Dies Internationalis Puellae
Oct. 11th, 2025 05:59 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoСьогодні, 11-го Жовтня 2025-го року, весь ее-е прогресивний так скажемо Світ відзначає впроваджений років десь десять тому Міжнародний День Дівчат. Цьогорічне гасло до Дня: «Puella quae sum, mutatio quae duco». Воно про дівчат, як вони є, і про зміни, які дівчата очолюють. Гарне гасло. Але…
Маю визнати, що мене це трішечки бісить. Бо, по-перше, де зміни? По-друге, я би воліла, щоб День Дівчат Міжнародний – за Eetkar Fereen, себто, іріранівським Календарем – випадав на добу попередню – на День Першої Королеви, а не – як зараз – на День Першої Пари Панчіх.
Бо наш Календар – він для того, щоб орієнтуватися в Хвилях. Щоб купа людей проводили ритуали подібні одночасно в один й той самий день й на одну й ту саму ціль. Проводили кожен для себе, але одночасністю цією могли б здіймати Хвилю магічну.
Тож День Перших Панчіх – він, так саме про захист. Бо панчохи ж захищають від хижих поглядів та холодів. Але це захист такий, половинчастий, на власні фінанси, на непереслідування і т.д. і т.і.
В День же Першої Королеви була б інша Хвиля. Не про те, щоб дати дівчинці трохи грошей і щоб з негарними намірами її не чіпали чоловіки, а про те, щоб всю владу видати дівчині і хай сама би вирішувала, що їй ще потрібно і що ще від життя забере.
Але є ще бісяче по-третє... Це стрічка в фейсбуці, а в стрічці пости в стилі: «Сьогодні в День Дівчаток, бажаю дівчаткам бути красивими й ніжними і щоб любили всі їх…» і на кшталт: «Дівчата, подруги, в нашій слабкості – наша сила, ми порухом вій можемо змусити чоловіків…»
Дратує. І хочеться заволати: «Та ні!!!» Але волати не смію. Тому, що знаю – це говорить в мені мій власний фокус і мій власний життєвий досвід. А фокус і досвід мої виховані моєю традицією. І тим, як традиція моя сприймає жінок…
Так от.
Кожна магічна (або релігійна, як іноді це називають ті, хто слова «магічна» соромиться) традиція починається з історії, яка може бути, як історією справжньою, так і прикрашеною історію, і навіть легендою, яка з історією немає нічого спільного.
Хоча, мабуть, будь-яка історія стає легендою одразу після того, як помре останній учасник, і як не стане усіх самовидців уже.
Після того, наприклад, як Петра вбили, а Іоанн живим ліг у домовину і перенісся на небо – Християнська традиція спирається на легенду. Яку можна було б фактами довести, бо записи історичні сховані, але не знищені і вже нікуди не дінуться. Але яку не треба доводити. Бо з фактами всяк дурень зможе знайти Бога в собі, а тут треба знайти в собі віру.
Іріранівська традиція спирається на легенду набагато старішу. Тут вже точно документів не відшукати. Та вони й не важливі. Традиція на те і традиція, що в ній найважливіше – те, з чого вона вийшла. Те, з чого вона походить. Те, на чому вона побудована.
Християнська – на тому, що Ісус – Божий Син, який прийшов викупити усі наші гріхи, і хто в нього вірить – врятований.
Іріранівська – на тому, що – коли Каїн убив і був за це проклятий, засуджений до відділення від своєї сім’ї і виселення в землі Нод – його сестра Аван зробила свій Вибір.
Вона захотіла стати Каїновою дружиною і піти у Нод з ним. Вона пішла з власної волі. Вона стала матір’ю усім тим, хто потім став ірі. Тим, хто потім ставав Ендреорами, провідниками для Сил.
Було так, чи не було – давно вже неважливо. Але наша традиція спирається на цю легенду. І – легенду підтримують Сили – які приходять, щоб стати за спиною.
В іріранів-чоловіків ніколи немає вибору – ставати Ендреором, чи ні. Сила просто приходить і ось уже хлопчик з народження провідник для Жертвоприношення, Записаних Договорів чи Сексу.
