![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoПідсумком вчорашнього дня стала нічна розмова про Магію і Майбутнє. Під час якої я сказала: «І от уяви… Колись років за тридцять чи сорок біографи Антоніни і Костянтина напишуть щось типу батько пані Антоніни журналіст і має наукову ступінь, а мати пана Костянтина домогосподарка з сьома класами освіти…» А Змій відповів: «А потім буде але… У неї сім класів недосконалої радянської освіти, але…» Й я спитала: «Що але?» А він, затуляючи обличчя рукою і втомлено видихаючи собі у долоню промовив: «Нічого. Але. Просто але…»
Думаю, він хотів сказати щось на кшталт: «Але її близькі однаково поважають її і люблять, хоч вона і дурко…» та вчасно згадав, що я запросто можу зробити так, щоб він в цю мить поцілив собі в праве око отією зубною щіткою, яку тримав у руці. І тому говорити все це передумав. І натомість сказав: «Ну, наприклад. Але. Вона була першою з тих, хто дозволив усім завести собі палички…» І ми заіржали, як коні.
Хоча насправді я не дозволила. Я просто змирилася з тим, що іноді вони необхідні. Я визнала це. Бо досі я – як людина упереджена й зі схильністю до снобізму – ее-е ну скажімо не завжди позитивно ставилась до людей, які мають віку більше 14-ти років, але все ще не можуть обходитися в роботі без паличок.
Бо паличка не зубна щітка. Без неї – як здавалось мені – можна і обійтись. Бо коли ти не підліток – ти вже маєш уміти направляти Силу Впливу без магічних усіх цих костилів типу «10 дюймів глоду і якась там волосина»...
Я так думала. Але. Але знову але...
Прикол в тому, що паличка таки потрібна тоді, коли відбувається те, на що зараз жаліється дуже багато людей.
Тобто, коли людина відчуває, що в неї немає вже сил; коли людина розвалюється, розпадається, не може зібратись до купи – паличка – це саме те, що їй не дає впасти і по підлозі калюжкою розтектись.
Й – саме паличку найчастіше маги мають на увазі тоді, коли кажуть один одному: «Тримай себе у руках.»
Тому, що «зосередься на Силі Впливу, що є у тобі» дорівнює «виживи». Тому що часто «сам себе тримаю в руках» дорівнює «паличка у робочій руці».
Паличка – це те, що на відміну від себе – не жалко зламати, або загубити.
Якщо, звісно, не звикати до неї так сильно, щоб це перетворювалося на залежність і не ставало причиною безпомічності, від якої може загнутися і сам Волдеморт, якщо увірує в те, що якась там паличка не лише направляє ту Силу Впливу, яку він має, а ще її й додає.
Паличка – в тій мові Символів, яку розуміє Всесвіт і всі Сили у нім – є уособленням Волі людської. Тобто, вона символ того, що робить людину людиною. Істотою, одночасно і зробленою за Божим образом та подобою, й самостійною та свідомою.
Воля – це те, що не можна нав’язати людині.
Воля – це стрижень людський.
Тож палички й усі предмети, схожі на палички – це своєрідна опора. Нагадування людині: «Твоя Воля – у руці лиш твоїй й на ній в тобі тримається все.»
А паличка у руці – сама по собі сигнал в Світ: «Я тут. Я існую. Я не розвалився іще. Було б непогано, якби ти, Світе, захотів би мені зараз допомогти.»
І саме тому – якщо відчуваєте себе розбитими, якщо відчуваєте, що розвалюєтесь на шматки і не можете зібратися навіть для найлегших дій на найпростіших ідей – перша допомога – це паличку завести.
Можна вирізати з якоїсь гілки, можна купити навіть пластикову іграшкову, що імітує глодову чи бузинову, чи які там були у всесвіті Гаррі Поттера. Можна взяти будь-що – від в’язальних спиць до китайських столових приборів. Можна використовувати як сурогат палички чарівної навіть заколку для волосся, цвях чи олівець.
Головне тут – щоб паличка, чи те, що вам її замінило, не були частиною побуту. Щоб ви відволікались на цей особливий предмет, беручи його в руку і збираючи навколо нього – як на стрижень із Волі – тіло, яке не можете контролювати уже.
Тож – майте паличку і час від часу беріть її в руки, крутіть, грайтеся з нею, відчувайте її в руці.
І не зважайте на снобів, які сидять, крутять носом і нудять, що дорослій людині не пристало спиратися на предмет допоміжний.
