Про смак кавуновий також.
Feb. 8th, 2023 09:47 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
У базальтовому колі ми всі пов’язані один з одним, але ці наші зв’язки виглядають так, наче не мають системи, а зав’язались виключно на випадковостях якихось й встановились тому, що зірки так зійшлись.
Кожен в кожному іншому відчуває не все (якщо це не я і не Змій, і не між нами зв’язок). Для кожного кожний інший виділяється чимсь. Хтось перехоплює когось на фізичній активності, відчуває плавання й біг. Хтось поринає у когось лише тоді, коли той хтось засинає чи спить.
Наприклад, найчастіше Олесь від Змія ловить не голос, не рух, не фізичний стан, а запахи і смаки. Тобто, відчуває у своєму роті і носі все те, що Змій п’є і їсть.
Можливо, це тому, що Змій часто готує і жує щось постійно, а Олесь на дієті, тож вони як два пазли, як і інь та ян кулінарні один одного знайшли і зійшлись. А можливо, це просто те перше, що колись їх звело й закріпилось потім як постійний зв'язок.
Але. Кілька хвилин тому Олесь – до мене – наче не вірячи в те, що відчуває у роті: «О, а це що? Кавун?!!» А я: «Ну, так, кавун? Ну і що?» А він – трішки здивований: «Взимку? У лютому кавуни?» А я: «Це у вас тут, дядечко, зима, бо місяць лютий надворі. А десь лютий – це кінець літа… Елелема приїхала вранці… Не сама. З кавуном…» «Аа-а-а…» - Тягне Олесь.
«Ааа-а-а…» - Тягне Змій у моїй голові, зайнятий виколупуванням насіння з кавунової плоті. Я питаю: «Ну, що?!» «В тебе це прозвучало так…» - Говорить Змій жуючи. – «Наче Елелема прилетіла з місією рятівною… А кавун – це символ чогось, що може мене врятувати, утримати на Землі…»
«А це не так?» - Я навіть не встигаю промовити це вголос. Він перехоплює питання раніше, ніж я його збираюся викласти на язик і випустити у світ. Закриває обличчя рукою. Киває мені з-під цієї руки.
Й я могла би промовчати, але я вирішую, що варто діалог до кінця довести. Я кажу: «Ти не мав залишати кілька днів тому той коментар у фейбуці з мого акаунту у акаунті Ан…» «Так.» - Говорить він у долоню свою. – «Не мав. Але я його залишив.»
Восьмого Лютого – День Першого Перехрестя. Який би шлях ми сьогодні не вибрали – він кудись приведе.
Кожен в кожному іншому відчуває не все (якщо це не я і не Змій, і не між нами зв’язок). Для кожного кожний інший виділяється чимсь. Хтось перехоплює когось на фізичній активності, відчуває плавання й біг. Хтось поринає у когось лише тоді, коли той хтось засинає чи спить.
Наприклад, найчастіше Олесь від Змія ловить не голос, не рух, не фізичний стан, а запахи і смаки. Тобто, відчуває у своєму роті і носі все те, що Змій п’є і їсть.
Можливо, це тому, що Змій часто готує і жує щось постійно, а Олесь на дієті, тож вони як два пазли, як і інь та ян кулінарні один одного знайшли і зійшлись. А можливо, це просто те перше, що колись їх звело й закріпилось потім як постійний зв'язок.
Але. Кілька хвилин тому Олесь – до мене – наче не вірячи в те, що відчуває у роті: «О, а це що? Кавун?!!» А я: «Ну, так, кавун? Ну і що?» А він – трішки здивований: «Взимку? У лютому кавуни?» А я: «Це у вас тут, дядечко, зима, бо місяць лютий надворі. А десь лютий – це кінець літа… Елелема приїхала вранці… Не сама. З кавуном…» «Аа-а-а…» - Тягне Олесь.
«Ааа-а-а…» - Тягне Змій у моїй голові, зайнятий виколупуванням насіння з кавунової плоті. Я питаю: «Ну, що?!» «В тебе це прозвучало так…» - Говорить Змій жуючи. – «Наче Елелема прилетіла з місією рятівною… А кавун – це символ чогось, що може мене врятувати, утримати на Землі…»
«А це не так?» - Я навіть не встигаю промовити це вголос. Він перехоплює питання раніше, ніж я його збираюся викласти на язик і випустити у світ. Закриває обличчя рукою. Киває мені з-під цієї руки.
Й я могла би промовчати, але я вирішую, що варто діалог до кінця довести. Я кажу: «Ти не мав залишати кілька днів тому той коментар у фейбуці з мого акаунту у акаунті Ан…» «Так.» - Говорить він у долоню свою. – «Не мав. Але я його залишив.»
Восьмого Лютого – День Першого Перехрестя. Який би шлях ми сьогодні не вибрали – він кудись приведе.
Кавун
Date: 2023-02-12 07:52 pm (UTC)