![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoКоли я написала пост про те, що деякі чоловіки заганяють в куток своє базове бажання Демонструвати Прихильність через прояви любові та доторки й це призводить до того, що вони мають з Магією проблеми – я віднесла його на фейсбук. Й там мене зразу ж спитали: «Але якщо жінки мають більше доступу до цього важливого ресурсу, то чому в житті жінкам не простіше отримати бажане…» І я зрозуміла, що треба писати ще один допис. Про Стихійні (ну, або Тваринні) Бажання.
Тож. Для початку. Вкотре повторюю давно відомі Основи. Себто, з початку розповідаю те, на чому побудована Магія з точки зору традиції (Forgive me, Timothy…) до якої я відношу себе:
Людина – вінець, вона зроблена Боженькою за образом Його і подобою. Сенс існування людини – змінювати той Світ, в який її привів Бог. Змінювати будь-як і завжди, тим самим розсуваючи межі. Змінювання Світу – є Творчість. Всі ми тут обов’язково творці. Навіть тоді, коли погане щось творимо.
Але. Людина – ссавець. Вона така сама тварина, як і усі на землі. Вона так само харчується. Так само спить. Так само займається сексом щоби мати потомство. І так само окреслює свою територію, той шматок на якому вона харчується, спить і вирощує своїх дітей.
Магія – це взаємодія зі Світом. Можна сказати, одна з…
Бажання ж – початок Магії. Будь-якої…
Ну, бо людина – творець. А щоб щось створити чи витворити – людина для початку має побажати цього.
Садівник сіє квіти, а маніяк вбиває людей тому, що вони захотіли. Ну, або людина захотіла грошей на які можна купити те, чого забажалося їй, й почула, що щоб їх заробити вона має посадити сто трояндових кущів, ну або когось зі снайперської рушниці пристрелити. Тоді людина просто реалізує бажання своє, реалізуючи бажання інших якихось людей.
Світ відрізняє людей від інших тварин якраз за бажаннями цими. Тобто, за Бажаннями, які призводять до Творчості. Тієї Творчості, що змінює Світ.
Бажання, які називаються Творчими – ті, від яких не залежить виживання людей.
Бажання посадити картоплю, моркву і буряки, щоб з голоду не померти – не є творчим бажанням. Бажання кинутися з ножем на людину, яка загрожує дітям твоїм – також бажання не творче.
Це Базові Бажання. Ну, або Бажання Тваринні. Чи – як правильніше – Стихійні.
Грубо кажучи – це все те, чого ми хочемо, бо не можемо не хотіти просто тому, що ми маємо тіла такі ж, як у інших ссавців.
Стихійні Бажання обмежені тим, що ми маємо поводитися як звичайні тварини. І цих Бажань всього чотири. Так само, як і Стихій.
Секс.
Їжа.
Територія.
Сон.
Секс = Повітря.
Тут все досить просто. Якщо взяти наявність повітря і можливість ним дихати за умову виживання людини, то секс – як акт, без якого ми досі не можемо обійтися у процесі розмноження – така сама умова виживання людства в цілому.
Грубо кажучи, можна відмовитись дихати, не дихати кілька хвилин і потім просто померти. Й так само людство це вимре, якщо відмовиться раптом від сексу. Ми можемо дихати в Космосі, там де немає чим дихати, та для цього нам треба з Землі потягти на орбіту наповнені киснем балони. Так само ми можемо замінити проникнення тіла в тіло і фрікції зачаттям в пробірці, але нам однаково знадобляться яйцеклітина та сперматозоїд. Це будуть умовне повітря й такий собі недосекс, але сенс зрозумілий:
Перше Стихійне Бажання людини – розмножуватися і приводити в Світ новеньких людей. Кожна нова людина на Землі заявляє про себе вдихом. Людство в цілому виживає, бо у планети є атмосфера. Але атмосфера була б ні до чого, якби завдяки сексу не народжувалися усі ті, які можуть тут жити завдяки наявності кисню. Стихія Повітря дорівнює Сексу.
Вогонь = Їжа.