Але коли якась Сила хоче «канал» через дівчинку – вона питає спочатку у неї, бажає та або ні стати для Сили провідницею, Ендре. І, якщо чує відмову – іде.
Бо – була Аван історично, чи це лише легенда – всім пофіг. Вибір Аван – це важливо і на нього сперта уся наша традиція. Й Право Вибору Жінки – закон для усіх, а не тільки для Сил.
Звісно, що Вибір Аван був продиктований не тільки любов’ю до Каїна (визнаємо, що таки трішечки довпойопа, а може й не трішечки). Цей Вибір був ще й про те, щоб відкинути владу батьків й самій стати Головою Родини, Праматір’ю всіх тих гілок, яких ніколи би не було, якби Каїн у вигнання пішов би один. Цей вибір був про Силу також. Бо Каїн не просто був проклятий, але йому було обіцяно що віднині сам він буде провідником у Світ усіх Сил і буде підтримувати баланс і намагатися утримати ваги справедливості. Й хай сталося це через те, що Каїн мав задовгий язик і Боженьці заявив, що Боженька несправедливо оцінив його і Авелеве Жертвоприношення – це лише лірика, бо однаково з прокляттям йшов бонусом прямий доступ до Сил. І Аван не могла не цінувати всі ті можливості, які давав їй і її дітям цей доступ, яким гріх би було не користуватися, раз татко з мамцею плодів Дерева Пізнання вже поїли і знання про Природу Речей і про Речі Природи вже отримали сенс.
Й звісно, що Аван – це легенда, й з часів Аван пройшли сотні і сотні сотень років.
Ми всі ось тут і тепер. Всі ми живемо в нашому соціумі, і у ірі – і чоловіків і жінок – які народились й живуть в Тегерані або Кабулі менше варіантів для Вибору. І там досі срібну жінку можуть заміж видати згідно з домовленістю, за незнайомця якогось, або заборонити їй вчитися.
Але Мережа – це ота Сімейна Сила, яка срібних, які срібні лише генетично і без Мережі й Мор Марнат ця генетика однаково не матиме сенсу – пов’язує у Сімейство, у Спільність. І ця Мережа відслідковує і бажання і дії всіх своїх жінок й всіх своїх чоловіків.
І якщо жінка чинить активний спротив виборам, які роблять за неї, а родина наполягає і тисне – то Мережа цілком може дати усім в тій родині звизди, щоб вони відстали від жінки.
Бо традиція – вже у крові. Історія Аван й її Вибір – фундамент, основа на якій традицію цю побудовано. Й якщо ірі не будуть поважати вибір власних жінок – не буде традиції і без неї Мережа розпадеться.
Так само, як будь-яка церква перестане вважатися тією, що в Християнській Традиції, якщо відкине ідею Ісуса, як того, безгрішного, хто вмер за наші гріхи.
Основа – це те, що не допускає варіативності. Можна гратися з тим, що побудовано на основі, але не можна ламати Fundamentum, підмурок, на якому побудували Традицію.
Тому ірі – при всіх бзіках і при всіх поправках на соціум та місцевість – відрізняються тим, що якихось речей намагаються не робити, а то і не роблять їх зовсім.
Наприклад, не намагаються розказувати жінкам, якими ті мають бути. Не говорять тим, яким хочеться бути слабкими, що вони мають бути хоробрими й сильними. Не говорять тим, які сіли на танка і пруть, що їм треба злізти з танка і скласти зброю, бо в слабкості – жіноча сила. Всі пам’ятають про Вибір Аван і не рипаються особливо. У всякому разі ті, які маги свідомі.
Найсвідоміші ж – перед тим, як бажати жінкам чогось, або перед тим, як видавати свою думку про жінок за істину незаперечну – спочатку поцікавляться, чого хоче ця жінка конкретна, ну і подалі відійдуть.
P.S. А, ок. В Сімействі Недосвятому є жінки, у яких немає Вибору. Наприклад, це Корве. Бо бути Корве – це не те саме, що і Ендреором. Тут ніхто не приходить і не питає, чи хочеш ти Корве бути, тут ти Корве народжуєшся, так само як геєм й брюнетом або блондином й блакитнооким. Здатність зв’язувати Мережу через біль закладається одночасно з заплідненням і цій здатності пофіг на те, ніс сперматозоїд Ікс-Ігрек, чи ніс два Ікси.
