Про перший триместр Року Папи.
Jan. 13th, 2026 11:25 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЩо ж, нарешті в нас 13-те Січня і це означає, що Рік Папи таки розпочався. Як хтось би сказав «наступив». Комусь на спину, комусь на голову, комусь на серце п’ятою. Хоч би що там було – це він, й це воно: Перший день Першого Року. Перший рік Нового Циклу.
Я, мабуть, зараз буду повторюватися й забагато писати про сенс Кадастру і те, як ми всі можемо для свого блага Сильвестрову задумку зараз використовувати. Хоча отам нижче вже шістдесят, якщо я не помиляюсь, постів, в яких по шість разів написане оце все.
Хай. Спробую не забагато, а коротко. Так: колись дуже давно шістнадцятирічний хлопчик, на ім'я Герберт вирішив, що стане Папою. І, знаючи, що для цього потрібні не лише здібності та амбіції, склав план. План склався магічний і Герберт його назвав Кадастр На Дев’ять Років.
Кадастр – це такий собі Спіральний Цикл. Він починається в рік народження людини (країни) і продовжується дев’ять років. Іноді він збивається і починається знову, коли людина (країна) переживає кризу якусь, виходить з неї з новими ідеями в голові, й, умовно кажучи, перероджується.
Рік народження – це характер людини (країни) у якихось базових рисах. Це те, як вона схильна діяти під поштовхами від природи. Кожен наступний рік із восьми – це те, чому людина (країна), від природи до цього не схильна, має вчитися, щоб Цілей своїх досягти.
Якщо людина (країна) – з народження, або переродження – кожен рік набуває комплект навичок, якого у неї від народження не було, але які їй необхідні – вона проходить Дев’ятирічний Цикл, а потім починає його проходити знову, покращуючи навички ті, які вже має, й набуваючи якихось нових. Кожні дев’ять років, якщо Цикл правильно пройдено, людина (країна) – немов по сходах у башті – підіймається вище і вище. Туди, де її Ціль.
Правильно пройдений Рік – це той, у який людина (країна) не просто вчилась нового, а ще й це, вивчене, вдало використовувала. Тобто, у ситуаціях різних поводилася не так, як їй підказувала природа й характер, закладені у рік народження, а змушувала себе поводитися так, як поводився б той, хто народився в цей Рік.
Це означає, що якщо, наприклад, я – за народженням й від природи – Король, можу в Рік Лицаря бути прямолінійна, в Рік Папи здатна інтриги плести, а в Рік Дружини мовчати й чекати над вишивкою – в кінці Циклу я молодчина й велкам у новий Цикл.
Хто не зможе і в якийсь з років зірветься – чекає до свого Року, склавши руки на животі, а потім робить ще одну спробу свій Цикл Кадастру пройти.
Ну, і головне – Кадастр побудований на доволі складній Арифмантиці , бо це ж був Герберт, він в Арифмантиці сік. Кожен Рік – це як формула, яка висуває умови, а потім результат видає. Й Рік Папи у ній – це рік Гербертового народження, себто, Класичний Цикл – це Цикл, який починається з Року Папи, з формули на одиницю і з цифри 1, й саме на Класичний Цикл зазвичай орієнтуються, щоби вирахувати – наскільки вдало проходять дев’ятирічний черговий свій.
Тож.
Закінчився Рік Вчителя і, здається, ми всі його добре пройшли (я маю на увазі нас всіх, як країну). І потім, можливо, якщо я знайду сил, я спробую написати про висновки як з Року, так і з Дев’ятирічного циклу, який закінчував Рік. А зараз – про перший триместр Року Папи.
Бо, як завжди, Рік поділений на чотири частини і кожна частина – лиш крок до досконалого опановування всім тим арсеналом можливостей, якими Папа від природи вже так-сяк володіє.
І за перші три місяці – січень-лютий-та-березень – ми всі, хто заходить у новий рік, як у будь-який за рахунком рік свого власного Циклу – маємо навчитись, на перший погляд, простому – Не Відмовляти, А Висувати Неприйнятні Умови.