Тут теж все нескладно. Якщо ви дихаєте – ви живете. Якщо ви живете – ви хочете їсти. Вогонь і їжа – енергія, від якої залежить рух тектонічних плит і розумова робота.
Ні вогонь, ні їжа вам – на відміну від повітря для дихання – не потрібні постійно. Але для того, щоб ви жили ви їх маєте в потрібний момент обов’язково отримувати. Бо без вогню в мінус тридцять, і без регулярних обідів ви також навряд виживите. Тож:
Друге Стихійне Бажання людини – їсти, щоб підтримувати в тілі енергію. Без регулярного поповнення енергії людина перетворюється на труп. Людство в цілому виживає, бо на планеті є сонячний обігрів, ідеальний для вирощування різноманітної рослинної й тваринної їжі, і є вогонь, який допомагає вижити там, куди не достає жар від Сонця. Стихія Вогню дорівнює Їжі.
Вода = Територія.
Отут вже складніше, бо треба уявляти значення води для тварин. Ну, якщо грубо то вода – це не лише водопій, але водні перешкоди, як обмеження території.
Те, з ким ти поруч нахилишся пити, й те, з ким разом ти не полізеш у воду – вказує на те, хто для тебе свій, хто не свій. Вино у кубку без перевірки на наявність отрути ти візьмеш лише з рук найкращого друга, брата або дружини. Від ворогів ти відділишся ровом, в якому плаватимуть крокодили.
Запорука виживання людини як виду – можливість мати свою територію. Тобто, шматок землі, на якій людина може розслабитися, бо там є безпека хай навіть умовна. Шматок, який можна ділити з умовно своїми й на якому можна відокремитися від умовно чужих.
Тож оті обіймання, доторки і можливість демонструвати прихильність, про які я говорила у попередньому дописі, як і можливість відігнати когось й комусь у чомусь відмовити – це символічне не перевірене на отруту вино та символічний рів й крокодили. Тому:
Третє Стихійне Бажання людини – мати свою територію й помічати її, щоб відділити своїх та чужих. Бо, як всякі тварини, що належать до одного і того ж виду, ми живемо групами маленькими і великими. І які б ми не були схожі інтелектом і тілом ми – умовні американці, французи та українці – так само ділимо Землю, як Canis Lupus, наприклад. Бо підвид Вовк Тібетський не живе там де живуть Вовк Арктичний, чи Вовк Степовий. Але і підвид на своїй території розділяється на родини, так само як ми. Родина для нас – це ті люди, вибрані або кровні, до яких ми можемо торкатися і які будуть не проти того, щоб ми торкалися їх. Умовно, родина, свої – це ті, з ким ми розділимо воду, навіть якщо її буде мало, щоби вдосталь напитись й від кого візьмемо склянку з вином. А чужі, не родина – це ті, від кого ми водою відділимось, як перешкодою. Вода і її використання – це символічний поділ. Стихія Води дорівнює Території.
Земля = Сон.
Тут ще більш складно, бо у народу чомусь в голові висить розтяжка, на якій гарним шрифтом написано: «Земля добра і щедра. Земля трудолюбива». Підозрюю, що винна Дж.К.Ролінґ, яка своєю характеристикою Гафелпафу всіх з розуму збила. Бо – ні. Но і ніт.
Земля не працює. Земля – просто лежить. Це ми трудимося на землі, це ми обробляємо землю. Й тоді – іноді, іноді – вона до нас буває добра і щедра.
Ну, і так само людині час від часу – як й землі – буває потрібно просто лягти і нічого взагалі не робити. Людина може жити без сну досить довго. Але жити без сну людина буде погано, а потім таки помре, бо – як і земля, якщо на ній з року в рік рапс садити – тіло людське просто вичерпається і не зможе жодною їжею поновити енергію, яку витратило на довге безсоння. Це означає, що:
Четверте Стихійне Бажання людини – це спати, щоб уві сні скидати втому й оновлюватися. Подібно ґрунту, камінню і глині людина має якийсь час нічого взагалі не робити, а дивитися сновидіння й перебувати на тій межі, де стикаються реальність і потойбіччя в житті. Стихія Землі дорівнює Сну.
