![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoОсь зараз кількість ірі наближається до першої сотні тисяч душ здорових й живих. Тих, хто був до того, як я народилась і тих, хто при мені народився, залишилось тисяч шість з половиною. Всі інші – новенькі. Ті, які були кровними родичами якимись отим, початковим, моїм, і прийшли на місце отих, моїх, початкових, які загинули раніше своїх строків, від нещасних випадків, вбивств, аварій, або тут чи там, в Ізраїлі, на війні.
Але мова не про старих, не про моїх, початкових. А про іріранів нових. Про тих, які приходять з двадцять другого січня дві тисячі чотирнадцятого року. Про тих, які зараз прийшли.
З цих новеньких десь близько третини – за відчуттями моїми – читає Марнат досить легко. Я це відчуваю і знаю про це, коли вони в Книгу заходять, знайшовши її в себе в крові. Але, звісно, немає статистики. Є лише сайти з фанфіками, а ще є Пінтрест.
Ми зі Змієм ходимо і туди і туди. Ми ходимо на Пінтрест, щоб насолодитися тим, як новенькі мої – на радощах від відкриття Третього Ока і Космосу, як їм, мабуть, здається – вивалюють формули і малюнки перерисовані з Внутрішньої Книжки туди. Ми читаємо фанфіки про Поттера і Мелфоя, щоб порадіти тому, як кількість прямих цитат з Мор Марнат у фанфіках про магію невпинно і стрімко росте.
Люди бачать Марнат. І люди її розуміють. І навіть якщо з розгону не всі усвідомлюють, що це – Сімейна Бібліотека в крові – це не страшно (оно навіть Змій досить довго в юності не розумів, що це зібрання праць і досвіду купи людей, які живуть поруч з ним, або колись до нього жили, й вважав, що це він унікальний такий, отримує знання зі Всесвіту прямо по голові)…
Марнат – для усіх. Вона запорука виживання Сімейства Недосвятого. Бо в ній все, що може бути колись десь потрібно знати навіщось людині. Марнат – це довідник у побуті, в науці, і у магії теж.
І в Марнат незліченна кількість написаних Рубаром формул на всі випадки життя. Ці формули складені магами, які працюють із Лінгво. Але юзати їх можуть усі.
Бо формула – найпростіший спосіб у Світ бажання своє донести. Але лінгвомаги, здатні скласти дієву формулу на будь-який випадок, серед срібних не всі.
Тож лінгвомаги пишуть, запускають, і якщо формула дієва – вона в Мор Марнат сама йде. Де її може взяти всяка срібна людина, щоб запустити для себе, або віддати для запуску комусь з родичів, чи друзів, та хоч би і виставити в Фейсбуці, чи на тому ж Пінтресті для всіх.
Але. Завжди є маленьке але. Але тут але досить велике.
Прикол Марнат в тому, що картинки в кров і у Внутрішню Книгу потрапляють такими, якими автор їх намалював. Формули теж зберігають частіше за все авторський почерк – нахил вправо, наприклад, чи стиль написання Графем. А от текст, який супроводжує все це, потрапляє в Марнат таким, яким автор його думав, писав чи говорив. І найчастіше текст візуально виглядає написаним тією мовою, яка була у автора в голові.
Марнат – це мішанина всіх мов на світі. Та срібним знати їх всі, авжеж, зовсім не обов’язково. Треба просто навчитись дивитись на написаний чи записаний з думок чи голосу текст таким чином, щоб не бачити тексту.
Себто, грамотні люди влаштовані так, що – побачивши у слова складені літери – вони розуміють – це текст. Й якщо вони знають мову – вони читають автоматично. Якщо мови не знають – вони однаково витріщаються в книгу, на вивіску магазину чи у Нетфліксовські субтитри з надією, що ось-ось проясниться і вони зрозуміють.
Але – побачивши текст у Марнат – краще розосередитися і дати мозку сигнал, що він не має читати текст, а має просто дивитися. Як на дим, як на воду, як на пшеничне поле… Як на щось зрозуміле без слів.
