Certainly.
Sep. 27th, 2023 03:41 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЗмій – десь високо в небі – сидить у літаку й читає якусь популярну дурню на тему магічності жіночого тіла. Читає мовчки двадцять хвилин. Зітхає тихо, майже нечутно, кожні дві або три. Нарешті не витримує і видихає повітря зі словами: «Господи, дай нам дожити до тих благословенних часів, коли люди зрозуміють, що народжувати нащадків – то побут, і перестануть писати, що магія жіноча залежить від такої фігні як фертильність...»
Весь кібуц відривається від своїх справ, щоб спитати: «Ти збираєшся прожити ще років двісті?» «Триста?» «П'ятсот?» «До другого пришестя?!» «Завжди?!!»
Змій знімає окуляри і кладе їх на стіл відкидний, потім кидає чтиво в той кошик, з якого він його витяг, накриває руками лице і говорить: «Заткніться.» Хтось тягнеться, щоб погладити його по голові зі словами: «Ну, не плач, майнелібе, обіцяю, ти доживеш.» Хтось додає: «Ага, якщо кинеш курити і слідкуватимеш за рівнем холестерину в крові…»
Змій щось бухтить у долоні про те, що якщо ми його так дражнитимемо, то зі всього кібуцу хоч до чогось доживе тільки він, а жоден з нас не доживе, бо він нас усіх покидає в річку в мішках з-під картоплі. Хтось сміється. Я кажу: «Тобі не варто читати все те, що люди залишають в орендованому літаку в якості розважальної літератури для вбивання часу. Ти розчаровуєшся і перестаєш любити людей.»
Він перемикається з кібуцу на мене. Засовує у вуха навушники. Вмикає той трек, який вибрав кілька днів тому і який слухає по колу тепер. Я кажу: «Що?!» Він каже: «Тобі сорок вісім. Ти все ще менструюєш.» Я кажу: «Ну?» Він каже: «Гну. І всі вони сидять в тебе на шиї і на спині, напхані тупими ідеями, наче вірячи в те, що роки за три, чи за п’ять, чи за десять ти перестанеш бути магічною…» «Ти хочеш сказати, що ту книжку написав хтось зі срібних?» - Питаю я. Він тягнеться до кошика, дістає книжку знову й перевертає її тилом до своїх очей і до мене, щоб показати фото. Я кажу: «Ой.» Він каже: «Сен’лі.» Мій мозок перекладає: «Авжеж.» Але тільки тому, що вже звик до оцієї манери говорити уривками слів. Коли він втомлений, він фразу з шести складових говорить у моїй голові й лише одне слово уголос. Коли він роздратований, він у фразі: «I think that it certainly possible.» ковтає п’ять приголосних і три голосних.
Я знизую плечима і якийсь час Змій мовчить. Потім я знову чую його голос в собі. «Я був би щасливий.» - Говорить він в мою голову. – «Якби всі ці люди перестали плутати магію з фантазіями своїми.» Я закочую очі так, щоб він також відчув це у себе у черепі. Він пхекає й додає: «Я багато хочу?» Мить думає. І знову: «Авжеж.»
Тепер я мовчу з п’ять хвилин. А потім кажу йому в голову, перекрикуючи пісню у його голові: «Це наша магічна традиція. Хотіти більшого.» Він каже: «Сі!» й робить жест, поцуплений у Елелеми.
Наша магічна традиція вважає Магією усе те, що виходить за межі Побуту.
Наша магічна традиція вважає, що призначення людини – це Творчість. Ми зроблені Богом, Творцем за образом Його і Подобою для того, щоб розбудовувати і розширяти цей Світ, додавати й нього щось нове, щось своє.
Наша магічна традиція вважає, що народження нащадків – це творення. Однак це акт необхідний. Бо без народження нових людей не буде нових творців. Роблячи своїх дітей ми лише виконуємо заповіт Розмножуватися і Плодитися. Творчість насправді починається лише тоді, коли в новонародженого закладається щось. Вихованням. Піклуванням. Любов’ю.
Наша магічна традиція не вважає здатність зачинати й народжувати чимсь, що виходить за межі. Бо так робить все живе на цій Землі.
Наша магічна традиція вважає магічним секс. Будь-який, але такий, який веде до насолоди. Бо насолода – це те, що не потрібно у Побуті. Бо і без насолоди можна зачинати дітей. Тож.
Наша магічна традиція вважає жіноче тіло магічним завжди. Просто тому, що насолоджуватися тілом своїм жінка може у будь-який спосіб і у будь-якому віці. Навіть у дев’яносто чотири. Ну, якщо згадає, що в неї є клітор і як його можна знайти.
Наша магічна традиція вважає, що ті хто вважають що магія в жінці – це її здатність бути заплідненою, виносити й народити – це люди трішки попаяні патріархатом.
«Або мудаки.» – Каже Змій. – «Мудаки. Навіть тоді, коли ці люди пишуть щось красиве й приємне, на кшталт кожна жінка – богиня, з лона якої виходить нове життя у цей світ…»
Я кажу: «Можливо, тебе це злить, бо навколо тебе жінки плюс мінус сорок. Ти тлом відчуваєш наші відчуття. Думки про клімакси, що наближуються. Можливо, вони у нас навіть неусвідомлені десь у голові і ти це відчуваєш…» Він каже: «О, можливо ти перестанеш використовувати припущення про те, що я відчуваю можливо. У тебе завжди є можливість зайти й подивитися на причини моїх почуттів. Це ж можливо? Чи ні?»