Здавалось би, ну, що тут такого... Та насправді це лише виглядає так просто. Бо більшість людей – буквально дев’ять із десяти – діляться на дві категорії: перша – це ті, кому дуже важко даються відмови, особливо, якщо їх гарненько милі люди попросять, а друга – це ті, хто здатен відмовити, але робить це так, що відмова стає приводом до охолодження стосунків навіть з рідними та близькими.
Відмовити не відмовляючись, вислизнути, виїхати з глухого кута на формулюваннях, які б залишили прохача задоволеним попри те, що ви не зробили того, про що він просить – це для Папи природно, він це вміє з дитинства, а інші мають цьому наполегливо вчитися. По три місяці на рік, кожного першого з кожних дев’яти років.
Тому – тренуймося. Це значить – всі ці місяці – в мить, коли хтось до нас підходить з проханням, яке ми задовольняти не можемо, або не хочемо – ми всі маємо спочатку глибоко вдихнути і видихнути, потім перші – відкинути бажання наплювати на свої інтереси й погодитися, а другі – придушити стрімкий порив послати у жопу, а затим – з милою посмішкою – сказати щось на кшталт: «О, звісно, я з радістю попрацюю зайві пару годин додатково, але я не розбираюся в цих графіках продажів так, як це робите ви, бо ви ж неймовірний профі в цій сфері і дуже талановиті в бізнесі й взагалі, тож, може ви теж залишитеся і навчите мене цьому. Або ж я можу піти додому і самостійно повчитися, а завтра зранку прийду і зроблю цю роботу…»
Звісно, це не завжди даватиме результати, але тренуватись потрібно…
P.S. Що ж до країни, то, як я вчора написала в Фейсбуці, очевидно, що ми всією нашою Україною достроково і правильно у Рік Папи зайшли. Бо і неочікуване ніким призначення розвідника на той пост, який вважається місцем для сірого кардинала при тілі господипрости президента, і усі ці вихляння типу я проведу вибори, але треба місячне перемир'я, ми подумаємо про Слов'янськ й Краматорськ, але до цього проведемо референдум, я тєбе пєрєзвоню, а пока ти, Дональде, мнє роді – це все чисто ж Папські фінти.
І тепер головне – протриматися у цьому Папському стилі й не зважати на те, що ми – всією країною – Учень і наш перший інстинкт – як Учень поводитися, уникати, ховатися і займатися бозна-чим чухаючи при цьому свій комплекс меншовартості, мов на пиці прищі.
Я, мабуть, зараз буду повторюватися й забагато писати про сенс Кадастру і те, як ми всі можемо для свого блага Сильвестрову задумку зараз використовувати. Хоча отам нижче вже шістдесят, якщо я не помиляюсь, постів, в яких по шість разів написане оце все.
Хай. Спробую не забагато, а коротко. Так: колись дуже давно шістнадцятирічний хлопчик, на ім'я Герберт вирішив, що стане Папою. І, знаючи, що для цього потрібні не лише здібності та амбіції, склав план. План склався магічний і Герберт його назвав Кадастр На Дев’ять Років.
Кадастр – це такий собі Спіральний Цикл. Він починається в рік народження людини (країни) і продовжується дев’ять років. Іноді він збивається і починається знову, коли людина (країна) переживає кризу якусь, виходить з неї з новими ідеями в голові, й, умовно кажучи, перероджується.
Рік народження – це характер людини (країни) у якихось базових рисах. Це те, як вона схильна діяти під поштовхами від природи. Кожен наступний рік із восьми – це те, чому людина (країна), від природи до цього не схильна, має вчитися, щоб Цілей своїх досягти.
Якщо людина (країна) – з народження, або переродження – кожен рік набуває комплект навичок, якого у неї від народження не було, але які їй необхідні – вона проходить Дев’ятирічний Цикл, а потім починає його проходити знову, покращуючи навички ті, які вже має, й набуваючи якихось нових. Кожні дев’ять років, якщо Цикл правильно пройдено, людина (країна) – немов по сходах у башті – підіймається вище і вище. Туди, де її Ціль.
Правильно пройдений Рік – це той, у який людина (країна) не просто вчилась нового, а ще й це, вивчене, вдало використовувала. Тобто, у ситуаціях різних поводилася не так, як їй підказувала природа й характер, закладені у рік народження, а змушувала себе поводитися так, як поводився б той, хто народився в цей Рік.
