T.T.R. + A.L. 11
Dec. 28th, 2019 12:02 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargo23.
Відчуваю, що червонію, бо доводиться згадувати тогорічний Різдвяний Бал і це… Це було жалюгідно й жахливо.
Я хотів запросити Чжоу, бо вона мені дійсно подобалася, але поки я ходив колами, примірявся і намагався наважитися, вона вже вибрала собі пару.
Тому, пішовши на танці із іншою, я спочатку спостерігав за тим, як танцює симпатична мені дівчина, що пішла не зі мною, а потім раптом побачив, як танцює Мелфой.
Він був щасливий. Він був у рідній стихії. Граціозний та гордий, поріднений з ритмом і з музикою чортів аристократ.
Він був справжній змій, від якого я не міг відірвати очей. Не міг змусити себе відвернутися чи пересісти. Я сидів і дивився на Драко.
Він сміявся, щось шепотів на вухо своїй партнерці, легко підіймав її, легко повертав на підлогу, легко вів крізь сріблястий пилок, що стіною висів в повітрі.
А я… Я сидів і витріщався. І, мабуть, я заздрив. Заздрив йому. Або їй. Тій, з якою він танцював.
24.
А потім я кліпнув очима, заплющив їх на чверть миті, а коли знову подивився туди, де мав бути Мелфой, його там вже не було.
Я відчув розчарування, у мене було таке відчуття, немов я щось важливе тримав вже у руках, відволікся й впустив.
Я піднявся й пішов шукати Рона і Герміону, що пів вечора гризлися. Проходив повз стіл із напоями і відчув доторк. Озирнувся й побачив Драко, що стояв, тримаючи в одній руці склянку, а в іншій паличку, якою він у мій бік відправив легенький поштовх, що доторком ліг мені на плече.
«Що?» - Спитав він, шкірячись і підіймаючи в мій бік свою повну склянку. – «Тебе всі кинули, Поттер? І ці блазні, твої типу друзі, і навіть міс Патіл? Ха-ха-ха!»
«Замовкни!» - Я не знаю, чому я зірвався з місця й кинувся у його бік, але я добіг і штовхнув його в груди. – «Зараз же заткнися, Мелфой!»
«Та що з тобою?» - Він виставив уперед, наче щит, склянку й паличку, але не намагався зупинити мене, відштовхнути, чи вдарити. – «Що з тобою, Поттер?! Ти що?!»
«Що зі мною? Я що?!» - Я тримав його за рукав. – «Зі мною нічого! Це ти все!..» «Що я все?» «Просто все!» - Я відпустив його. Я почувався знесиленим, спустошеним, вичерпаним. Я злякався себе і своїх почуттів.
Я і зараз боюся їх іноді, але я переборюю страх, посуваю до себе аркуш й пишу: «Любий Ал, якщо Мелфой буде думати, що він знає тебе, довіра його до тебе і віра у тебе будуть практично безмежні. Але ти не зможеш у відповідь не полюбити його.»
23.
Чувствую, что краснею, потому что приходится вспоминать тот Святочный Бал и это... Это было ужасно и жалко.
Я хотел пригласить Чжоу, потому что она мне действительно нравилась, но пока я ходил кругами, примерялся и пытался решиться, она уже выбрала себе пару.
Поэтому, пойдя на танцы с другой, я сначала наблюдал за тем, как танцует симпатичная мне девушка, которая пошла не со мной, а потом вдруг увидел, как танцует Малфой.
Он был счастлив. Он был в родной стихии. Грациозный и гордый, сроднившийся с ритмом и с музыкой чертов аристократ.
Он был настоящий змей, от которого я не мог глаз оторвать. Не мог заставить себя отвернуться или куда-нибудь пересесть. Я сидел и смотрел на Драко.
Он смеялся, что-то шептал на ухо своей партнёрше, легко поднимал её, легко возвращал её на пол, легко вёл сквозь серебристую пыльцу, стеной висевшую в воздухе.