Ну, і оттепер повертаємося нарешті до того, що якщо Світ ідентифікує людину, як творчу саме за Бажаннями Творчими. То – чи жива людина чи ні – Світ визначає за тим, наскільки якісно людина всі свої Бажання Стихійні зараз задовольнила.
І щоб Світ допомагав людині магічно – вона має демонструвати, що вона має Бажання Творчі. Але про жодну Магію не буде і мови, якщо Світ бачить, що людина – як тварина – в чомусь не задоволена.
Якщо людина не може дихати під час атаки панічної – їй не до живопису.
Якщо людина голодна – їй не до запаху квітів.
Якщо людина не почувається безпечно з людьми, які поруч – їй не до дизайнерських подушок.
Якщо людина не спить – вона просто виходить із розуму у якийсь варіант потойбіччя й буває не повертається вже ніколи.
Ну, а тепер привіт всім, хто працює на пригнічення Сили Впливу людини, бо хоче контролювати її, або направляти її магічні таланти і здібності туди, куди може бути потрібно.
Привіт всім, хто розганяє в фейсбуці аналітику про те, що нас всі здали й створює цим великі панічні Хвилі.
Привіт всім, хто радить адептам не жерти ковбасу і млинці, а харчуватися пилком солодким і сонцем.
І трошки привіт всім Церквам, в яких піст – це час для самовдосконалення та очищення. Хоча в них якраз правильно все. Бо, пригнічуючи Силу Впливу в собі, людина на цей час віднаходить Молитву. І все, що вона могла би отримати, викинувши власну Силу, вона отримає попросивши у Бога.
Привіт також всім, хто виховує хлопчиків і дівчаток так, щоб вони потім не здатні були реалізувати базове бажання мати свою територію.
Бо там, де чоловіки не здатні на прояв довіри з умовним вином і не можуть Демонструвати Прихильність усім, кому хочуть, але вимушені тиснути пітні руки людям, яким ніколи б руки не потиснули – жінки не риють рів і не запускають туди крокодилів.
Й мало хто із жінок вміє те, що називається Демонстрація Відсічі. В вовчиці, ведмедиці й кішки з цим немає проблем, бо їх ніхто не виховував поступливими, ніжними й милими. Тому вони ніжні й милі тільки з тими, хто їм свої. А дівчина середньостатистична навіть троюрідній тьотці на її: «Коли ж заміж, що ти в тридцять досі у дівках?» сказати: «Пішла в сраку!» не може.
Тож це – і є відповідь на те запитання, з якого все почалось: «Бо більшість жінок не мають більшого доступу до такого важливого ресурсу, як своя Територія. Тому, що можливість Демонструвати Прихильність не компенсує невміння агресивно когось Відсікти.»
У купи жінок і у купи чоловіків з Магією тому проблеми, що Стихія Води – як одне з Тваринних Бажань – в їх житті присутня недостатньо. Якщо бажання мати свою Територію реалізовується тут і там лише наполовину – то проблеми з магіченням будуть.
Ну, а розповідати, як сама Магія пов’язана із Водою, я мабуть не буду, бо це і так очевидно.
До того ж я маю передати привіт – через Стихію Землі – ще всім тим, хто позбавляє нас сну, запускаючи щоночі «шахеди».
Про те, що позбавлення сну – це така сама тортура, як пластиковий пакет на голову, голод або нестача води – теж можна не говорити. Бо все це прямо зараз десь використовують проти наших людей. Не тільки затим, щоби зламати їх Волю й позбавити Сили Впливу, якою вони б могли б проштовхувати своє звільнення з тюрми, чи полону, а і затим, щоб Світ не бачив їх як живих.
Бо хтось колись увірував у ідею, що якщо Світ не бачить тих, кого ти загнав у Гулаг і Освенцим – Світ не реєструє твоє знущання над людьми й на тобі немає гріхів.
З цього всього є висновок:
Якщо у вас є потреби і можливості задовольнити їх – задовольняйте потреби.
Ми й так всі в умовах, коли Бажання Тваринні не можемо на 100 відсотків утілити, бо у одних партнер на іншому краї країни, у других нема часу нормально поїсти, третіх неправильно виховали і вони не можуть довіритися навіть своїм близьким без страху здатись слабкими, четверті просто не виспалися… Тож навіщо ще додатково прибивати свою Силу Впливу читаючи чиїсь роздуми про варнякання Джей Ді Венса, або відмовляючи собі у бутерброді з чаєм й цукерці.
