Про вигране мною парі.
Feb. 17th, 2019 05:04 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoНу, можу нарешті сказати, що Уляні, дочці Андрео і Олівера доведеться таки завтра йти до зоо-крамниці по хом’яка і по клітку з колесиком. Бо парі я таки виграла. Я таки написала – у відведені терміни і у відповідності з умовами виставленими – Фанфік про Локі та Тора.
Ми якось сиділи з Уляною. Сиділи сиділи. Теревенили в скайпі про різне всіляке. І зачепили тему про те, що іноді Ляна – щоб відволіктися від побуту і виховання дітей - пише фанфіки для якогось там італійського сайту.
Ну, зачепили і зачепили, але я візьми та і ляпни щось типу: «Фанфіки – це ж зовсім не серйозно, дитино моя.» А дитина зірвалася, та і каже: «Не серйозно? Ти спробуй спочатку!!»
Ну, і умови запропонувала свої. Не менше 24 сторінок чотирнадцятим кеглем (в мене вийшло розтягти на тридцять одну, зате я вклалася якраз у двадцять чотири шматки). Історія мала мати сюжет і діалоги. Бути психологічно більш менш достовірною. В ній повинен був бути секс. А, бажано, ще і кохання. І – головне – вона мала виглядати як пропущена сцена з книги або фільму. Тобто, мала починатися з того, що було у чиємусь творі чужому і закінчуватися чимсь, що було написано або зіграно кимсь вже.
Я подумала і погодилась. «Ти щось зара читаєш?» - Спитала Уляна. «Ні, - відповіла я. – Кінушку дивлюся. Вирішила от перед Новим роком передивитися всього Марвела. Наразі вже третього Тора закінчую.» «Що там за сцена?» «Локі наздогнав зореліт, на якому Асґард евакуюється після того, як вони спричинили таки Раґнарок.» - Відповіла я. І дитинка сказала: «От і прекрасно. Від цієї сцени до епізоду після титрів, в якому вони обговорюють доцільність повернення на Землю всього цього шапіто.» «Ок. Домовились. Спробую.» «Спробуй. І якщо в тебе вийде – я куплю своїм малим хом’яка, якого вони з літа випрошують. А якщо не вийде – хом’яка купиш ти своїм…» «Пардон, але в моїх є вже хом’як!» «Ну. Буде іще один. А потім буде багато…» «От ти зараза!» «Та знаю…»
Вона сказала, що знає себе як заразу. Я сказала, що впевнена, що я сяду і напишу, якщо зберуся і змушу себе переступити сором від того, що впала так низько – до фанфіків. І я таки написала.
Я ТУТ.
1. Я тут.
2. Ми самі.
3. Краще б помовчав.
4. Навчи мене Магії.
5. Вітаю, ти бог. 6. Куди ж я подінуся. 7. Та йди вже, нарешті.
8. Можу, але не буду.
9. Пробуй і надалі, мій брате.
10. Ти – моя слабкість.
11. Ніхто не зайде. 12. Спати, просто спати.
13. Те іще задоволення.
14. Лише роздягти.
15. Думаєш, я ні. 16. Звісно, підступний мій план.
17. Добре, здаюся.
18. Він бачить.
19. Я слухаю тебе іноді. 20. Без спец-ефектів.
21. Ти ж мене знаєш.
22. Дякую, що не сукня хоча б.
23. Все складеться чудово. 24. Ну, пішли.
Ми якось сиділи з Уляною. Сиділи сиділи. Теревенили в скайпі про різне всіляке. І зачепили тему про те, що іноді Ляна – щоб відволіктися від побуту і виховання дітей - пише фанфіки для якогось там італійського сайту.
Ну, зачепили і зачепили, але я візьми та і ляпни щось типу: «Фанфіки – це ж зовсім не серйозно, дитино моя.» А дитина зірвалася, та і каже: «Не серйозно? Ти спробуй спочатку!!»
Ну, і умови запропонувала свої. Не менше 24 сторінок чотирнадцятим кеглем (в мене вийшло розтягти на тридцять одну, зате я вклалася якраз у двадцять чотири шматки). Історія мала мати сюжет і діалоги. Бути психологічно більш менш достовірною. В ній повинен був бути секс. А, бажано, ще і кохання. І – головне – вона мала виглядати як пропущена сцена з книги або фільму. Тобто, мала починатися з того, що було у чиємусь творі чужому і закінчуватися чимсь, що було написано або зіграно кимсь вже.
Я подумала і погодилась. «Ти щось зара читаєш?» - Спитала Уляна. «Ні, - відповіла я. – Кінушку дивлюся. Вирішила от перед Новим роком передивитися всього Марвела. Наразі вже третього Тора закінчую.» «Що там за сцена?» «Локі наздогнав зореліт, на якому Асґард евакуюється після того, як вони спричинили таки Раґнарок.» - Відповіла я. І дитинка сказала: «От і прекрасно. Від цієї сцени до епізоду після титрів, в якому вони обговорюють доцільність повернення на Землю всього цього шапіто.» «Ок. Домовились. Спробую.» «Спробуй. І якщо в тебе вийде – я куплю своїм малим хом’яка, якого вони з літа випрошують. А якщо не вийде – хом’яка купиш ти своїм…» «Пардон, але в моїх є вже хом’як!» «Ну. Буде іще один. А потім буде багато…» «От ти зараза!» «Та знаю…»
Вона сказала, що знає себе як заразу. Я сказала, що впевнена, що я сяду і напишу, якщо зберуся і змушу себе переступити сором від того, що впала так низько – до фанфіків. І я таки написала.
1. Я тут.
2. Ми самі.
3. Краще б помовчав.
4. Навчи мене Магії.
5. Вітаю, ти бог. 6. Куди ж я подінуся. 7. Та йди вже, нарешті.
8. Можу, але не буду.
9. Пробуй і надалі, мій брате.
10. Ти – моя слабкість.
11. Ніхто не зайде. 12. Спати, просто спати.
13. Те іще задоволення.
14. Лише роздягти.
15. Думаєш, я ні. 16. Звісно, підступний мій план.
17. Добре, здаюся.
18. Він бачить.
19. Я слухаю тебе іноді. 20. Без спец-ефектів.
21. Ти ж мене знаєш.
22. Дякую, що не сукня хоча б.
23. Все складеться чудово. 24. Ну, пішли.