А я... Я сидел и пялился. И, пожалуй, завидовал. Завидовал ему. Или ей. Той, с которой он танцевал.
24.
А потом я моргнул, закрыл глаза на четверть мгновения, а когда снова посмотрел туда, где должен был быть Малфой, его там уже не было.
Я почувствовал разочарование, у меня было такое ощущение, словно я что-то важное держал уже в руках, отвлёкся и уронил.
Я поднялся и пошел искать Рона и Гермиону, которые полвечера грызлись. Проходил мимо стола с напитками и почувствовал прикосновение. Оглянулся и увидел Драко, который стоял, держа в одной руке стакан, а в другой палочку, которой он в мою сторону отправил лёгкий толчок, лёгший прикосновением мне на плечо.
«Что?» - Спросил он, ухмыляясь и поднимая в мою сторону свой полный стакан. - «Тебя все бросили, Поттер? И эти шуты, твои типа друзья, и даже мисс Патил? Ха-ха-ха!»
«Замолчи!» - Я не знаю, почему я сорвался с места и бросился в его сторону, но я подскочил и толкнул его в грудь. - «Сейчас же заткнись, Малфой!»
«Да что с тобой?» - Он выставил вперёд, словно щит, палочку и стакан, но не пытался остановить меня, оттолкнуть или ударить. - «Что с тобой, Поттер?! Ты что?!»
«Что со мной? Я что?!» - Я держал его за рукав. - «Со мной ничего! Ты всё!..» «Что я всё?» «Просто всё!» - Я отпустил его. Я чувствовал себя обессиленным, опустошенным, исчерпанным. Я испугался себя и своих чувств.
Я и сейчас боюсь их иногда, но я преодолеваю свой страх, подвигаю к себе лист бумаги и пишу: «Дорогой Ал, если Малфой будет думать, что он знает тебя, доверие его к тебе и вера в тебя будут практически безграничными. Но ты не сможешь в ответ его не полюбить.»
Відчуваю, що червонію, бо доводиться згадувати тогорічний Різдвяний Бал і це… Це було жалюгідно й жахливо.
Я хотів запросити Чжоу, бо вона мені дійсно подобалася, але поки я ходив колами, примірявся і намагався наважитися, вона вже вибрала собі пару.
Тому, пішовши на танці із іншою, я спочатку спостерігав за тим, як танцює симпатична мені дівчина, що пішла не зі мною, а потім раптом побачив, як танцює Мелфой.
Він був щасливий. Він був у рідній стихії. Граціозний та гордий, поріднений з ритмом і з музикою чортів аристократ.
Він був справжній змій, від якого я не міг відірвати очей. Не міг змусити себе відвернутися чи пересісти. Я сидів і дивився на Драко.
Він сміявся, щось шепотів на вухо своїй партнерці, легко підіймав її, легко повертав на підлогу, легко вів крізь сріблястий пилок, що стіною висів в повітрі.
А я… Я сидів і витріщався. І, мабуть, я заздрив. Заздрив йому. Або їй. Тій, з якою він танцював.
24.
А потім я кліпнув очима, заплющив їх на чверть миті, а коли знову подивився туди, де мав бути Мелфой, його там вже не було.
Я відчув розчарування, у мене було таке відчуття, немов я щось важливе тримав вже у руках, відволікся й впустив.
Я піднявся й пішов шукати Рона і Герміону, що пів вечора гризлися. Проходив повз стіл із напоями і відчув доторк. Озирнувся й побачив Драко, що стояв, тримаючи в одній руці склянку, а в іншій паличку, якою він у мій бік відправив легенький поштовх, що доторком ліг мені на плече.
«Що?» - Спитав він, шкірячись і підіймаючи в мій бік свою повну склянку. – «Тебе всі кинули, Поттер? І ці блазні, твої типу друзі, і навіть міс Патіл? Ха-ха-ха!»