Коли мозок тренований, він вже не намагається прочитати по літерах щось написане старофранцузькою, англійською, фарсі або латиною. Він зразу же бачить лиш сенс. Мозок перекладає собі і робить це швидше, ніж людина, якій він належить, зрозуміє, що вона взагалі-то читає щось, що написано незнайомою, чужою їй мовою.
Так от.
Це по-перше.
Майже всі новачки, до того, як натренують свій мозок, не здатні так зосередитися, щоб бачити «переклад» дослівний. Вони вловлюють загальний смисл, але не утримують розконцентрацію стільки, щоб побачити всі подробиці теж.
Тому часто стаються казуси різноманітні. Наприклад, людина може в Марнат побачити розділ «Допомога В Суді» і вибрати звідти формулу, сенс якої зводиться до того, щоб обвинувачуваний міг отримати менше покарання, ніж йому би дали по закону.
І людина, мабуть, думає: «О! Яка шикарна ця формула!» і з Марнат її для себе бере. І пропонує її знайомим, яким така формула може недайбоже колись знадобитися.
Та саме ця формула може бути доволі конкретна і, м’яко кажуси, специфічна. Написана для країни де практикують – як покарання –удари батогами й повішення. Написана із умовою, що підсудний має визнати свою провину. І як така формула зіграє з іншим законодавством, у іншій країні, або якщо людина провини не визнає – ніхто не зможе передбачити заздалегідь.
Й якби людина могла розосередитися надовго й весь текст, що формулу супроводжує, побачити, мов поле пшеничне чи дим, й зрозуміти цей текст – вона навряд би погодилась з тим, що саме ця формула може бути комусь за межами країни, у якій живе автор формули, потрібна або корисна.
Це було тільки по-перше. По-друге буде ще нижче…
По-друге.
Формула – це також текст. Такий самий, як оцей, набраний в моєму Дрімі. Просто написаний цей текст не літерами. Не словами переданий. А з допомогою Рубару Забіру. Магічних знаків. Графем.
А відтак – якщо формула – текст, вона має бути правильно складена і має бути зрозуміла, якщо не всякому читачеві, то мінімум Світу, до якого вона звертається, коли її Силою Впливу випускають у Світ. Ну, і авторові хоча би. Хоч трішки.
Тобто, автор не може видати книжку просто наклацавши на клавіатурі рядки випадкових якихось літер. Або може. Але це буде книжка, яку – відкривши – ніхто не зрозуміє. Бо в книжці буде не текст.
Так само і з формулами. Якщо просто наліпити до купи різноманітних Графем – це буде не формула, яку Світ зрозуміє. Це буде якась нісенітниця.
В більшості випадків така формула шкоди не принесе, бо не запуститься й все.
Але, людина – щоб таку запустити – витратить дарма Силу Впливу. А потім ще чекатиме на чудо якесь, якого не зможе отримати, бо Сила Впливу пішла, але формула не запустилась. Не запустилась і Світ її не почув. Бо – зліплені до купи перші ліпші Графеми – для Світу прозвучали приблизно як: «Йо келе мене куб пляж вагітність гарбуз песик зі сливами пиріжки станція імені Тараса Шевченка…»
Тож, щоб формули писати, треба – як будь-яку мову, щоб нею писати смс-ки, пости в Фейсбук чи книжки – спочатку вчити. Вивчити якусь кількість Графем і правила основні. А вже потім за правилами зі знайомих Графем можна ліпити те, що матиме сенс. Щось, що автор вважатиме текстом і в чому він зможе сам собі пояснити – мінімум – кожен Знак і ту чергу, у якій Знак за Знаком стоїть.
Лінгвомаг – це будь-хто з набором Графем і знанням правил. Звісно не всі можуть вивчити Рубар до тієї межі, щоб скласти формулу з двох тисяч Символів, або щоби сформульовані формули вставляти непомітно у звичайний текст якоїсь повісті або пісні. Але і англійську не кожен вивчить до рівня, на якому її знав сір Шекспір. Більшості в англійській достатньо рівня ланданзекепітал і хуйзондьютітудей. Більшості в Рубарі достатньо вивчити дві сотні Графем, щоб складати пристойні формули на завдання «Знайти У Хаті Від Автівки Ключі» чи «Хай Василь Нарешті Віддасть Гроші, Які Взяв В Січні У Борг».
