Про самопрядку, як елемент інтер'єру.

[anna_amargo]

Моя ее-е магічна традиція вважає цей Світ витвором безкінечної як Всесвіт фантазії та Божественного мистецтва, й предметом багатошаровим.

Ні, багатошаровим не так, як пиріг, від якого треба відрізати трикутний шматок, щоб побачити усі шари й зрозуміти що всередині в пирозі тім було.

Скоріше це схоже на багатошаровість постілі. Де є основа – саме ліжко, каркас та ламелі гнучкі. На яких лежить матрац або перина, або сотня перин, між якими схована горошина, об яку можна поламати боки. А зверху на всьому цьому – простирадло. На простирадлі людина. На людині ковдра. Чи три. А ще є подушки, грілка, старий потертий ведмедик. Всі ті речі, які не обов’язкові у постілі, але ми тягнемо їх всі туди. Ну, і, звісно, крихти, бо в постілі завжди хтось печиво їв.



Так от. Багатошаровий Світ, це Світ, у якому люди затиснуті між парою найближчих шарів. В тій реальності, яку вони – на цьому етапі розвитку своєї цивілізацій – здатні осягнути, зрозуміти, витерпіти й на собі перенести.

Всі ми – між умовним простирадлом і умовною ковдрою. В нас – в нашій реальності є умовні грілки та подушки, що забезпечують нам безпеку й комфорт. В нас є умовні ведмедики плюшеві, які дають нам відчуття радості та краси. Деякі відчувають боками ту горошину між перинами й крутяться в цьому ліжку, намагаючись зручніше лягти. Деякі пірнають в перини, щоби знайти те що муляє. Але прикол таки в тому, що горошину відчувають не всі. А тому не всі здогадуються, що у цій постілі, у нашому Світі, є якісь інші шари, окрім тих, у яких ми лежимо, до яких торкаємось тілом.

Та ми знаємо, що окрім нас, охріненних людей, у Світі ще є Стихії, Ервери, різноманітні Сили й Сутності. Усе те, що нечутне, незриме й часто не зрозуміле людині, але поруч з нами живе. Іноді просто існує. Іноді допомагає людині творити й змінювати якось цей Світ.

І ми здогадуємося, що більшість із цих Стихій, Сутностей й Сил не замкнені, як ми, між двома шарами постелі, а присутні у всіх й можуть переміщуватися, сновигати туди-сюди.

Але маємо не забувати, що у деяких Сил спеціалізація вузька й іноді специфічна. Ну, наприклад, є Сили, які дім бережуть. І є Сили, які будинком опікуються доти, коли будинок жилий.

Ці Сили не бачать людей. Ми для них нецікаві і неважливі. Їх хвилює лиш дім. Для цих Сил – люди в домі – це ті, хто дім оживляє, хто робить його живим і жилим.

Це наче Сили закохуються у будинок, як в тіло живе, як ми – у інших людей. Й для цих, закоханих у дім якийсь, Сил ми, люди – це лише кров, що несе в тілі любимім речовини поживні. Кров – від тіла окремо – мало хто любить, але її необхідність для тіла розуміють усі. Так і з будинками.

Сили люблять будівлі й готові піклуватись про них. Вони знають, що в будівлях, що вони собі вибрали, якісь люди живуть, які підтримують будівлі живими. Й Сили допомагають цим людям тому, що люди оживляють цей дім.

Але через те, що ми для них невидимі так само, як для нас невидима кров, яка робить тіла наші живими – Сили здогадуються про те, що ми є за ознаками непрямими.

Про те, що в наших тілах є кров ми дізнаємося тому, що бачимо як вона приливає до щік, коли нам спекотно чи соромно. Про те, що кров наша не просто є, а виконує роботу якусь, ми знаємо, бо можемо намацати пульс на шиї чи на руці.

Оттак от і Сили, які дім бережуть, знають, що він жилий та живий тому, що ми щось робимо в нім.

Ми невидимі, але у нас є прядки, швейні машинки, ступки й товкачики, маслоробки й кавомолки ручні, навіть віники й вагани, тобто всі ті предмети, які нам необхідні в хазяйстві, але для роботи з якими ми маємо додати своїх фізичних сил і зусиль.

Всі ці предмети – так само як дім, його стіни, підлога, меблі та килими – видимі Силам, що піклуються про цей дім.

І от саме тоді, коли ми – яких Сили не бачать – починаємо з начинням всім цим домашнім щось корисне для себе робити – Сили і розуміють, що дім ще живий і жилий. Й вирішують, що якщо він живий і жилий, то варто і далі залишатися в нім і його берегти.

Тобто, якщо ви вже купили і в дім притягли прядку, ступку, кавомолку ручну чи вибивалку для килимів – то хоча б час від часу користуйтеся цим, а не просто протирайте на цьому пил, як на предметі, що прикрашає ваш інтер’єр.

Ну, а якщо речей таких немає – купіть. Й навіть якщо у вас страшенно розумний будинок, в якому пралка пере, посудомийка миє, а робот вилизує кахлі на кухні до блиску – беріть ручну кавомолку і ручку крутіть.

Ні, ви звісно можете в своєму домі обійтися й без Сил, які призвані будинки людські берегти, але з Силами трішки простіше. Підлога не так рипить, крани рідше течуть, не так часто ламається техніка, ну і крадії частіше обходять будинки такі по широкій дузі.

P.S. Ну, і само собою, що є ще магія різноманітна з самопрядками і кавомолками. Але про це якось вже іншим постом. Чи листом в Марафон.