T.T.R. + A.L. 11

23.
Відчуваю, що червонію, бо доводиться згадувати тогорічний Різдвяний Бал і це… Це було жалюгідно й жахливо.

Я хотів запросити Чжоу, бо вона мені дійсно подобалася, але поки я ходив колами, примірявся і намагався наважитися, вона вже вибрала собі пару.

Тому, пішовши на танці із іншою, я спочатку спостерігав за тим, як танцює симпатична мені дівчина, що пішла не зі мною, а потім раптом побачив, як танцює Мелфой.



Він був щасливий. Він був у рідній стихії. Граціозний та гордий, поріднений з ритмом і з музикою чортів аристократ. ( . . . )

T.T.R. + A.L. 12

25.
Я перевертаю аркуші лицем униз і накриваю їх зверху долонею. Я не знаю, як далі писати. Я просто сиджу і жую хвостик пера, вже й без того не раз пережований.

«Що? Не радий, що виплив?» - Я, почувши тоді голос Драко, здригнувся немов від удару. Я не думав, що він мене знайде. Не думав, що буде шукати. Тому не відповів на питання, та він, мабуть, відповіді й не чекав, бо просто сказав: «Посунься.» І сів на сходинку поруч зі мною.

Я помовчав, а потім, щоб щось сказати, сказав: «Це неправильно.» «Що?» «Те, що їх використали для цього завдання, як... Як… Вони на це не підписувалися. Вони просто друзі…»



Мелфой зареготав: «Поттер, та що з тобою не так? Ти говориш, як маґл. Ти маґл? Та начебто ні. Начебто маєш же ж знати, що це в тому світі, якщо ти чийсь друг, ти сам собі вибираєш, що готовий заради свого друга зробити. А тут достатньо показати, що хтось для тебе особливий і все буде вирішено за вас без вас. Бо завжди знайдуться ті, хто знатиме, на що ви здатні один заради одного піти...» «Флер заради сестри не змогла…» - Промовив я. «Так.» - Погодився він. – «А Крум або не має у своїй школі друзів, або не такий вже й тупак, щоб підставити справжнього друга, а не чужу йому…» ( . . . )