T.T.R. + A.L. 6

12.
Ми говорили. Ми таки говорили. Ми постійно розмовляли про щось, і зазвичай ці розмови були про ті речі, які я не міг обсудити з іншими своїми друзями, з Герміоною й Роном.

І найменше за все ми хотіли, щоб хтось почув ті розмови, або хоча би побачив нас разом в той час, коли ми сиділи собі десь та мирно про щось розмовляли.

Я посміхаюся мимовільно, згадуючи, як ми з Драко зустрічалися там, де нікого, крім нас, не було, і тоді, коли інші мали якісь свої справи і не шукали для себе нашого товариства. Я посміхаюсь, згадуючи, як ми ховалися по закутках. Як винайшли систему переписки і оповіщення.



Ми обмінювались цидулками навіть під час уроків, але, якщо би хтось перехопив й побачив ті наші послання, сховані у паперових журавликах, він ні за що би не здогадався, що це не образливі карикатури, а запрошення зустрітись, наприклад, перед вечерею на полі для квідичу під однією з зелених трибун.( . . . )

T.T.R. + A.L. 7

14.
«Всі вони думають, що дружба й кохання робить їх вразливими, перетворює їх на мішені. І чим більше вони люблять, тим більше вони намагаються світу довести протилежне.» - Я повертаюся до листа, дивлюся на слова, які сам написав тільки що, і намагаюся змусити себе продовжувати писати далі.

Нарешті таки беру у пальці перо, занурюю його у чорнильницю і виводжу на другому аркуші: «Тож, навіть якщо між тобою й Малфоєм не залишиться жодної таємниці, ти все одно іноді будеш почуватися так, немов ти зовсім не знаєш його…»



Між нами не було таємниць. Остання відпала в той день, коли він зі своїми підхлібниками вчергове взявся дражнити Рона й збиткуватися з Герміони, а невидимий я закидав його сніжками і трохи потягнув з гірки вниз, поваливши на сніг і вхопивши за ноги. ( . . . )

Про П'яне Опитування.

Другу добу на Ліб висить чергове П'яне Опитування. Це один з тих дивних дописів, що з’являються на свята якісь, в дні, коли люди заливаються зазвичай алкоголем. Один з тих дописів, у яких є цікавість і провокація, де питають про щось таке, про що зазвичай не питають. І де – люди, що перебрали вина, джину та коньяку – відповідають так щиро, як зазвичай би не стали.

Наразі питання не таке, як завжди. Не про девіації сексуальні. Не про крадіжки в крамницях. Не про те навіть, хто до якого віку вірив у Санта Клауса і сцявся у ліжко.



Наразі відповідають на питання від Тобіаса. Він питає: «А, скажіть, хто готовий зізнатися прилюдно у тому, що срібний, що використовує магію і знається на всьому тому, що Сана там, у своєму ЖЖ і в фейсбуці бере і на люди пре?» ( . . . )