Lost Cherry Tom Ford
Jan. 17th, 2026 12:48 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoМаги-обсервери кажуть, що кожна дитина – в віці перехідному від шмарклявого до підліткового – має пережити легкий шок від якогось неочікуваного викриття. Від раптового усвідомлення, що якісь речі, які їй здавались цілком звичайними, такими не є.
Санта Клауса не існує. Зубна Фея не дає грошей за зуби молочні, бо, по-перше, не має грошей, а, по-друге, істота недобра. Мама з татом займалися сексом навіть після того, як ви народились. Бабуся любить вас більше, ніж вашого кузена, бо кузен – син дочки. СРСР – імперія зла і ніхто бути з нею добровільно не хоче, навіть якщо по телевізору кажуть, що в Афганістан нас запрошено.
Обсервери стверджують, що так – разом з болючим переживанням і шоком – вивільняється той шар магічної Сили Впливу, який здатні використовували лише люди дорослі, бо дорослість = розчарованість.
Насправді, це досить спрощене пояснення, але справжнє – нудне й заскладне, а я заводилась з цим текстом не для того, щоб пояснювали Обсерверлогію, а щоб розповісти про свій шоковий досвід. Так от.
Десь років у вісім я зрозуміла, що бачити кольори слів уміють не всі. Це сталось, коли я спитала у брата: «Як ти думаєш, чому впертість як висохла кров, а ревнощі майже блакитні?»
В ту мить мені було очевидно, що моя бабуся ображена на свою маму за те, що та любить її трохи менше, ніж молодшу дитину – я бачила все, що говорить бабуся – як блідо-синє, а все, що говорить прабабуся – як брунатне й червоне. Вони розмовляли про те, що не обов’язково чекати доки Клава приїде, що можна і зараз покликати сусідку, щоб вона діда підстригла. А я бачила заплямоване море. Якого, окрім мене не бачив ніхто, навіть Олівер.
Потім – вже спираючись на перший шок – я звикала до думки, що лише деякі люди можуть описати звук, запах та смак як предмет чи процес.
Кава з молоком – як книжка в шкіряній палітурці загорнута в обрізок шпалери задля збереження цілісності кутів. Собачий гавкіт – вибоїни на дорозі, на яких підскакують дядькові жигулі. Піт Олівера після того, як він повертається з фехтування, не пішовши разом з іншими хлопцями у спільний брудний душ у ДЮСШ – розігрітий пісок, у який ми закопували кісточки від з’їдених персиків, бо відносити до пакету зі сміттям на підстилці поруч з його мамою нам ліньки було.
І той же Олівер, який говорить: «Ти ж бачиш ті записи тоді, коли заплющуєш очі. Пам’ятаєш там було щось про те, як визначитися з магічною схильністю? Якщо ти можеш словами розповісти про запах чи звук, то це начебто Лінгвомагія, або ще якась близька до Лінгвомагії дроч…» виглядає як поштовх.
Й от кілька днів тому я описую своє враження від парфуму, мені подарованого, й не замислюючись кажу про аромат Lost Cherry Tom Ford: «Це як червона доріжка. І ти як одна з п’яти претенденток на Оскар. Ти ще не виграла приз, а лише йдеш червоною до кінотеатру Долбі, але ти одна з п’яти і ти тут, а це значить, що тебе вже вибрали поміж десятків інших акторок, які зіграли також в якихось інших фільмів головну жіночу роль.»
А потім біс мене носить там, де інші люди діляться враженнями від того ж запаху і там щось про аромат кісточок та лікеру, стійкість, шлейф і про асоціацію з Dr Pepper навіть також. Читаю і думаю: «Можливо було би здорово вміти сказати – чим пахне, а не описувати побачене за мигдалем, самбаком, бензоїном й бобами тонка…»
P.S. Ну, і авжеж це можна використовувати. Наприклад, якщо йдете на співбесіду і знаєте, що одночасно з вами її ще кілька людей теж проходять.