Тож. Для початку. Вкотре повторюю давно відомі Основи. Себто, з початку розповідаю те, на чому побудована Магія з точки зору традиції (Forgive me, Timothy…) до якої я відношу себе:
Людина – вінець, вона зроблена Боженькою за образом Його і подобою. Сенс існування людини – змінювати той Світ, в який її привів Бог. Змінювати будь-як і завжди, тим самим розсуваючи межі. Змінювання Світу – є Творчість. Всі ми тут обов’язково творці. Навіть тоді, коли погане щось творимо.
Але. Людина – ссавець. Вона така сама тварина, як і усі на землі. Вона так само харчується. Так само спить. Так само займається сексом щоби мати потомство. І так само окреслює свою територію, той шматок на якому вона харчується, спить і вирощує своїх дітей.
Магія – це взаємодія зі Світом. Можна сказати, одна з…
Бажання ж – початок Магії. Будь-якої…
Ну, бо людина – творець. А щоб щось створити чи витворити – людина для початку має побажати цього.
Садівник сіє квіти, а маніяк вбиває людей тому, що вони захотіли. Ну, або людина захотіла грошей на які можна купити те, чого забажалося їй, й почула, що щоб їх заробити вона має посадити сто трояндових кущів, ну або когось зі снайперської рушниці пристрелити. Тоді людина просто реалізує бажання своє, реалізуючи бажання інших якихось людей.
Світ відрізняє людей від інших тварин якраз за бажаннями цими. Тобто, за Бажаннями, які призводять до Творчості. Тієї Творчості, що змінює Світ.
Бажання, які називаються Творчими – ті, від яких не залежить виживання людей.
Бажання посадити картоплю, моркву і буряки, щоб з голоду не померти – не є творчим бажанням. Бажання кинутися з ножем на людину, яка загрожує дітям твоїм – також бажання не творче.
Це Базові Бажання. Ну, або Бажання Тваринні. Чи – як правильніше – Стихійні.
Грубо кажучи – це все те, чого ми хочемо, бо не можемо не хотіти просто тому, що ми маємо тіла такі ж, як у інших ссавців.
Стихійні Бажання обмежені тим, що ми маємо поводитися як звичайні тварини. І цих Бажань всього чотири. Так само, як і Стихій.
Секс.
Їжа.
Територія.
Сон.
Секс = Повітря.
Тут все досить просто. Якщо взяти наявність повітря і можливість ним дихати за умову виживання людини, то секс – як акт, без якого ми досі не можемо обійтися у процесі розмноження – така сама умова виживання людства в цілому.
Грубо кажучи, можна відмовитись дихати, не дихати кілька хвилин і потім просто померти. Й так само людство це вимре, якщо відмовиться раптом від сексу. Ми можемо дихати в Космосі, там де немає чим дихати, та для цього нам треба з Землі потягти на орбіту наповнені киснем балони. Так само ми можемо замінити проникнення тіла в тіло і фрікції зачаттям в пробірці, але нам однаково знадобляться яйцеклітина та сперматозоїд. Це будуть умовне повітря й такий собі недосекс, але сенс зрозумілий:
Перше Стихійне Бажання людини – розмножуватися і приводити в Світ новеньких людей. Кожна нова людина на Землі заявляє про себе вдихом. Людство в цілому виживає, бо у планети є атмосфера. Але атмосфера була б ні до чого, якби завдяки сексу не народжувалися усі ті, які можуть тут жити завдяки наявності кисню. Стихія Повітря дорівнює Сексу.
Вогонь = Їжа.
Тут теж все нескладно. Якщо ви дихаєте – ви живете. Якщо ви живете – ви хочете їсти. Вогонь і їжа – енергія, від якої залежить рух тектонічних плит і розумова робота.
