Про розархівований досвід.
Jan. 14th, 2022 05:31 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЯ три роки поспіль в фейсбуці роблю перепост цього жежешного посту. Спочатку це був просто перепост для людини, яка мені порадила подивитися з Фелтоном серіал.
Наступного року, коли фейсбучний допис випав з архіву, я його знов перепостила і тоді написала, що найприкольніше в базальті, це ота романтична хня, яка його супроводжує. Типу: «Я взяв її руку і відчув, що це - моя жінка, що я знав її все життя і все життя до неї тільки ї йшов...»
Посміялась іще. Мовляв, в таких випадках завжди хочеться сказати: «Чувак, та то просто базальт. І подякуй іще, що ти спочатку зустрів цю жінку. Що ти спочатку жінку зустрів взагалі. Бо точно так же на доторк до когось, хто в колі твоєму, твоє тіло реагувало б завжди. Навіть, якщо це був би водій автобусу з Африки, чи якудза якийсь...»
Але найприкольнішим це здавалося до історії з Армандом. Він все – у всякому разі особисто для мене – змінив.
Бо він під ліками й терапією зі своїм психіатром повідкривав нам минуле усім.
Буквально повідкривав. Так, наче шукав десь у архіві власне дитинство своє, знімав з полиць усі підряд коробки і зазирав у кожну – чи там бувай не його.
Тож. