Back Space
Apr. 13th, 2025 09:32 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЯкісь перейняті в Базальті звички помічаю за собою буквально зразу, як їх набуваю. Але якісь дрібні бзіки довго залишаються непоміченими, аж поки я не ловлю когось, у кого це перейняла, за тим же самим, що сама якийсь час вже роблю.
Ем, йдучи повз стіну, або їдучі на ескалаторі, відставляє трохи руку убік, щоб торкатися пучками пальців чи нігтями поверхонь які проминає.
Ферро, засинаючи, відбиває двома пальцями, середнім і вказівним, ритм, що імітує його власне серцебиття, або серцебиття тієї людини, до якої він притулився і чиє чує серце.
Змій… Від Змія купа всього. Але одна звичка бісить. Якщо він, набираючи текст, помиляється чи одруковується, він не переходить на хибно написане слово, щоб виправити свою помилку, а стирає все набране до того місця, в якому помилився і пише знову без помилок.
І я тепер – якщо не контролюю себе, а роботу над помилками проводжу автоматично – я теж це роблю. Я стираю, тиснучи на backspace, і навіть не помічаю цього, аж поки не дійду до помилки і не виправлю хибну літеру.
І я кажу: «Ти мене цим заразив!!» А потім питаю: «От нащо ти завжди отак робиш, якщо можна просто виділити неправильне й виправити?»
А Змій каже: «Тому, що коли я стираю написане правильне аж до слова із помилкою, а потім змушую себе переписувати – я краще запам’ятовую де і як помилився, і потім, знову колись набираючи такі ж самі слова, я вже не допускаю таких помилок, бо пам’ятаю про них…»
Я дивлюся, або вилуплююсь на Змія скоріш. Він запитує: «Що?!» Я кажу: «Це точно має бути якийсь легкий розлад…» А Змій каже: «Чи перший?» І на цьому ми можемо вважати тему закритою.
Щоби ще раз колись повернутися до розмови про те, наскільки в Базальті зв’язки впливають на наші бзіки та звички. Ну, або любов. Або любов, яка робить всіх нас одне на одного схожими.
Ем, йдучи повз стіну, або їдучі на ескалаторі, відставляє трохи руку убік, щоб торкатися пучками пальців чи нігтями поверхонь які проминає.
Ферро, засинаючи, відбиває двома пальцями, середнім і вказівним, ритм, що імітує його власне серцебиття, або серцебиття тієї людини, до якої він притулився і чиє чує серце.
Змій… Від Змія купа всього. Але одна звичка бісить. Якщо він, набираючи текст, помиляється чи одруковується, він не переходить на хибно написане слово, щоб виправити свою помилку, а стирає все набране до того місця, в якому помилився і пише знову без помилок.
І я тепер – якщо не контролюю себе, а роботу над помилками проводжу автоматично – я теж це роблю. Я стираю, тиснучи на backspace, і навіть не помічаю цього, аж поки не дійду до помилки і не виправлю хибну літеру.
І я кажу: «Ти мене цим заразив!!» А потім питаю: «От нащо ти завжди отак робиш, якщо можна просто виділити неправильне й виправити?»
А Змій каже: «Тому, що коли я стираю написане правильне аж до слова із помилкою, а потім змушую себе переписувати – я краще запам’ятовую де і як помилився, і потім, знову колись набираючи такі ж самі слова, я вже не допускаю таких помилок, бо пам’ятаю про них…»
Я дивлюся, або вилуплююсь на Змія скоріш. Він запитує: «Що?!» Я кажу: «Це точно має бути якийсь легкий розлад…» А Змій каже: «Чи перший?» І на цьому ми можемо вважати тему закритою.
Щоби ще раз колись повернутися до розмови про те, наскільки в Базальті зв’язки впливають на наші бзіки та звички. Ну, або любов. Або любов, яка робить всіх нас одне на одного схожими.