Ні вогонь, ні їжа вам – на відміну від повітря для дихання – не потрібні постійно. Але для того, щоб ви жили ви їх маєте в потрібний момент обов’язково отримувати. Бо без вогню в мінус тридцять, і без регулярних обідів ви також навряд виживите. Тож:
Друге Стихійне Бажання людини – їсти, щоб підтримувати в тілі енергію. Без регулярного поповнення енергії людина перетворюється на труп. Людство в цілому виживає, бо на планеті є сонячний обігрів, ідеальний для вирощування різноманітної рослинної й тваринної їжі, і є вогонь, який допомагає вижити там, куди не достає жар від Сонця. Стихія Вогню дорівнює Їжі.
Вода = Територія.
Отут вже складніше, бо треба уявляти значення води для тварин. Ну, якщо грубо то вода – це не лише водопій, але водні перешкоди, як обмеження території.
Те, з ким ти поруч нахилишся пити, й те, з ким разом ти не полізеш у воду – вказує на те, хто для тебе свій, хто не свій. Вино у кубку без перевірки на наявність отрути ти візьмеш лише з рук найкращого друга, брата або дружини. Від ворогів ти відділишся ровом, в якому плаватимуть крокодили.
Запорука виживання людини як виду – можливість мати свою територію. Тобто, шматок землі, на якій людина може розслабитися, бо там є безпека хай навіть умовна. Шматок, який можна ділити з умовно своїми й на якому можна відокремитися від умовно чужих.
Тож оті обіймання, доторки і можливість демонструвати прихильність, про які я говорила у попередньому дописі, як і можливість відігнати когось й комусь у чомусь відмовити – це символічне не перевірене на отруту вино та символічний рів й крокодили. Тому:
Третє Стихійне Бажання людини – мати свою територію й помічати її, щоб відділити своїх та чужих. Бо, як всякі тварини, що належать до одного і того ж виду, ми живемо групами маленькими і великими. І які б ми не були схожі інтелектом і тілом ми – умовні американці, французи та українці – так само ділимо Землю, як Canis Lupus, наприклад. Бо підвид Вовк Тібетський не живе там де живуть Вовк Арктичний, чи Вовк Степовий. Але і підвид на своїй території розділяється на родини, так само як ми. Родина для нас – це ті люди, вибрані або кровні, до яких ми можемо торкатися і які будуть не проти того, щоб ми торкалися їх. Умовно, родина, свої – це ті, з ким ми розділимо воду, навіть якщо її буде мало, щоби вдосталь напитись й від кого візьмемо склянку з вином. А чужі, не родина – це ті, від кого ми водою відділимось, як перешкодою. Вода і її використання – це символічний поділ. Стихія Води дорівнює Території.
Земля = Сон.
Тут ще більш складно, бо у народу чомусь в голові висить розтяжка, на якій гарним шрифтом написано: «Земля добра і щедра. Земля трудолюбива». Підозрюю, що винна Дж.К.Ролінґ, яка своєю характеристикою Гафелпафу всіх з розуму збила. Бо – ні. Но і ніт.
Земля не працює. Земля – просто лежить. Це ми трудимося на землі, це ми обробляємо землю. Й тоді – іноді, іноді – вона до нас буває добра і щедра.
Ну, і так само людині час від часу – як й землі – буває потрібно просто лягти і нічого взагалі не робити. Людина може жити без сну досить довго. Але жити без сну людина буде погано, а потім таки помре, бо – як і земля, якщо на ній з року в рік рапс садити – тіло людське просто вичерпається і не зможе жодною їжею поновити енергію, яку витратило на довге безсоння. Це означає, що:
Четверте Стихійне Бажання людини – це спати, щоб уві сні скидати втому й оновлюватися. Подібно ґрунту, камінню і глині людина має якийсь час нічого взагалі не робити, а дивитися сновидіння й перебувати на тій межі, де стикаються реальність і потойбіччя в житті. Стихія Землі дорівнює Сну.
Ну, і оттепер повертаємося нарешті до того, що якщо Світ ідентифікує людину, як творчу саме за Бажаннями Творчими. То – чи жива людина чи ні – Світ визначає за тим, наскільки якісно людина всі свої Бажання Стихійні зараз задовольнила.