І отут повертаємося до того, що йшло по-другим після по-першого.
Багато людей, відкривши Марнат, і побачивши формули – не просто їх беруть і користуються, коли їм потрібно – а беруть й щось в них домальовують, доліплюють і дописують.
Я не знаю – навіщо. Може від бажання зробити формулу дійсно своєю. Може від бажання додати у формулу багатства, симетрії і красоти. Однак – спостерігаючи за Пінтрестом по тегам «sigilo magico» і «sigil» ми зі Змієм бачимо це знову і знову, і знову.
Люди іноді фантазують і малюють щось просто так, від душі, а потім видають це за Сигіли.
А іноді беруть з Марнат старі формули, всіма знані років по триста, і домальовують в них «гармонії і краси» так, як цю гармонію і красу розуміють.
І ось на Пінтресті лежить вже купа формул старих, які, можливо, виглядали колись занадто просто, коряво й бідненько, а тепер – з домальованими у них завитками, комами, крапочками, анкхами й хрестиками – виглядають краще. Виглядають солідно. Але віднині нікчемні. Бо з тексту – завдяки зайвим завиткам і крапочкам – зробився ее-е-е ну скажімо не текст, а йокелемене-куб-пляж-і-вагітність.
Ну, і – бонусом – у якості прикладу:
На картинці вгорі – проста, але дуже дієва формула. Вона пов’язана з Силами Афродіти й дозволяє людині – для усіх, хто людину оточує – здаватися більш красивою і більш впевненою у собі.
Формула дійсно проста. Примітивна. Й практична. В ній всі Графеми – прості (і всі їх марафонці, які вчать Рубар, уже вивчили).
Це «Полива» (тобто, те, що вкриває тіло будь-якої людини – шкіра, волосся, одяг, аромати й косметика). Це «Постійність». Це «Контроль». Це «Ідеал». І це «Особистість» (тобто, суть людини, її індивідуальність, все, чим ця людина відрізняється від усіх інших).
Складені за правилами – згори вниз і направо із ліва – це читається приблизно як: «Ви бачите мою шкіру, моє волосся, мій одяг і я, постійно і контрольовано, особистість ідеальна у всьому».
А тепер – бад-ддабум! – можемо подивитись на те, в якому вигляді ця сама формула вже давно носиться по різним сайтам туди-сюди і час від часу виринає у різних людей на дошках в Пінтресті.
Так, особливості почерку… Ну, це таке (у купи народу лінгвомагічного «Полива» схожа не на прописну кириличну літеру ге, а на знак, що більше нагадує графему «Рух», але все одно працює «Полива»)…
Та питається – хто і навіщо прималював ці довбані крапочки з усіх можливих сторін?! Щоби що? Що цим сказати хотіли? Ну, окрім того, що: «От тепер нарешті гармонічно й красиво…»
І чому – навіть ті, хто знає, як це працює і може це запустити (як ота людина в коментарі, яка радить написати на пляшці «сигілу» і воду потім із пляшки попити перед тим як в люди піти) – досі не заявив: «Та приберіть ті крапки! Бо з зайвими крапками воно не працює!!! Бо з зайвими крапками це йокелемене-куб-пляж-метро-вагітність-Тарас-Шевченко, а не текст, який буде зрозумілий Світу і Силам Афродіти у нім.»
Тож. Нарешті висновок.
Хочеш зробити гарну формулу – треба робити самій.
А не брати з Пінтресту, або у авторів, які кажуть, що цю «сигілу» їм було послано з Космосу і вони побачили її уві сні, та при цьому не можуть Графем у формулі й порядку їх пояснити.
Це я жартую звісно.
