A.L. + T.T.R. 77

Частина Четверта.
1.
Не знаю, чому, коли чую його голос позаду, не впізнаю його зразу. «Ти збираєшся уникати мене все життя?» - Хтось питає за спиною в мене і проходить майже пів миті, поки розумію, що це питання – до мене, і що ставить його саме він.

Обертаюся: «Що?» Він дивиться перелякано: «Ти мене не впізнав?» Зізнаюся, що ні, не відразу.

Головою хитаю: «Ні. Мабуть, ні, і це, мабуть, тому, що я не міг повірити в те, що ти здатен спитати от таку от дурню.» «Дурню?» «А хіба не дурню?»

Він наближається. Зупиняється за кілька кроків. Дивиться на мене благально. Намагаюся не дивитись на нього, відступаю, оглядаюсь на всі боки. Не може стримати усмішку: «Шукаєш туалет поблизу десь?»

«Ні.» - Відповідаю, жарту не оцінивши. – «Не хочу, щоб хтось подумав, що ми тут домовляємося про щось, обговорюємо, як нам брехати і впливати на суд…»

2.
Ми стоїмо в міністерському коридорі. Нас обох по сто сотому разу викликали давати свідчення про злочини моєї кузини. Тільки що від головного судді ми вислухали, вже багато разів у варіаціях різноманітних чутий, спіч про виховання підлітків й контроль з тим, що роблять вони. ( . . . )

A.L. + T.T.R. 78

4.
Не знаю, що ще маю сказати, щоб він, нарешті, пішов. Підвищую голос: «Та йди вже!»

Він робить сумне обличчя, але розвертається, йде від мене коридором і повертає за ріг, у бічний коридор, що веде до його кабінету.

І в ту ж мить з-за іншого рогу з’являється його дружина, що, побачивши мене, радісно вигукує: «О, Драко, як добре…» Трясу руками повітря: «Та ви що, змовились всі!?»

Вона розуміє швидше за Гаррі, прикладає палець до вуст, промовляє шепотом: «Так, змовились, ти ж знаєш сам…»

Не можу не посміхнутися: «Джинні, ти…» «Тс-с-с.» - Каже вона. – «Я просто маю сказати, що після суду на тебе чекає дуже серйозна розмова…»

«О ні.» - Промовляю. – «Наскільки серйозна? Чи в мене є шанс сховатися від цієї розмови у в’язниці, наприклад? Я ж ще встигаю піти зараз до аврорів й здатися? Написати щиросердне зізнання…»

«Драко!» - Вона робить суворе лице, але сміється очима. Киваю: «Добре. Окей. Після суду можемо зустрітися і поговорити… Про все, про що ти захочеш.» «Готуйся.» - Говорить вона, проходить повз мене і йде Гаррі наздоганяти. ( . . . )