Про сенс Мережі.
Jan. 1st, 2026 10:54 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoНесвятковий пост. Неноворічний. І взагалі я спочатку хотіла закинути його лише на Фейсбук і лише на пару годин, щоб зацікавлені ліберані його на Ліберо перенесли. Але тепер зрозуміла, що взагалі-то пост історичний. А значить – він має бути тут. Й ось він тут.
Бо ми, можливо, цей факт не до кінця усвідомлюємо, але ми, сучасні ірі, мабуть, єдиний набір, який має можливість наочно переконатися в тому, що за сила лежить основою в Мережі.
Бо практично у всіх нас є знайомі, яких живими викинуло з Мережі, й знайомі, яких в Мережу підтягло на місця наших знайомих загиблих. Ми все ще пам’ятаємо тих «старичків», яких Мережа видрала з себе і видалила. Ми знайомимося з «новачками», які мали цей срібний ген, але в Мережі дотепер не були.
І ось той, хто колись був Онтаріо Викликає, намагається жити своїм звичним життям, зі звичною роботою і звичними звичками, а за пару років розуміє – скільки з того, що йому здавалось удачею, насправді було підтримкою Мережі.
А той, хто колись був кузеном Мама-Їла-Раму-Бо-Рама-Було-Масло, ніби й живе звичним життям, але раптом Мережа, що прокинулась в нім, кричить йому біжи далі не зупиняйся, сюди прилетить й він біжить сам і змушує бігти за собою ще пару людей.
І так, як я і казала, (хоч всріться, ліберо ліберані, але) мені не жалко Онтаріо, якого я знаю з народження. Мережа його – разом з іншими такими ж, як він, тими, кого вона вважала загрозою для себе і срібних – викинула саме за те, що він регулярно сідав кермувати бухий.
І так, мені (так, Ліберо, як завжди) жалко лише своїх, навіть якщо вони лише пару місяців срібні, а з ними ще двоє несрібних людей.
Бо Мережа – жива істота. І оце її біжи, не зупиняйся, біжи – це не інтуїція кузена, що разом з десятками іншої Мами-Раминої рідні, прийшов на його місце. Це – сама Суть Мережі.
Мережа – взаємопов’язання і взаємодопомога. Де кожен може відчути небезпеку для іншого. Де той, хто відчуває – кричить.
Хтось інший срібний бачив, або відчував - куди летить і кричав в своїй голові, а хтось просто почув і далі побіг. Мережа саме для цього потрібна (ну, окрім того, що Марнат також лежить в Мережі).
Й конкретно цей випадок для мене дуже важливий, бо тепер я переконана, що «новенькі» зразу стають своїми для всіх. І якщо хтось відчуває небезпеку для них – це відчуття і його прохід по Мережі у вигляді попередження нічим не відрізняється від того, як це було колись, коли нас було тисяч сім.
І тепер сто тисяч людей чують у голові біжи, не зупиняйся, не їдь сюди, зупинись, сходи до лікаря з цим, йди туди працювати, там заробиш грошей і все інше… Взаємопов’язаність. Взаємодопомога. Більше шансів для виживання завдяки Мережі, яка насправді лише вуха, очі та відчуття інших тисяч людей в Мережі.
Бо ми, можливо, цей факт не до кінця усвідомлюємо, але ми, сучасні ірі, мабуть, єдиний набір, який має можливість наочно переконатися в тому, що за сила лежить основою в Мережі.
Бо практично у всіх нас є знайомі, яких живими викинуло з Мережі, й знайомі, яких в Мережу підтягло на місця наших знайомих загиблих. Ми все ще пам’ятаємо тих «старичків», яких Мережа видрала з себе і видалила. Ми знайомимося з «новачками», які мали цей срібний ген, але в Мережі дотепер не були.
І ось той, хто колись був Онтаріо Викликає, намагається жити своїм звичним життям, зі звичною роботою і звичними звичками, а за пару років розуміє – скільки з того, що йому здавалось удачею, насправді було підтримкою Мережі.
А той, хто колись був кузеном Мама-Їла-Раму-Бо-Рама-Було-Масло, ніби й живе звичним життям, але раптом Мережа, що прокинулась в нім, кричить йому біжи далі не зупиняйся, сюди прилетить й він біжить сам і змушує бігти за собою ще пару людей.
І так, як я і казала, (хоч всріться, ліберо ліберані, але) мені не жалко Онтаріо, якого я знаю з народження. Мережа його – разом з іншими такими ж, як він, тими, кого вона вважала загрозою для себе і срібних – викинула саме за те, що він регулярно сідав кермувати бухий.
І так, мені (так, Ліберо, як завжди) жалко лише своїх, навіть якщо вони лише пару місяців срібні, а з ними ще двоє несрібних людей.
Бо Мережа – жива істота. І оце її біжи, не зупиняйся, біжи – це не інтуїція кузена, що разом з десятками іншої Мами-Раминої рідні, прийшов на його місце. Це – сама Суть Мережі.
Мережа – взаємопов’язання і взаємодопомога. Де кожен може відчути небезпеку для іншого. Де той, хто відчуває – кричить.
Хтось інший срібний бачив, або відчував - куди летить і кричав в своїй голові, а хтось просто почув і далі побіг. Мережа саме для цього потрібна (ну, окрім того, що Марнат також лежить в Мережі).
Й конкретно цей випадок для мене дуже важливий, бо тепер я переконана, що «новенькі» зразу стають своїми для всіх. І якщо хтось відчуває небезпеку для них – це відчуття і його прохід по Мережі у вигляді попередження нічим не відрізняється від того, як це було колись, коли нас було тисяч сім.
І тепер сто тисяч людей чують у голові біжи, не зупиняйся, не їдь сюди, зупинись, сходи до лікаря з цим, йди туди працювати, там заробиш грошей і все інше… Взаємопов’язаність. Взаємодопомога. Більше шансів для виживання завдяки Мережі, яка насправді лише вуха, очі та відчуття інших тисяч людей в Мережі.