Я кажу: «Ти зануда!» Він каже: «Сен’лі.» Й запускає руку в кошик з книжками та пресою, витягає щось навмання й додає: «О, це прекрасно. Люблю цей журнал. Він про магію буквально увесь.» Я кажу: «Що це?» Він показує мені те, що витяг. Я дивлюся на назву й кажу: «Gastronomica? Це видання про продукти та їжу?» Він каже: «Угу.» Повертає окуляри на носа, розгортає журнал і поринає в статтю.
Весь кібуц відривається від своїх справ, щоб спитати: «Ти збираєшся прожити ще років двісті?» «Триста?» «П'ятсот?» «До другого пришестя?!» «Завжди?!!»
Змій знімає окуляри і кладе їх на стіл відкидний, потім кидає чтиво в той кошик, з якого він його витяг, накриває руками лице і говорить: «Заткніться.» Хтось тягнеться, щоб погладити його по голові зі словами: «Ну, не плач, майнелібе, обіцяю, ти доживеш.» Хтось додає: «Ага, якщо кинеш курити і слідкуватимеш за рівнем холестерину в крові…»
Змій щось бухтить у долоні про те, що якщо ми його так дражнитимемо, то зі всього кібуцу хоч до чогось доживе тільки він, а жоден з нас не доживе, бо він нас усіх покидає в річку в мішках з-під картоплі. Хтось сміється. Я кажу: «Тобі не варто читати все те, що люди залишають в орендованому літаку в якості розважальної літератури для вбивання часу. Ти розчаровуєшся і перестаєш любити людей.»
Він перемикається з кібуцу на мене. Засовує у вуха навушники. Вмикає той трек, який вибрав кілька днів тому і який слухає по колу тепер. Я кажу: «Що?!» Він каже: «Тобі сорок вісім. Ти все ще менструюєш.» Я кажу: «Ну?» Він каже: «Гну. І всі вони сидять в тебе на шиї і на спині, напхані тупими ідеями, наче вірячи в те, що роки за три, чи за п’ять, чи за десять ти перестанеш бути магічною…» «Ти хочеш сказати, що ту книжку написав хтось зі срібних?» - Питаю я. Він тягнеться до кошика, дістає книжку знову й перевертає її тилом до своїх очей і до мене, щоб показати фото. Я кажу: «Ой.» Він каже: «Сен’лі.» Мій мозок перекладає: «Авжеж.» Але тільки тому, що вже звик до оцієї манери говорити уривками слів. Коли він втомлений, він фразу з шести складових говорить у моїй голові й лише одне слово уголос. Коли він роздратований, він у фразі: «I think that it certainly possible.» ковтає п’ять приголосних і три голосних.
Я знизую плечима і якийсь час Змій мовчить. Потім я знову чую його голос в собі. «Я був би щасливий.» - Говорить він в мою голову. – «Якби всі ці люди перестали плутати магію з фантазіями своїми.» Я закочую очі так, щоб він також відчув це у себе у черепі. Він пхекає й додає: «Я багато хочу?» Мить думає. І знову: «Авжеж.»
Тепер я мовчу з п’ять хвилин. А потім кажу йому в голову, перекрикуючи пісню у його голові: «Це наша магічна традиція. Хотіти більшого.» Він каже: «Сі!» й робить жест, поцуплений у Елелеми.
Наша магічна традиція вважає Магією усе те, що виходить за межі Побуту.
Наша магічна традиція вважає, що призначення людини – це Творчість. Ми зроблені Богом, Творцем за образом Його і Подобою для того, щоб розбудовувати і розширяти цей Світ, додавати й нього щось нове, щось своє.
Наша магічна традиція вважає, що народження нащадків – це творення. Однак це акт необхідний. Бо без народження нових людей не буде нових творців. Роблячи своїх дітей ми лише виконуємо заповіт Розмножуватися і Плодитися. Творчість насправді починається лише тоді, коли в новонародженого закладається щось. Вихованням. Піклуванням. Любов’ю.
Наша магічна традиція не вважає здатність зачинати й народжувати чимсь, що виходить за межі. Бо так робить все живе на цій Землі.
Наша магічна традиція вважає магічним секс. Будь-який, але такий, який веде до насолоди. Бо насолода – це те, що не потрібно у Побуті. Бо і без насолоди можна зачинати дітей. Тож.
Наша магічна традиція вважає жіноче тіло магічним завжди. Просто тому, що насолоджуватися тілом своїм жінка може у будь-який спосіб і у будь-якому віці. Навіть у дев’яносто чотири. Ну, якщо згадає, що в неї є клітор і як його можна знайти.
Наша магічна традиція вважає, що ті хто вважають що магія в жінці – це її здатність бути заплідненою, виносити й народити – це люди трішки попаяні патріархатом.
«Або мудаки.» – Каже Змій. – «Мудаки. Навіть тоді, коли ці люди пишуть щось красиве й приємне, на кшталт кожна жінка – богиня, з лона якої виходить нове життя у цей світ…»
Я кажу: «Можливо, тебе це злить, бо навколо тебе жінки плюс мінус сорок. Ти тлом відчуваєш наші відчуття. Думки про клімакси, що наближуються. Можливо, вони у нас навіть неусвідомлені десь у голові і ти це відчуваєш…» Він каже: «О, можливо ти перестанеш використовувати припущення про те, що я відчуваю можливо. У тебе завжди є можливість зайти й подивитися на причини моїх почуттів. Це ж можливо? Чи ні?»
Я кажу: «Ти зануда!» Він каже: «Сен’лі.» Й запускає руку в кошик з книжками та пресою, витягає щось навмання й додає: «О, це прекрасно. Люблю цей журнал. Він про магію буквально увесь.» Я кажу: «Що це?» Він показує мені те, що витяг. Я дивлюся на назву й кажу: «Gastronomica? Це видання про продукти та їжу?» Він каже: «Угу.» Повертає окуляри на носа, розгортає журнал і поринає в статтю.