І щоб Світ допомагав людині магічно – вона має демонструвати, що вона має Бажання Творчі. Але про жодну Магію не буде і мови, якщо Світ бачить, що людина – як тварина – в чомусь не задоволена.
Якщо людина не може дихати під час атаки панічної – їй не до живопису.
Якщо людина голодна – їй не до запаху квітів.
Якщо людина не почувається безпечно з людьми, які поруч – їй не до дизайнерських подушок.
Якщо людина не спить – вона просто виходить із розуму у якийсь варіант потойбіччя й буває не повертається вже ніколи.
Ну, а тепер привіт всім, хто працює на пригнічення Сили Впливу людини, бо хоче контролювати її, або направляти її магічні таланти і здібності туди, куди може бути потрібно.
Привіт всім, хто розганяє в фейсбуці аналітику про те, що нас всі здали й створює цим великі панічні Хвилі.
Привіт всім, хто радить адептам не жерти ковбасу і млинці, а харчуватися пилком солодким і сонцем.
І трошки привіт всім Церквам, в яких піст – це час для самовдосконалення та очищення. Хоча в них якраз правильно все. Бо, пригнічуючи Силу Впливу в собі, людина на цей час віднаходить Молитву. І все, що вона могла би отримати, викинувши власну Силу, вона отримає попросивши у Бога.
Привіт також всім, хто виховує хлопчиків і дівчаток так, щоб вони потім не здатні були реалізувати базове бажання мати свою територію.
Бо там, де чоловіки не здатні на прояв довіри з умовним вином і не можуть Демонструвати Прихильність усім, кому хочуть, але вимушені тиснути пітні руки людям, яким ніколи б руки не потиснули – жінки не риють рів і не запускають туди крокодилів.
Й мало хто із жінок вміє те, що називається Демонстрація Відсічі. В вовчиці, ведмедиці й кішки з цим немає проблем, бо їх ніхто не виховував поступливими, ніжними й милими. Тому вони ніжні й милі тільки з тими, хто їм свої. А дівчина середньостатистична навіть троюрідній тьотці на її: «Коли ж заміж, що ти в тридцять досі у дівках?» сказати: «Пішла в сраку!» не може.
Тож це – і є відповідь на те запитання, з якого все почалось: «Бо більшість жінок не мають більшого доступу до такого важливого ресурсу, як своя Територія. Тому, що можливість Демонструвати Прихильність не компенсує невміння агресивно когось Відсікти.»
У купи жінок і у купи чоловіків з Магією тому проблеми, що Стихія Води – як одне з Тваринних Бажань – в їх житті присутня недостатньо. Якщо бажання мати свою Територію реалізовується тут і там лише наполовину – то проблеми з магіченням будуть.
Ну, а розповідати, як сама Магія пов’язана із Водою, я мабуть не буду, бо це і так очевидно.
До того ж я маю передати привіт – через Стихію Землі – ще всім тим, хто позбавляє нас сну, запускаючи щоночі «шахеди».
Про те, що позбавлення сну – це така сама тортура, як пластиковий пакет на голову, голод або нестача води – теж можна не говорити. Бо все це прямо зараз десь використовують проти наших людей. Не тільки затим, щоби зламати їх Волю й позбавити Сили Впливу, якою вони б могли б проштовхувати своє звільнення з тюрми, чи полону, а і затим, щоб Світ не бачив їх як живих.
Бо хтось колись увірував у ідею, що якщо Світ не бачить тих, кого ти загнав у Гулаг і Освенцим – Світ не реєструє твоє знущання над людьми й на тобі немає гріхів.
З цього всього є висновок:
Якщо у вас є потреби і можливості задовольнити їх – задовольняйте потреби.
Ми й так всі в умовах, коли Бажання Тваринні не можемо на 100 відсотків утілити, бо у одних партнер на іншому краї країни, у других нема часу нормально поїсти, третіх неправильно виховали і вони не можуть довіритися навіть своїм близьким без страху здатись слабкими, четверті просто не виспалися… Тож навіщо ще додатково прибивати свою Силу Впливу читаючи чиїсь роздуми про варнякання Джей Ді Венса, або відмовляючи собі у бутерброді з чаєм й цукерці.