Маю визнати, що мене це трішечки бісить. Бо, по-перше, де зміни? По-друге, я би воліла, щоб День Дівчат Міжнародний – за Eetkar Fereen, себто, іріранівським Календарем – випадав на добу попередню – на День Першої Королеви, а не – як зараз – на День Першої Пари Панчіх.
Бо наш Календар – він для того, щоб орієнтуватися в Хвилях. Щоб купа людей проводили ритуали подібні одночасно в один й той самий день й на одну й ту саму ціль. Проводили кожен для себе, але одночасністю цією могли б здіймати Хвилю магічну.
Тож День Перших Панчіх – він, так саме про захист. Бо панчохи ж захищають від хижих поглядів та холодів. Але це захист такий, половинчастий, на власні фінанси, на непереслідування і т.д. і т.і.
В День же Першої Королеви була б інша Хвиля. Не про те, щоб дати дівчинці трохи грошей і щоб з негарними намірами її не чіпали чоловіки, а про те, щоб всю владу видати дівчині і хай сама би вирішувала, що їй ще потрібно і що ще від життя забере.
Але є ще бісяче по-третє... Це стрічка в фейсбуці, а в стрічці пости в стилі: «Сьогодні в День Дівчаток, бажаю дівчаткам бути красивими й ніжними і щоб любили всі їх…» і на кшталт: «Дівчата, подруги, в нашій слабкості – наша сила, ми порухом вій можемо змусити чоловіків…»
Дратує. І хочеться заволати: «Та ні!!!» Але волати не смію. Тому, що знаю – це говорить в мені мій власний фокус і мій власний життєвий досвід. А фокус і досвід мої виховані моєю традицією. І тим, як традиція моя сприймає жінок…
Так от.
Кожна магічна (або релігійна, як іноді це називають ті, хто слова «магічна» соромиться) традиція починається з історії, яка може бути, як історією справжньою, так і прикрашеною історію, і навіть легендою, яка з історією немає нічого спільного.
Хоча, мабуть, будь-яка історія стає легендою одразу після того, як помре останній учасник, і як не стане усіх самовидців уже.
Після того, наприклад, як Петра вбили, а Іоанн живим ліг у домовину і перенісся на небо – Християнська традиція спирається на легенду. Яку можна було б фактами довести, бо записи історичні сховані, але не знищені і вже нікуди не дінуться. Але яку не треба доводити. Бо з фактами всяк дурень зможе знайти Бога в собі, а тут треба знайти в собі віру.
Іріранівська традиція спирається на легенду набагато старішу. Тут вже точно документів не відшукати. Та вони й не важливі. Традиція на те і традиція, що в ній найважливіше – те, з чого вона вийшла. Те, з чого вона походить. Те, на чому вона побудована.
Християнська – на тому, що Ісус – Божий Син, який прийшов викупити усі наші гріхи, і хто в нього вірить – врятований.
Іріранівська – на тому, що – коли Каїн убив і був за це проклятий, засуджений до відділення від своєї сім’ї і виселення в землі Нод – його сестра Аван зробила свій Вибір.
Вона захотіла стати Каїновою дружиною і піти у Нод з ним. Вона пішла з власної волі. Вона стала матір’ю усім тим, хто потім став ірі. Тим, хто потім ставав Ендреорами, провідниками для Сил.
Було так, чи не було – давно вже неважливо. Але наша традиція спирається на цю легенду. І – легенду підтримують Сили – які приходять, щоб стати за спиною.
В іріранів-чоловіків ніколи немає вибору – ставати Ендреором, чи ні. Сила просто приходить і ось уже хлопчик з народження провідник для Жертвоприношення, Записаних Договорів чи Сексу.
Але коли якась Сила хоче «канал» через дівчинку – вона питає спочатку у неї, бажає та або ні стати для Сили провідницею, Ендре. І, якщо чує відмову – іде.