Та жарти жартами, але вже ж, навіть мінімальне знання основ Рубару і малий набір знайомих графем вже дає розуміння – де в формулі зайві кола, завитки й крапочки, і чому вона працювати не буде, навіть якщо ви буцнете її всією своєю Силою Впливу у Світ.
Але мова не про старих, не про моїх, початкових. А про іріранів нових. Про тих, які приходять з двадцять другого січня дві тисячі чотирнадцятого року. Про тих, які зараз прийшли.
З цих новеньких десь близько третини – за відчуттями моїми – читає Марнат досить легко. Я це відчуваю і знаю про це, коли вони в Книгу заходять, знайшовши її в себе в крові. Але, звісно, немає статистики. Є лише сайти з фанфіками, а ще є Пінтрест.
Ми зі Змієм ходимо і туди і туди. Ми ходимо на Пінтрест, щоб насолодитися тим, як новенькі мої – на радощах від відкриття Третього Ока і Космосу, як їм, мабуть, здається – вивалюють формули і малюнки перерисовані з Внутрішньої Книжки туди. Ми читаємо фанфіки про Поттера і Мелфоя, щоб порадіти тому, як кількість прямих цитат з Мор Марнат у фанфіках про магію невпинно і стрімко росте.
Люди бачать Марнат. І люди її розуміють. І навіть якщо з розгону не всі усвідомлюють, що це – Сімейна Бібліотека в крові – це не страшно (оно навіть Змій досить довго в юності не розумів, що це зібрання праць і досвіду купи людей, які живуть поруч з ним, або колись до нього жили, й вважав, що це він унікальний такий, отримує знання зі Всесвіту прямо по голові)…
Марнат – для усіх. Вона запорука виживання Сімейства Недосвятого. Бо в ній все, що може бути колись десь потрібно знати навіщось людині. Марнат – це довідник у побуті, в науці, і у магії теж.
І в Марнат незліченна кількість написаних Рубаром формул на всі випадки життя. Ці формули складені магами, які працюють із Лінгво. Але юзати їх можуть усі.
Бо формула – найпростіший спосіб у Світ бажання своє донести. Але лінгвомаги, здатні скласти дієву формулу на будь-який випадок, серед срібних не всі.
Тож лінгвомаги пишуть, запускають, і якщо формула дієва – вона в Мор Марнат сама йде. Де її може взяти всяка срібна людина, щоб запустити для себе, або віддати для запуску комусь з родичів, чи друзів, та хоч би і виставити в Фейсбуці, чи на тому ж Пінтресті для всіх.
Але. Завжди є маленьке але. Але тут але досить велике.
Прикол Марнат в тому, що картинки в кров і у Внутрішню Книгу потрапляють такими, якими автор їх намалював. Формули теж зберігають частіше за все авторський почерк – нахил вправо, наприклад, чи стиль написання Графем. А от текст, який супроводжує все це, потрапляє в Марнат таким, яким автор його думав, писав чи говорив. І найчастіше текст візуально виглядає написаним тією мовою, яка була у автора в голові.
Марнат – це мішанина всіх мов на світі. Та срібним знати їх всі, авжеж, зовсім не обов’язково. Треба просто навчитись дивитись на написаний чи записаний з думок чи голосу текст таким чином, щоб не бачити тексту.
Себто, грамотні люди влаштовані так, що – побачивши у слова складені літери – вони розуміють – це текст. Й якщо вони знають мову – вони читають автоматично. Якщо мови не знають – вони однаково витріщаються в книгу, на вивіску магазину чи у Нетфліксовські субтитри з надією, що ось-ось проясниться і вони зрозуміють.
Але – побачивши текст у Марнат – краще розосередитися і дати мозку сигнал, що він не має читати текст, а має просто дивитися. Як на дим, як на воду, як на пшеничне поле… Як на щось зрозуміле без слів.
Коли мозок тренований, він вже не намагається прочитати по літерах щось написане старофранцузькою, англійською, фарсі або латиною. Він зразу же бачить лиш сенс. Мозок перекладає собі і робить це швидше, ніж людина, якій він належить, зрозуміє, що вона взагалі-то читає щось, що написано незнайомою, чужою їй мовою.
