Про Стихії знову ж таки...

Завжди, коли десь зачіпаюся і починаю писати про Стихії в людях і для людей – забуваю сказати – навіщо вони одне одному взагалі. Тобто, це якось так здається мені банальним і всім зрозумілим, що я й не акцентую на тому – навіщо людям потрібні Стихії і навіщо Стихіям ще новонародженими розбирати людей.

Ну. Зі Стихіями – все дійсно просто. Людство – зроблене за образом Боженьки та за Його подобою. Наділене Волею. Заточене під Ідеї і Творчість.

Тож – бути ближчими до людей, бути разом із ними – це бути частиною Сили, яка виходить за межі Природи. Сили, яка може придумати щось нове, чого у Світі ще не було і одарити цим Світ, будь-яку Силу і навіть Стихію, яка має це, але лише у одному якомусь, природньому, вигляді.



Скажімо – в Природі є Електрика і вона є у кожній з Стихій, але люди – знайшовши спосіб її виробляти, передавати й використовувати – розсунули межі для кожної Стихії, дали доступ Повітрю, Вогню, Воді та Землі туди, куди раніше вони не мали такого доступу. І якщо колись лише Зевс або Тор могли навернути спересердя когось електричною блискавкою, то зараз навіть вчителька початкової школи Анджеліна Петрівна може купити собі китайський рожевенький електрошокер і шандарахнути ним фізрука, який розпускає нахабно довгі руки свої. ( . . . )