S.N. + D.D.B. 17
Feb. 13th, 2019 04:16 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargo17.
Я кажу: «Спочатку я, потім ти», а він такий зайнятий пошуком моїх поцілунків, що навіть не сперечається про черговість, як міг би. Як завжди це робить.
Тільки, коли я вже протискую долоню свою між нашими животами і починаю розстібати і стягувати з нього штани, він запитує: «А світло?»
«Ні.» - Відповідаю я, забираючи в нього свої вуста, прикладаючи їх до його шиї справа і цілуючи шкіру вологу й солону під відстовбурченим вухом. – «Хай горить. Я тебе бачити хочу.»
А коли я нарешті-таки, допомагаючи ногами собі, стягую з ніг його одяг і подалі відбуцую, він знову голос подає. Питає: «Перевернутися?»
«Ні.» - Я загрібаю в обидві долоні волосся його, й те, що на голові, й те що під животом. Торкаюся губами шкіри з іншого боку шиї, говорю у вухо: «Я ж сказав, що хочу бачити тебе.»
Він крутить головою, щоб знайти моє обличчя. Знаходить ніс. Цілує у кінчик. Сміється. Запускає гарячі пальці під пояс моїх підштаників і сіпає, сподіваючись, що поворозки розв’яжуться від сіпання тільки.
Я встигаю сказати: «Зара досіпаєшся і ті чортові мотузки, навпаки, в такий вузол зав’яжуться, що тільки зубами…» Я проказую все це до того, як розумію, що саме цього він й хоче.
Тож я піднімаюся, посуваюся і встаю на коліна над ним. Він теж піднімається, спираючись на лікоть однієї руки. Іншу кладе на талію мою і, обіймаючи, притягує ближче до себе, влаштовує так моє тіло, щоб зручніше було дотягнутися до живота.
Коли він береться зубами за вузол шести шовкових шнурків і починає повільно витягувати їх по одному з вузла того, я розумію, що все. Він переміг мене і зараз ми робитимемо те, що він захоче робити.
Мої пальці, які все ще тримаються за волосся на його голові, починають дрижати.
Він відволікається від майже розібраного вже вузла, підіймає очі, дивиться на мене без посмішки. Запитує: «Це ти зараз здаєшся, чи як?»
Я мовчки киваю. Все начебто зрозуміло. Але він продовжує дивитись й чекає на щось ще. Тож я набираю повітря в легені і промовляю: «Так. Я здаюсь. Я хочу тебе.» «І-іі-і?» «І, Торе, я кохаю тебе…»
17.
Я говорю: «Сначала я, потом ты», а он так занят поиском моих поцелуев, даже не спорит об очерёдности, как мог бы. Как всегда это делает.
Только, когда я уже протискиваю свою ладонь между нашими животами и начинаю расстёгивать его штаны и снимать их с него, он спрашивает: «А свет?»
«Нет.» - Отвечаю я, забирая у него свои губы, прикладывая их к его шее справа и целуя кожу влажную и солёную под оттопыренным ухом. - «Пусть горит. Я хочу тебя видеть.»
А когда я, наконец-то, помогая ногами себе, стягиваю с ног его одежду и подальше отпихиваю, он голос опять подает. Спрашивает: «Перевернуться?»
«Нет.» - Я загребаю в обе ладони волосы его, и те, которые на голове, и те, что под животом. Касаюсь губами кожи с другой стороны его шеи, говорю в ухо: «Я же сказал, что видеть хочу тебя.»
Он крутит головой, чтобы найти моё лицо. Находит нос. Целует в кончик. Смеётся. Запускает горячие пальцы под пояс моих подштанников и дёргает, надеясь, что узы распустятся от дёрганья только.
Я успеваю сказать: «Ща ты додёргаешься и те чертовы верёвки, наоборот, в такой узел завяжутся, что только зубами...» Я проговариваю всё это до того, как понимаю, что именно этого он и добивается, дёргая.
Поэтому я поднимаюсь, подвигаюсь и встаю на колени над ним. Он тоже приподнимается, опираясь на локоть одной руки. Другую кладет на мою талию. Обнимая, притягивает меня ближе к себе, устраивает так моё тело, чтобы удобнее было дотянуться до живота.
Когда он берётся зубами за узел шести шнурков и начинает медленно вытаскивать их по одному из большого узла, я понимаю, что всё. Он победил меня, и сейчас мы будем делать то, что он делать захочет.
Мои пальцы, которые все ещё держатся за волосы на его голове, начинают дрожать.
Он отвлекается от почти разобранного уже узла, поднимает глаза, смотрит на меня без улыбки. Спрашивает: «Это ты сейчас сдаёшься, не так ли?»
Я молча киваю. Всё вроде бы понятно. Но он продолжает смотреть и ждёт что-то ещё. Поэтому я набираю воздуха в легкие и говорю: «Да. Я сдаюсь. Я хочу тебя.» « И-ии-и?» «И, Тор, я люблю тебя...»