Так от.
Це по-перше.
Майже всі новачки, до того, як натренують свій мозок, не здатні так зосередитися, щоб бачити «переклад» дослівний. Вони вловлюють загальний смисл, але не утримують розконцентрацію стільки, щоб побачити всі подробиці теж.
Тому часто стаються казуси різноманітні. Наприклад, людина може в Марнат побачити розділ «Допомога В Суді» і вибрати звідти формулу, сенс якої зводиться до того, щоб обвинувачуваний міг отримати менше покарання, ніж йому би дали по закону.
І людина, мабуть, думає: «О! Яка шикарна ця формула!» і з Марнат її для себе бере. І пропонує її знайомим, яким така формула може недайбоже колись знадобитися.
Та саме ця формула може бути доволі конкретна і, м’яко кажуси, специфічна. Написана для країни де практикують – як покарання –удари батогами й повішення. Написана із умовою, що підсудний має визнати свою провину. І як така формула зіграє з іншим законодавством, у іншій країні, або якщо людина провини не визнає – ніхто не зможе передбачити заздалегідь.
Й якби людина могла розосередитися надовго й весь текст, що формулу супроводжує, побачити, мов поле пшеничне чи дим, й зрозуміти цей текст – вона навряд би погодилась з тим, що саме ця формула може бути комусь за межами країни, у якій живе автор формули, потрібна або корисна.
Це було тільки по-перше. По-друге буде ще нижче…
По-друге.
Формула – це також текст. Такий самий, як оцей, набраний в моєму Дрімі. Просто написаний цей текст не літерами. Не словами переданий. А з допомогою Рубару Забіру. Магічних знаків. Графем.
А відтак – якщо формула – текст, вона має бути правильно складена і має бути зрозуміла, якщо не всякому читачеві, то мінімум Світу, до якого вона звертається, коли її Силою Впливу випускають у Світ. Ну, і авторові хоча би. Хоч трішки.
Тобто, автор не може видати книжку просто наклацавши на клавіатурі рядки випадкових якихось літер. Або може. Але це буде книжка, яку – відкривши – ніхто не зрозуміє. Бо в книжці буде не текст.
Так само і з формулами. Якщо просто наліпити до купи різноманітних Графем – це буде не формула, яку Світ зрозуміє. Це буде якась нісенітниця.
В більшості випадків така формула шкоди не принесе, бо не запуститься й все.
Але, людина – щоб таку запустити – витратить дарма Силу Впливу. А потім ще чекатиме на чудо якесь, якого не зможе отримати, бо Сила Впливу пішла, але формула не запустилась. Не запустилась і Світ її не почув. Бо – зліплені до купи перші ліпші Графеми – для Світу прозвучали приблизно як: «Йо келе мене куб пляж вагітність гарбуз песик зі сливами пиріжки станція імені Тараса Шевченка…»
Тож, щоб формули писати, треба – як будь-яку мову, щоб нею писати смс-ки, пости в Фейсбук чи книжки – спочатку вчити. Вивчити якусь кількість Графем і правила основні. А вже потім за правилами зі знайомих Графем можна ліпити те, що матиме сенс. Щось, що автор вважатиме текстом і в чому він зможе сам собі пояснити – мінімум – кожен Знак і ту чергу, у якій Знак за Знаком стоїть.
Лінгвомаг – це будь-хто з набором Графем і знанням правил. Звісно не всі можуть вивчити Рубар до тієї межі, щоб скласти формулу з двох тисяч Символів, або щоби сформульовані формули вставляти непомітно у звичайний текст якоїсь повісті або пісні. Але і англійську не кожен вивчить до рівня, на якому її знав сір Шекспір. Більшості в англійській достатньо рівня ланданзекепітал і хуйзондьютітудей. Більшості в Рубарі достатньо вивчити дві сотні Графем, щоб складати пристойні формули на завдання «Знайти У Хаті Від Автівки Ключі» чи «Хай Василь Нарешті Віддасть Гроші, Які Взяв В Січні У Борг».
