч. Завжди.
Але. Є одне але. Щоб протистояти ефективно Зневірі – ми маємо розуміти, що є Сила – Початкова й Первинна – яку в Біблії звуть Полуденний Демон, а в нашій традиції (Змій, ну ти розумієш, прости) називають Седіо Акєдіалем .
Це Сила єдина. Вона може бути у мільйоні місць одразу. Вона може мати дуже багато облич. Вона може переслідувати і спокушати одразу багато людей. Але це одна особистість. Одна особа, яка колись, так би мовити, відділилась і впала з Небес.
Ця Сила приходить, перебуває якийсь час з людиною й йде. І недарма її обзивали Демоном Полудня колись. І недарма навіть називали години, коли вона найбільш активна і сильна. Сонце зміщується, полудень обходить по колу весь Світ й так само колами – від людини до людини ходить ця Сила, шукаючи тих, хто готовий зневіритися і впасти у гріх.
Та – окрім цієї Первинної Сили – в Світі ще купа Сутностей, які працюють на ту ж Зневіру.
Ці Сутності народились від активної, усвідомленої взаємодії Сили Седіо Акєдіалем і людей.
І – якщо брати більш звичну нам термінологію, то Сила Гріха Зневіри – це Демон, а її Сутності – це ті біси, які є чимсь типу афілійованих осіб при цій Силі.
Це своєрідні управляючі та акціонери, які контролюють частини ринку, яким володіє Сила Седіо Акєдіалем. Її філіали, що отримують прибуток від Зневіри, посіяної на землі.
Й коли ми кажемо про походження цих бісів, як і будь-яких інших подібних, які сіють Жадобу чи Гнів – ми говоримо: «Вони народились від взаємодії Сил із людьми». І ми маємо на увазі при цьому саме усвідомлену і активну взаємодію.
Грубо кажучи – у випадку Сутностей, прив’язаних до цих Семи Сил – подібні Сутності народжуються тоді, коли людина не просто потрапляє під вплив якоїсь Гріховної Сили, а сама викликає її.
Це відбувається приблизно за однією і тією ж самою схемою. Ну, наприклад, Василь. Він, скажімо, робить вози. І його транспорт прекрасний, його добре купують. Але у Василя у селі є конкурент – Петро. Петро також робить вози. Вони не кращі й не гірші за Василеві, але Василь би хотів, щоб Петра з його возами у селі не було. Бо якби Петро кудись зник – всі купляли б вози лише у Василя і він би заробляв вдвічі більше і міг би диктувати умови односельцям своїм, бо був би монополістом на сільському ринку возів.
Але Василь не може просто зіштовхнути Петра у Дніпро. Він хоче позбутися Петра таким чином, щоб в селі не запідозрив ніхто, що це Василева робота.
Тож він, ну, допустимо, купує у букініста книгу в обкладинці з чорної шкіри, читає її, вичитує в ній ритуал викликання Демона і ритуал цей проводить.
І ні, Василь душу не продає, бо продаж душі – це дитячі казки. І навіть не залишається Демону нічого винний.
Чому? Бо Василь робить те, що Демону і так потрібно. А саме – плодить на пару з Демоном афільованих з ним Сутностей, іншим словом бісів.
Демон – тобто Сила Первинна – не може народити сам Сутність, тобто біса собі. Не може тому, що не вміє переступити Бажання Бога, не може робити того, чого їй робити не дозволяє Бог й не велить.
Але, щоб стати сильніше, щоб охопити своєю владою якомога більше людей – Демону біси потрібні. Сила має плодити Сутності.
І от тут дуже важлива роль жінок та чоловіків, які мають Волю й Свободу Волі, й здатні творити, себто, привносити у Всесвіт зміни, приводити у Світ щось нове.
Тож взаємодія людини і Демона, Сили – це умовний акт спільної праці, від якої народжується Сутність, у просторіччі біс.
Цей біс буде належати Демону. Але якийсь час він буде робити те, що потрібно було Василеві. Тобто, піде до Петра і почне капати на мізки йому, поступово приводячи Петра до Зневіри.
Спочатку Петро засумнівається у собі, потім – у сенсі праці своєї, затим Петро, можливо, зап’є, перестане робити вози, а наприкінці сам стрибне у річку уже.
Як тільки Василь отримає що хотів, себто, як тільки він позбудеться конкурента – біс може вважатися вільним і може працювати на себе, тобто, на Силу, яка породила його разом з Василем.
І от тут може бути маса варіантів. Сутність може повернутися до Василя, як часто і люди повертаються до батьків, які їх породили, щоб висловити свої їм претензії. Й тоді біс почне жерти уже Василя. І якщо Василь сам по собі схильний до зневіри й слабкий – Сутність його таки зжере.
Це і є те, що часто люди вважають розплатою за контакти і контракти із Демонами.
Але якщо Василь Сутність, породжену ним, відштовхне – біс піде шукати собі вільних хлібів. Себто, він почне шукати або носіїв, або випадкових людей, через яких він може впливати на інших і нести Зневіру у Світ.
Бо Сутності Зневіри – частинки демонічної Сили. Вони працюють на свою Силу. На Демона, тобто. Завжди. Навіть тоді, коли допомагають Василеві зробити так, щоб Петро не робив більше возів.
P.S. А душа… Душа як земля. Вона не продається. Тобто, людина може продати своє поле, батьківський наділ. І навіть може отримати за землю цю гроші. Але земля залишиться там, де і була. І колись і продавця, і покупця поховають у цій землі. Бо земля вічна і вона належить лиш Богу, який колись її і зробив.
Так само і душа. Її можна занапастити. Її можна розірвати на шматки, на частки. Але рано чи пізно вона однаково збереться, щоб свідчити перед Тим, хто дав у тіло її.
Але про душу, мабуть, якось іншим разом уже.