Бо – була Аван історично, чи це лише легенда – всім пофіг. Вибір Аван – це важливо і на нього сперта уся наша традиція. Й Право Вибору Жінки – закон для усіх, а не тільки для Сил.
Звісно, що Вибір Аван був продиктований не тільки любов’ю до Каїна (визнаємо, що таки трішечки довпойопа, а може й не трішечки). Цей Вибір був ще й про те, щоб відкинути владу батьків й самій стати Головою Родини, Праматір’ю всіх тих гілок, яких ніколи би не було, якби Каїн у вигнання пішов би один. Цей вибір був про Силу також. Бо Каїн не просто був проклятий, але йому було обіцяно що віднині сам він буде провідником у Світ усіх Сил і буде підтримувати баланс і намагатися утримати ваги справедливості. Й хай сталося це через те, що Каїн мав задовгий язик і Боженьці заявив, що Боженька несправедливо оцінив його і Авелеве Жертвоприношення – це лише лірика, бо однаково з прокляттям йшов бонусом прямий доступ до Сил. І Аван не могла не цінувати всі ті можливості, які давав їй і її дітям цей доступ, яким гріх би було не користуватися, раз татко з мамцею плодів Дерева Пізнання вже поїли і знання про Природу Речей і про Речі Природи вже отримали сенс.
Й звісно, що Аван – це легенда, й з часів Аван пройшли сотні і сотні сотень років.
Ми всі ось тут і тепер. Всі ми живемо в нашому соціумі, і у ірі – і чоловіків і жінок – які народились й живуть в Тегерані або Кабулі менше варіантів для Вибору. І там досі срібну жінку можуть заміж видати згідно з домовленістю, за незнайомця якогось, або заборонити їй вчитися.
Але Мережа – це ота Сімейна Сила, яка срібних, які срібні лише генетично і без Мережі й Мор Марнат ця генетика однаково не матиме сенсу – пов’язує у Сімейство, у Спільність. І ця Мережа відслідковує і бажання і дії всіх своїх жінок й всіх своїх чоловіків.
І якщо жінка чинить активний спротив виборам, які роблять за неї, а родина наполягає і тисне – то Мережа цілком може дати усім в тій родині звизди, щоб вони відстали від жінки.
Бо традиція – вже у крові. Історія Аван й її Вибір – фундамент, основа на якій традицію цю побудовано. Й якщо ірі не будуть поважати вибір власних жінок – не буде традиції і без неї Мережа розпадеться.
Так само, як будь-яка церква перестане вважатися тією, що в Християнській Традиції, якщо відкине ідею Ісуса, як того, безгрішного, хто вмер за наші гріхи.
Основа – це те, що не допускає варіативності. Можна гратися з тим, що побудовано на основі, але не можна ламати Fundamentum, підмурок, на якому побудували Традицію.
Тому ірі – при всіх бзіках і при всіх поправках на соціум та місцевість – відрізняються тим, що якихось речей намагаються не робити, а то і не роблять їх зовсім.
Наприклад, не намагаються розказувати жінкам, якими ті мають бути. Не говорять тим, яким хочеться бути слабкими, що вони мають бути хоробрими й сильними. Не говорять тим, які сіли на танка і пруть, що їм треба злізти з танка і скласти зброю, бо в слабкості – жіноча сила. Всі пам’ятають про Вибір Аван і не рипаються особливо. У всякому разі ті, які маги свідомі.
Найсвідоміші ж – перед тим, як бажати жінкам чогось, або перед тим, як видавати свою думку про жінок за істину незаперечну – спочатку поцікавляться, чого хоче ця жінка конкретна, ну і подалі відійдуть.
P.S. А, ок. В Сімействі Недосвятому є жінки, у яких немає Вибору. Наприклад, це Корве. Бо бути Корве – це не те саме, що і Ендреором. Тут ніхто не приходить і не питає, чи хочеш ти Корве бути, тут ти Корве народжуєшся, так само як геєм й брюнетом або блондином й блакитнооким. Здатність зв’язувати Мережу через біль закладається одночасно з заплідненням і цій здатності пофіг на те, ніс сперматозоїд Ікс-Ігрек, чи ніс два Ікси.