Це означає, що якщо, наприклад, я – за народженням й від природи – Король, можу в Рік Лицаря бути прямолінійна, в Рік Папи здатна інтриги плести, а в Рік Дружини мовчати й чекати над вишивкою – в кінці Циклу я молодчина й велкам у новий Цикл.
Хто не зможе і в якийсь з років зірветься – чекає до свого Року, склавши руки на животі, а потім робить ще одну спробу свій Цикл Кадастру пройти.
Ну, і головне – Кадастр побудований на доволі складній Арифмантиці , бо це ж був Герберт, він в Арифмантиці сік. Кожен Рік – це як формула, яка висуває умови, а потім результат видає. Й Рік Папи у ній – це рік Гербертового народження, себто, Класичний Цикл – це Цикл, який починається з Року Папи, з формули на одиницю і з цифри 1, й саме на Класичний Цикл зазвичай орієнтуються, щоби вирахувати – наскільки вдало проходять дев’ятирічний черговий свій.
Тож.
Закінчився Рік Вчителя і, здається, ми всі його добре пройшли (я маю на увазі нас всіх, як країну). І потім, можливо, якщо я знайду сил, я спробую написати про висновки як з Року, так і з Дев’ятирічного циклу, який закінчував Рік. А зараз – про перший триместр Року Папи.
Бо, як завжди, Рік поділений на чотири частини і кожна частина – лиш крок до досконалого опановування всім тим арсеналом можливостей, якими Папа від природи вже так-сяк володіє.
І за перші три місяці – січень-лютий-та-березень – ми всі, хто заходить у новий рік, як у будь-який за рахунком рік свого власного Циклу – маємо навчитись, на перший погляд, простому – Не Відмовляти, А Висувати Неприйнятні Умови.
Здавалось би, ну, що тут такого... Та насправді це лише виглядає так просто. Бо більшість людей – буквально дев’ять із десяти – діляться на дві категорії: перша – це ті, кому дуже важко даються відмови, особливо, якщо їх гарненько милі люди попросять, а друга – це ті, хто здатен відмовити, але робить це так, що відмова стає приводом до охолодження стосунків навіть з рідними та близькими.
Відмовити не відмовляючись, вислизнути, виїхати з глухого кута на формулюваннях, які б залишили прохача задоволеним попри те, що ви не зробили того, про що він просить – це для Папи природно, він це вміє з дитинства, а інші мають цьому наполегливо вчитися. По три місяці на рік, кожного першого з кожних дев’яти років.
Тому – тренуймося. Це значить – всі ці місяці – в мить, коли хтось до нас підходить з проханням, яке ми задовольняти не можемо, або не хочемо – ми всі маємо спочатку глибоко вдихнути і видихнути, потім перші – відкинути бажання наплювати на свої інтереси й погодитися, а другі – придушити стрімкий порив послати у жопу, а затим – з милою посмішкою – сказати щось на кшталт: «О, звісно, я з радістю попрацюю зайві пару годин додатково, але я не розбираюся в цих графіках продажів так, як це робите ви, бо ви ж неймовірний профі в цій сфері і дуже талановиті в бізнесі й взагалі, тож, може ви теж залишитеся і навчите мене цьому. Або ж я можу піти додому і самостійно повчитися, а завтра зранку прийду і зроблю цю роботу…»
Звісно, це не завжди даватиме результати, але тренуватись потрібно…
P.S. Що ж до країни, то, як я вчора написала в Фейсбуці, очевидно, що ми всією нашою Україною достроково і правильно у Рік Папи зайшли. Бо і неочікуване ніким призначення розвідника на той пост, який вважається місцем для сірого кардинала при тілі господипрости президента, і усі ці вихляння типу я проведу вибори, але треба місячне перемир'я, ми подумаємо про Слов'янськ й Краматорськ, але до цього проведемо референдум, я тєбе пєрєзвоню, а пока ти, Дональде, мнє роді – це все чисто ж Папські фінти.
І тепер головне – протриматися у цьому Папському стилі й не зважати на те, що ми – всією країною – Учень і наш перший інстинкт – як Учень поводитися, уникати, ховатися і займатися бозна-чим чухаючи при цьому свій комплекс меншовартості, мов на пиці прищі.