Бо навіть магу досвідченому, який – вийшовши з підліткового віку – мав би знати, як без палички обійтись – краще п’ять хвилин ее-е позору з паличкою, що гуляє між пальців, ніж добу у ліжку розвалиною провести.
Думаю, він хотів сказати щось на кшталт: «Але її близькі однаково поважають її і люблять, хоч вона і дурко…» та вчасно згадав, що я запросто можу зробити так, щоб він в цю мить поцілив собі в праве око отією зубною щіткою, яку тримав у руці. І тому говорити все це передумав. І натомість сказав: «Ну, наприклад. Але. Вона була першою з тих, хто дозволив усім завести собі палички…» І ми заіржали, як коні.
Хоча насправді я не дозволила. Я просто змирилася з тим, що іноді вони необхідні. Я визнала це. Бо досі я – як людина упереджена й зі схильністю до снобізму – ее-е ну скажімо не завжди позитивно ставилась до людей, які мають віку більше 14-ти років, але все ще не можуть обходитися в роботі без паличок.
Бо паличка не зубна щітка. Без неї – як здавалось мені – можна і обійтись. Бо коли ти не підліток – ти вже маєш уміти направляти Силу Впливу без магічних усіх цих костилів типу «10 дюймів глоду і якась там волосина»...
Я так думала. Але. Але знову але...
Прикол в тому, що паличка таки потрібна тоді, коли відбувається те, на що зараз жаліється дуже багато людей.
Тобто, коли людина відчуває, що в неї немає вже сил; коли людина розвалюється, розпадається, не може зібратись до купи – паличка – це саме те, що їй не дає впасти і по підлозі калюжкою розтектись.
Й – саме паличку найчастіше маги мають на увазі тоді, коли кажуть один одному: «Тримай себе у руках.»
Тому, що «зосередься на Силі Впливу, що є у тобі» дорівнює «виживи». Тому що часто «сам себе тримаю в руках» дорівнює «паличка у робочій руці».
Паличка – це те, що на відміну від себе – не жалко зламати, або загубити.
Якщо, звісно, не звикати до неї так сильно, щоб це перетворювалося на залежність і не ставало причиною безпомічності, від якої може загнутися і сам Волдеморт, якщо увірує в те, що якась там паличка не лише направляє ту Силу Впливу, яку він має, а ще її й додає.
Паличка – в тій мові Символів, яку розуміє Всесвіт і всі Сили у нім – є уособленням Волі людської. Тобто, вона символ того, що робить людину людиною. Істотою, одночасно і зробленою за Божим образом та подобою, й самостійною та свідомою.
Воля – це те, що не можна нав’язати людині.
Воля – це стрижень людський.
Тож палички й усі предмети, схожі на палички – це своєрідна опора. Нагадування людині: «Твоя Воля – у руці лиш твоїй й на ній в тобі тримається все.»
А паличка у руці – сама по собі сигнал в Світ: «Я тут. Я існую. Я не розвалився іще. Було б непогано, якби ти, Світе, захотів би мені зараз допомогти.»
І саме тому – якщо відчуваєте себе розбитими, якщо відчуваєте, що розвалюєтесь на шматки і не можете зібратися навіть для найлегших дій на найпростіших ідей – перша допомога – це паличку завести.
Можна вирізати з якоїсь гілки, можна купити навіть пластикову іграшкову, що імітує глодову чи бузинову, чи які там були у всесвіті Гаррі Поттера. Можна взяти будь-що – від в’язальних спиць до китайських столових приборів. Можна використовувати як сурогат палички чарівної навіть заколку для волосся, цвях чи олівець.
Головне тут – щоб паличка, чи те, що вам її замінило, не були частиною побуту. Щоб ви відволікались на цей особливий предмет, беручи його в руку і збираючи навколо нього – як на стрижень із Волі – тіло, яке не можете контролювати уже.
Тож – майте паличку і час від часу беріть її в руки, крутіть, грайтеся з нею, відчувайте її в руці.
І не зважайте на снобів, які сидять, крутять носом і нудять, що дорослій людині не пристало спиратися на предмет допоміжний.
Бо навіть магу досвідченому, який – вийшовши з підліткового віку – мав би знати, як без палички обійтись – краще п’ять хвилин ее-е позору з паличкою, що гуляє між пальців, ніж добу у ліжку розвалиною провести.
