A.L. + T.T.R. 13

Частина Третя.
1.
Не знаю, що тут роблю. У вщент забитому конференц-залі. У цьому натовпі чаклунів й чарівниць, що безнастанно про щось гомонять, ходять туди сюди, вітаються, обіймаються, носять новини й плітки, здіймаючи типовий для справжніх відьом й відьмаків галас.

А ні. Знаю, здається, що... Бо стою і дивлюся на Гаррі. Він з Ґрейнджер угорі, на підвищенні. Міністерка наша несе щось, але не вслухаюся майже. Поїдаю очима його. І він робить те саме з миті, коли, промацавши поглядом всіх по черзі, знайшов, нарешті, мене.

Дивимося один на одного якийсь час. Вже майже наважилися посміхнутися. Аж тут Герміона, закінчивши промову свою, торкається його руки і він обриває зв’язок, губить погляд і починає штовхати свій спіч.

«Ось уже кілька місяців…» - Говорить. – «Ми помічаємо, як активізувалися Волдемортові спільники. Ми простежили, як пересуваються Європою тролі, а велетні починають перетинати моря, тоді, як вовкулаки… Бла бла бла. Бла бла бла…»

Перестаю слухати. Тому, що знаю – що скаже. Тому, що починаю біситись. І тому, що мені подобається більше дивитися на те, як ворушаться, викидаючи з рота слова, його тонкі, бліді губи, ніж чути те, що він ними верзе.

Поки милуюся ним, пропускаю дискусію в залі. Прокидаюся лише тоді, коли чую як Ґрейнджер говорить: «Добре… Найсерйозніша річ. Найсерйозніша, бо цього не траплялося з часів Волдеморта. У Гаррі знову заболів його шрам!»

«О-оо, Мерлінова борода!» - Не витримую і вголос промовляю думки. – «Ви прямо як діти зі своєю старою улюбленою іграшкою! Волдеморт мертвий, його немає!»

Вона розвертається до мене. Дивиться мені прямо в вічі й говорить, вимовляючи дуже чітко слова: «Так, Драко, Волдеморт мертвий, але всі ці речі спонукають нас замислитися про ймовірність повернення Волдеморта… Або якоїсь Волдемортової частки…» ( . . . )