Тоді можна набрати води зовсім трішки, пару столових ложок, крапнути туди цей парфум й заморозити, щоб перед виходом з дому натерти шматочком льоду шкіру в декольте, потилицю, руки та ступні.
Санта Клауса не існує. Зубна Фея не дає грошей за зуби молочні, бо, по-перше, не має грошей, а, по-друге, істота недобра. Мама з татом займалися сексом навіть після того, як ви народились. Бабуся любить вас більше, ніж вашого кузена, бо кузен – син дочки. СРСР – імперія зла і ніхто бути з нею добровільно не хоче, навіть якщо по телевізору кажуть, що в Афганістан нас запрошено.
Обсервери стверджують, що так – разом з болючим переживанням і шоком – вивільняється той шар магічної Сили Впливу, який здатні використовували лише люди дорослі, бо дорослість = розчарованість.
Насправді, це досить спрощене пояснення, але справжнє – нудне й заскладне, а я заводилась з цим текстом не для того, щоб пояснювали Обсерверлогію, а щоб розповісти про свій шоковий досвід. Так от.
Десь років у вісім я зрозуміла, що бачити кольори слів уміють не всі. Це сталось, коли я спитала у брата: «Як ти думаєш, чому впертість як висохла кров, а ревнощі майже блакитні?»
В ту мить мені було очевидно, що моя бабуся ображена на свою маму за те, що та любить її трохи менше, ніж молодшу дитину – я бачила все, що говорить бабуся – як блідо-синє, а все, що говорить прабабуся – як брунатне й червоне. Вони розмовляли про те, що не обов’язково чекати доки Клава приїде, що можна і зараз покликати сусідку, щоб вона діда підстригла. А я бачила заплямоване море. Якого, окрім мене не бачив ніхто, навіть Олівер.
Потім – вже спираючись на перший шок – я звикала до думки, що лише деякі люди можуть описати звук, запах та смак як предмет чи процес.
Кава з молоком – як книжка в шкіряній палітурці загорнута в обрізок шпалери задля збереження цілісності кутів. Собачий гавкіт – вибоїни на дорозі, на яких підскакують дядькові жигулі. Піт Олівера після того, як він повертається з фехтування, не пішовши разом з іншими хлопцями у спільний брудний душ у ДЮСШ – розігрітий пісок, у який ми закопували кісточки від з’їдених персиків, бо відносити до пакету зі сміттям на підстилці поруч з його мамою нам ліньки було.
І той же Олівер, який говорить: «Ти ж бачиш ті записи тоді, коли заплющуєш очі. Пам’ятаєш там було щось про те, як визначитися з магічною схильністю? Якщо ти можеш словами розповісти про запах чи звук, то це начебто Лінгвомагія, або ще якась близька до Лінгвомагії дроч…» виглядає як поштовх.
Й от кілька днів тому я описую своє враження від парфуму, мені подарованого, й не замислюючись кажу про аромат Lost Cherry Tom Ford: «Це як червона доріжка. І ти як одна з п’яти претенденток на Оскар. Ти ще не виграла приз, а лише йдеш червоною до кінотеатру Долбі, але ти одна з п’яти і ти тут, а це значить, що тебе вже вибрали поміж десятків інших акторок, які зіграли також в якихось інших фільмів головну жіночу роль.»
А потім біс мене носить там, де інші люди діляться враженнями від того ж запаху і там щось про аромат кісточок та лікеру, стійкість, шлейф і про асоціацію з Dr Pepper навіть також. Читаю і думаю: «Можливо було би здорово вміти сказати – чим пахне, а не описувати побачене за мигдалем, самбаком, бензоїном й бобами тонка…»
P.S. Ну, і авжеж це можна використовувати. Наприклад, якщо йдете на співбесіду і знаєте, що одночасно з вами її ще кілька людей теж проходять.
Тоді можна набрати води зовсім трішки, пару столових ложок, крапнути туди цей парфум й заморозити, щоб перед виходом з дому натерти шматочком льоду шкіру в декольте, потилицю, руки та ступні.