І отут повертаємося до того, що йшло по-другим після по-першого.
Багато людей, відкривши Марнат, і побачивши формули – не просто їх беруть і користуються, коли їм потрібно – а беруть й щось в них домальовують, доліплюють і дописують.
Я не знаю – навіщо. Може від бажання зробити формулу дійсно своєю. Може від бажання додати у формулу багатства, симетрії і красоти. Однак – спостерігаючи за Пінтрестом по тегам «sigilo magico» і «sigil» ми зі Змієм бачимо це знову і знову, і знову.
Люди іноді фантазують і малюють щось просто так, від душі, а потім видають це за Сигіли.
А іноді беруть з Марнат старі формули, всіма знані років по триста, і домальовують в них «гармонії і краси» так, як цю гармонію і красу розуміють.
І ось на Пінтресті лежить вже купа формул старих, які, можливо, виглядали колись занадто просто, коряво й бідненько, а тепер – з домальованими у них завитками, комами, крапочками, анкхами й хрестиками – виглядають краще. Виглядають солідно. Але віднині нікчемні. Бо з тексту – завдяки зайвим завиткам і крапочкам – зробився ее-е-е ну скажімо не текст, а йокелемене-куб-пляж-і-вагітність.
Ну, і – бонусом – у якості прикладу:
На картинці вгорі – проста, але дуже дієва формула. Вона пов’язана з Силами Афродіти й дозволяє людині – для усіх, хто людину оточує – здаватися більш красивою і більш впевненою у собі.
Формула дійсно проста. Примітивна. Й практична. В ній всі Графеми – прості (і всі їх марафонці, які вчать Рубар, уже вивчили).
Це «Полива» (тобто, те, що вкриває тіло будь-якої людини – шкіра, волосся, одяг, аромати й косметика). Це «Постійність». Це «Контроль». Це «Ідеал». І це «Особистість» (тобто, суть людини, її індивідуальність, все, чим ця людина відрізняється від усіх інших).
Складені за правилами – згори вниз і направо із ліва – це читається приблизно як: «Ви бачите мою шкіру, моє волосся, мій одяг і я, постійно і контрольовано, особистість ідеальна у всьому».
А тепер – бад-ддабум! – можемо подивитись на те, в якому вигляді ця сама формула вже давно носиться по різним сайтам туди-сюди і час від часу виринає у різних людей на дошках в Пінтресті.
Так, особливості почерку… Ну, це таке (у купи народу лінгвомагічного «Полива» схожа не на прописну кириличну літеру ге, а на знак, що більше нагадує графему «Рух», але все одно працює «Полива»)…
Та питається – хто і навіщо прималював ці довбані крапочки з усіх можливих сторін?! Щоби що? Що цим сказати хотіли? Ну, окрім того, що: «От тепер нарешті гармонічно й красиво…»
І чому – навіть ті, хто знає, як це працює і може це запустити (як ота людина в коментарі, яка радить написати на пляшці «сигілу» і воду потім із пляшки попити перед тим як в люди піти) – досі не заявив: «Та приберіть ті крапки! Бо з зайвими крапками воно не працює!!! Бо з зайвими крапками це йокелемене-куб-пляж-метро-вагітність-Тарас-Шевченко, а не текст, який буде зрозумілий Світу і Силам Афродіти у нім.»
Тож. Нарешті висновок.
Хочеш зробити гарну формулу – треба робити самій.
А не брати з Пінтресту, або у авторів, які кажуть, що цю «сигілу» їм було послано з Космосу і вони побачили її уві сні, та при цьому не можуть Графем у формулі й порядку їх пояснити.
Це я жартую звісно.
Та жарти жартами, але вже ж, навіть мінімальне знання основ Рубару і малий набір знайомих графем вже дає розуміння – де в формулі зайві кола, завитки й крапочки, і чому вона працювати не буде, навіть якщо ви буцнете її всією своєю Силою Впливу у Світ.
