![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЧас від часу зі Змієм ми читаємо фанфіки Драррі. Чужі. І англійською. Ну, ок. Або так. Час від часу – Змій читає мені. Зазвичай він це робить коли в нього є в роботі перерва, а в мене якась рутина типу роздумів над складанням Формули, або малювання для листів марафонцям Графем.
Фанфіки ці шукає для нас його помічниця. За заданими параметрами. Й параметри дуже чіткі. А якщо їх окреслювати, то фанфік може бути будь чим, аби лише Драррі і – ось це головне – аби в ньому були якісь магічні дії з сюжетом.
Тобто, це може бути і порно, але там поміж сценами (які зазвичай Змій читає як прогноз погоди чи якийсь довідник, бо ці сцени у більшості авторів одноманітні й нудні) повинні бути ритуали якісь шлюбні чи захисні, робота з кулями передбачень, робота з пам'яттю та ілюзіями, опис проклять і антипроклять, артефакти, алхімія, зілляваріння і всяке таке.
Тобто, зрозуміло, що ми, по-друге, використовуємо чужі фанфіки, як поштовх ідеям, які вилиються у свої. А, по-перше, і так ясно усім, що саме ми хочемо побачити у фанфіках цих.
Ну, а якщо не зрозуміло, то по описах магічний дій в фанатських історіях про Гаррі Поттера ми шукаємо відголоси читання Мор Марнат у людей, які нещодавно з’явилися в Іріранівській Мережі, заступивши на місце тих померлих й загиблих, які там спочатку були (з такою ж приблизно ціллю Змій шукає в Пінтресті, наприклад, малюнки Сигіл).
Так от.
Сьогодні читав мені Змій якийсь черговий з тих шаблонних, у яких Поттер (зазвичай Поттер-Аврор) отримує прокляття у голову і забуває все й усіх, й думає, що Мелфой йому не друг, не коханий і не чоловік, а отой зі школи козел. Ну, а Мелфой потім пнеться, щоб повернути Поттеру спогади і врятувати любов.
Читає, читає, а потім зупиняється і говорить такий: «Цікаво, ми побачимо колись хоч один фанфік, в якому Поттер втрачає пам'ять років так от за десять й починає розказувати Мелфою, що все ще зневажає і ненавидить навіть його, а Мелфой зразу здається, посилає його в сраку і йде?» А я така: «Ее-е?..» А Змій такий: «Бо це ж не про любов, це про роботу, зроблену за 10 років. А Мелфой не Сизиф. Він Мелфой.»
І тут я прозріла. Бо дійсно. І по фільму (не дивлячись на те, що Том Фелтон, який грав в Мелфоя, типова людина з Води), й по книзі – Мелфой – абсолютна людина Землі.
А Земля працює лише тоді, коли працюють на ній.
Земля готова буквально на все заради любові, але лише у випадку, коли та людина – заради Землі – готова пахати в три сили. Коли Землю люблять настільки, щоб жити задля неї й на ній, і обробляти і рятувати її навіть якщо вона поводиться як сволота.
А якщо Поттер (який і по фільму, і по книзі чиста людина Води, не дивлячись на те, що Деніел Редкліфф, який грався в Гаррі – таки стовідсотковий Вогонь) втрачає пам’ять і відштовхує Мелфоя від себе – то Мелфою пофіг, наскільки Поттера він всі ці 10 років любив, і скільки себе він вклав в Поттера і в їхню родину. Його характер це: «Бачиш труднощі? Йди.» І з цим практично нічого не вийде зробить, якщо Поттер не очуняє і любов’ю пахати знов.
P.S. Це, до речі, доводить любов до Драко з боку Люціуса і Нарциси. Бо єдиний раз, коли він не розвернувся й не втік – це шостий курс, спроби вбити Дамблдора і ремонт Щезальної Шафи.
Саме тоді Мелфой – хоч і через силу – але щось робив задля тих, хто вкладався у нього любов’ю і кого він за це любив. Бо невзаємна любов – то не для Землі.
Фанфіки ці шукає для нас його помічниця. За заданими параметрами. Й параметри дуже чіткі. А якщо їх окреслювати, то фанфік може бути будь чим, аби лише Драррі і – ось це головне – аби в ньому були якісь магічні дії з сюжетом.
Тобто, це може бути і порно, але там поміж сценами (які зазвичай Змій читає як прогноз погоди чи якийсь довідник, бо ці сцени у більшості авторів одноманітні й нудні) повинні бути ритуали якісь шлюбні чи захисні, робота з кулями передбачень, робота з пам'яттю та ілюзіями, опис проклять і антипроклять, артефакти, алхімія, зілляваріння і всяке таке.
Тобто, зрозуміло, що ми, по-друге, використовуємо чужі фанфіки, як поштовх ідеям, які вилиються у свої. А, по-перше, і так ясно усім, що саме ми хочемо побачити у фанфіках цих.
Ну, а якщо не зрозуміло, то по описах магічний дій в фанатських історіях про Гаррі Поттера ми шукаємо відголоси читання Мор Марнат у людей, які нещодавно з’явилися в Іріранівській Мережі, заступивши на місце тих померлих й загиблих, які там спочатку були (з такою ж приблизно ціллю Змій шукає в Пінтресті, наприклад, малюнки Сигіл).
Так от.
Сьогодні читав мені Змій якийсь черговий з тих шаблонних, у яких Поттер (зазвичай Поттер-Аврор) отримує прокляття у голову і забуває все й усіх, й думає, що Мелфой йому не друг, не коханий і не чоловік, а отой зі школи козел. Ну, а Мелфой потім пнеться, щоб повернути Поттеру спогади і врятувати любов.
Читає, читає, а потім зупиняється і говорить такий: «Цікаво, ми побачимо колись хоч один фанфік, в якому Поттер втрачає пам'ять років так от за десять й починає розказувати Мелфою, що все ще зневажає і ненавидить навіть його, а Мелфой зразу здається, посилає його в сраку і йде?» А я така: «Ее-е?..» А Змій такий: «Бо це ж не про любов, це про роботу, зроблену за 10 років. А Мелфой не Сизиф. Він Мелфой.»
І тут я прозріла. Бо дійсно. І по фільму (не дивлячись на те, що Том Фелтон, який грав в Мелфоя, типова людина з Води), й по книзі – Мелфой – абсолютна людина Землі.
А Земля працює лише тоді, коли працюють на ній.
Земля готова буквально на все заради любові, але лише у випадку, коли та людина – заради Землі – готова пахати в три сили. Коли Землю люблять настільки, щоб жити задля неї й на ній, і обробляти і рятувати її навіть якщо вона поводиться як сволота.
А якщо Поттер (який і по фільму, і по книзі чиста людина Води, не дивлячись на те, що Деніел Редкліфф, який грався в Гаррі – таки стовідсотковий Вогонь) втрачає пам’ять і відштовхує Мелфоя від себе – то Мелфою пофіг, наскільки Поттера він всі ці 10 років любив, і скільки себе він вклав в Поттера і в їхню родину. Його характер це: «Бачиш труднощі? Йди.» І з цим практично нічого не вийде зробить, якщо Поттер не очуняє і любов’ю пахати знов.
P.S. Це, до речі, доводить любов до Драко з боку Люціуса і Нарциси. Бо єдиний раз, коли він не розвернувся й не втік – це шостий курс, спроби вбити Дамблдора і ремонт Щезальної Шафи.
Саме тоді Мелфой – хоч і через силу – але щось робив задля тих, хто вкладався у нього любов’ю і кого він за це любив. Бо невзаємна любов – то не для Землі.