«Замовкни!» - Я не знаю, чому я зірвався з місця й кинувся у його бік, але я добіг і штовхнув його в груди. – «Зараз же заткнися, Мелфой!»
«Та що з тобою?» - Він виставив уперед, наче щит, склянку й паличку, але не намагався зупинити мене, відштовхнути, чи вдарити. – «Що з тобою, Поттер?! Ти що?!»
«Що зі мною? Я що?!» - Я тримав його за рукав. – «Зі мною нічого! Це ти все!..» «Що я все?» «Просто все!» - Я відпустив його. Я почувався знесиленим, спустошеним, вичерпаним. Я злякався себе і своїх почуттів.
Я і зараз боюся їх іноді, але я переборюю страх, посуваю до себе аркуш й пишу: «Любий Ал, якщо Мелфой буде думати, що він знає тебе, довіра його до тебе і віра у тебе будуть практично безмежні. Але ти не зможеш у відповідь не полюбити його.»
23.
Чувствую, что краснею, потому что приходится вспоминать тот Святочный Бал и это... Это было ужасно и жалко.
Я хотел пригласить Чжоу, потому что она мне действительно нравилась, но пока я ходил кругами, примерялся и пытался решиться, она уже выбрала себе пару.
Поэтому, пойдя на танцы с другой, я сначала наблюдал за тем, как танцует симпатичная мне девушка, которая пошла не со мной, а потом вдруг увидел, как танцует Малфой.
Он был счастлив. Он был в родной стихии. Грациозный и гордый, сроднившийся с ритмом и с музыкой чертов аристократ.
Он был настоящий змей, от которого я не мог глаз оторвать. Не мог заставить себя отвернуться или куда-нибудь пересесть. Я сидел и смотрел на Драко.
Он смеялся, что-то шептал на ухо своей партнёрше, легко поднимал её, легко возвращал её на пол, легко вёл сквозь серебристую пыльцу, стеной висевшую в воздухе.
А я... Я сидел и пялился. И, пожалуй, завидовал. Завидовал ему. Или ей. Той, с которой он танцевал.
24.
А потом я моргнул, закрыл глаза на четверть мгновения, а когда снова посмотрел туда, где должен был быть Малфой, его там уже не было.
Я почувствовал разочарование, у меня было такое ощущение, словно я что-то важное держал уже в руках, отвлёкся и уронил.
Я поднялся и пошел искать Рона и Гермиону, которые полвечера грызлись. Проходил мимо стола с напитками и почувствовал прикосновение. Оглянулся и увидел Драко, который стоял, держа в одной руке стакан, а в другой палочку, которой он в мою сторону отправил лёгкий толчок, лёгший прикосновением мне на плечо.
«Что?» - Спросил он, ухмыляясь и поднимая в мою сторону свой полный стакан. - «Тебя все бросили, Поттер? И эти шуты, твои типа друзья, и даже мисс Патил? Ха-ха-ха!»
«Замолчи!» - Я не знаю, почему я сорвался с места и бросился в его сторону, но я подскочил и толкнул его в грудь. - «Сейчас же заткнись, Малфой!»
«Да что с тобой?» - Он выставил вперёд, словно щит, палочку и стакан, но не пытался остановить меня, оттолкнуть или ударить. - «Что с тобой, Поттер?! Ты что?!»
«Что со мной? Я что?!» - Я держал его за рукав. - «Со мной ничего! Ты всё!..» «Что я всё?» «Просто всё!» - Я отпустил его. Я чувствовал себя обессиленным, опустошенным, исчерпанным. Я испугался себя и своих чувств.
Я и сейчас боюсь их иногда, но я преодолеваю свой страх, подвигаю к себе лист бумаги и пишу: «Дорогой Ал, если Малфой будет думать, что он знает тебя, доверие его к тебе и вера в тебя будут практически безграничными. Но ты не сможешь в ответ его не полюбить.»
