Partir en Cacahuète.
May. 3rd, 2024 01:17 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЧас від часу я роблю замітки про те, як відчувається базальт, як відчувається близькість в базальті й іноді пишу про те, як у базальті сприймаються інші мови.
Звісно, я роблю це для себе, бо не можу покластися на пам’ять, яка все частіше підводить. Але виправдовуюсь тим, що ці записи колись стануть в нагоді дослідникам і науковцям. Ну, тим, можливо, які десь років за сто таки почнуть, можливо, вивчати у базальті зв’язок.
Так от. Сьогодні про мови. Я вже писала колись, що іноземні мови – коли ними говорить з базальту хтось – перекладаються в голові й роблять це автоматично.
Тобто, якщо говорить Ем – без різниці чи зі мною, чи з кимсь іншим, а я у цей час підслуховую – то він говорить німецькою, і я чую як він це говорить; я чую слова, інтонації, голос, але в моїй голові додається ще й сенс. Мій мозок не просто розуміє все, що Ем каже, мій мозок виступає таким собі синхронним перекладачем українською мовою.
Рідні мови базальтів перекладаються добре. Включно із ідіомами.
Так, ідіоми перекладаються не завжди з першого разу, але якщо мозок вловив значення фрази з контексту і її зрозумів – він починає автоматично шукати щось підходяще у моїх запасах рідної мови під цю ідіому.
Й улюблене Змієве «only silver lining» у моїй голові звучить як «єдина втіха», а не як «тільки срібна підкладка»...
Так от.
Як виявилось тільки що – ідіоми, промовлені не англійською, не іспанською і не німецькою – навіть вже мені добре знайомі по англійським, іспанським й німецьким схожим – мій мозок не перекладає. Коли базальти мої базікають іншими мовами, навіть тими, які знають прекрасно – ідіоми я чую в буквальному ее-е перекладі, навіть якщо зразу ж розумію контекст.
Спостерігала за тим як сиділи Ем й Змій і дражнили французів. Себто, сиділи із французами, і при французах розмовляли між собою французькою мовою.
Як я чула це?
Ем такий: «Ми завжди можемо кинути все і поїхати у відпустку.» А Змій: «Все що нам світить з тобою до Різдва - це поїхати на арахісі.»
Я – правильно зрозумівши, що Змій говорить, що хрін світить кудись поїхати відпочити від всіх робот, окрім хіба що гостинної божевільні, і здогадуючись, що фраза, яку він промовив, близька за смислом до улюбленого Феррового «go nuts», що його мозок мій перекладає як слід – напружуюсь, і намагаюся зрозуміти, що з арахісом не так у французів.
Змій – відчуваючи мою напругу: «О. Ти правильно уловила. Французька ідіома. Типу йопнутися, покотитися під три чорти, провалитися, заїхати бозна куди і всяке різне таке…» Й я все ще здивована: «До чого тут саме арахіс?» А Змій: «Я ж сказав тобі – ідіома французька. Її придумали французи. Ми з тобою не маємо розуміти, що вони мали на увазі, коли придумували оце.»
І нарешті в діалог врізається Ем: «Це ж французи. Вони дуже прискіпливі. Тобто, дуже зануди. Більші зануди, ніж Снейк. Вони не можуть не уточнити, який саме горіх.» А потім, дивлячись на людей за столом: «Чорт. Я що, сказав це уголос?»
P.S. Попросила Ема набрати моїми руками сказану Змієм фразу. Погуглила у картинках. Ну, що я можу сказати окрім того, що вже сказав Змій? Тільки посміхнутися лагідно до тих хлопців із Ліберо, з якими німець з англійцем мали сьогодні вечерю, і промовити тихо: «Любі мої… Французи…»
Звісно, я роблю це для себе, бо не можу покластися на пам’ять, яка все частіше підводить. Але виправдовуюсь тим, що ці записи колись стануть в нагоді дослідникам і науковцям. Ну, тим, можливо, які десь років за сто таки почнуть, можливо, вивчати у базальті зв’язок.
Так от. Сьогодні про мови. Я вже писала колись, що іноземні мови – коли ними говорить з базальту хтось – перекладаються в голові й роблять це автоматично.
Тобто, якщо говорить Ем – без різниці чи зі мною, чи з кимсь іншим, а я у цей час підслуховую – то він говорить німецькою, і я чую як він це говорить; я чую слова, інтонації, голос, але в моїй голові додається ще й сенс. Мій мозок не просто розуміє все, що Ем каже, мій мозок виступає таким собі синхронним перекладачем українською мовою.
Рідні мови базальтів перекладаються добре. Включно із ідіомами.
Так, ідіоми перекладаються не завжди з першого разу, але якщо мозок вловив значення фрази з контексту і її зрозумів – він починає автоматично шукати щось підходяще у моїх запасах рідної мови під цю ідіому.
Й улюблене Змієве «only silver lining» у моїй голові звучить як «єдина втіха», а не як «тільки срібна підкладка»...
Так от.
Як виявилось тільки що – ідіоми, промовлені не англійською, не іспанською і не німецькою – навіть вже мені добре знайомі по англійським, іспанським й німецьким схожим – мій мозок не перекладає. Коли базальти мої базікають іншими мовами, навіть тими, які знають прекрасно – ідіоми я чую в буквальному ее-е перекладі, навіть якщо зразу ж розумію контекст.
Спостерігала за тим як сиділи Ем й Змій і дражнили французів. Себто, сиділи із французами, і при французах розмовляли між собою французькою мовою.
Як я чула це?
Ем такий: «Ми завжди можемо кинути все і поїхати у відпустку.» А Змій: «Все що нам світить з тобою до Різдва - це поїхати на арахісі.»
Я – правильно зрозумівши, що Змій говорить, що хрін світить кудись поїхати відпочити від всіх робот, окрім хіба що гостинної божевільні, і здогадуючись, що фраза, яку він промовив, близька за смислом до улюбленого Феррового «go nuts», що його мозок мій перекладає як слід – напружуюсь, і намагаюся зрозуміти, що з арахісом не так у французів.
Змій – відчуваючи мою напругу: «О. Ти правильно уловила. Французька ідіома. Типу йопнутися, покотитися під три чорти, провалитися, заїхати бозна куди і всяке різне таке…» Й я все ще здивована: «До чого тут саме арахіс?» А Змій: «Я ж сказав тобі – ідіома французька. Її придумали французи. Ми з тобою не маємо розуміти, що вони мали на увазі, коли придумували оце.»
І нарешті в діалог врізається Ем: «Це ж французи. Вони дуже прискіпливі. Тобто, дуже зануди. Більші зануди, ніж Снейк. Вони не можуть не уточнити, який саме горіх.» А потім, дивлячись на людей за столом: «Чорт. Я що, сказав це уголос?»
P.S. Попросила Ема набрати моїми руками сказану Змієм фразу. Погуглила у картинках. Ну, що я можу сказати окрім того, що вже сказав Змій? Тільки посміхнутися лагідно до тих хлопців із Ліберо, з якими німець з англійцем мали сьогодні вечерю, і промовити тихо: «Любі мої… Французи…»