Я кажу: «Спочатку я, потім ти», а він такий зайнятий пошуком моїх поцілунків, що навіть не сперечається про черговість, як міг би. Як завжди це робить.
Тільки, коли я вже протискую долоню свою між нашими животами і починаю розстібати і стягувати з нього штани, він запитує: «А світло?»
«Ні.» - Відповідаю я, забираючи в нього свої вуста, прикладаючи їх до його шиї справа і цілуючи шкіру вологу й солону під відстовбурченим вухом. – «Хай горить. Я тебе бачити хочу.»
А коли я нарешті-таки, допомагаючи ногами собі, стягую з ніг його одяг і подалі відбуцую, він знову голос подає. Питає: «Перевернутися?»
«Ні.» - Я загрібаю в обидві долоні волосся його, й те, що на голові, й те що під животом. Торкаюся губами шкіри з іншого боку шиї, говорю у вухо: «Я ж сказав, що хочу бачити тебе.»
Він крутить головою, щоб знайти моє обличчя. Знаходить ніс. Цілує у кінчик. Сміється. Запускає гарячі пальці під пояс моїх підштаників і сіпає, сподіваючись, що поворозки розв’яжуться від сіпання тільки.
Я встигаю сказати: «Зара досіпаєшся і ті чортові мотузки, навпаки, в такий вузол зав’яжуться, що тільки зубами…» Я проказую все це до того, як розумію, що саме цього він й хоче.
Тож я піднімаюся, посуваюся і встаю на коліна над ним. Він теж піднімається, спираючись на лікоть однієї руки. Іншу кладе на талію мою і, обіймаючи, притягує ближче до себе, влаштовує так моє тіло, щоб зручніше було дотягнутися до живота.
Коли він береться зубами за вузол шести шовкових шнурків і починає повільно витягувати їх по одному з вузла того, я розумію, що все. Він переміг мене і зараз ми робитимемо те, що він захоче робити.
Мої пальці, які все ще тримаються за волосся на його голові, починають дрижати.
Він відволікається від майже розібраного вже вузла, підіймає очі, дивиться на мене без посмішки. Запитує: «Це ти зараз здаєшся, чи як?»
Я мовчки киваю. Все начебто зрозуміло. Але він продовжує дивитись й чекає на щось ще. Тож я набираю повітря в легені і промовляю: «Так. Я здаюсь. Я хочу тебе.» «І-іі-і?» «І, Торе, я кохаю тебе…»
17.
Я говорю: «Сначала я, потом ты», а он так занят поиском моих поцелуев, даже не спорит об очерёдности, как мог бы. Как всегда это делает.
Только, когда я уже протискиваю свою ладонь между нашими животами и начинаю расстёгивать его штаны и снимать их с него, он спрашивает: «А свет?»
«Нет.» - Отвечаю я, забирая у него свои губы, прикладывая их к его шее справа и целуя кожу влажную и солёную под оттопыренным ухом. - «Пусть горит. Я хочу тебя видеть.»
А когда я, наконец-то, помогая ногами себе, стягиваю с ног его одежду и подальше отпихиваю, он голос опять подает. Спрашивает: «Перевернуться?»
«Нет.» - Я загребаю в обе ладони волосы его, и те, которые на голове, и те, что под животом. Касаюсь губами кожи с другой стороны его шеи, говорю в ухо: «Я же сказал, что видеть хочу тебя.»
Он крутит головой, чтобы найти моё лицо. Находит нос. Целует в кончик. Смеётся. Запускает горячие пальцы под пояс моих подштанников и дёргает, надеясь, что узы распустятся от дёрганья только.
Я успеваю сказать: «Ща ты додёргаешься и те чертовы верёвки, наоборот, в такой узел завяжутся, что только зубами...» Я проговариваю всё это до того, как понимаю, что именно этого он и добивается, дёргая.
Поэтому я поднимаюсь, подвигаюсь и встаю на колени над ним. Он тоже приподнимается, опираясь на локоть одной руки. Другую кладет на мою талию. Обнимая, притягивает меня ближе к себе, устраивает так моё тело, чтобы удобнее было дотянуться до живота.
Когда он берётся зубами за узел шести шнурков и начинает медленно вытаскивать их по одному из большого узла, я понимаю, что всё. Он победил меня, и сейчас мы будем делать то, что он делать захочет.
Мои пальцы, которые все ещё держатся за волосы на его голове, начинают дрожать.
Он отвлекается от почти разобранного уже узла, поднимает глаза, смотрит на меня без улыбки. Спрашивает: «Это ты сейчас сдаёшься, не так ли?»
Я молча киваю. Всё вроде бы понятно. Но он продолжает смотреть и ждёт что-то ещё. Поэтому я набираю воздуха в легкие и говорю: «Да. Я сдаюсь. Я хочу тебя.» « И-ии-и?» «И, Тор, я люблю тебя...»
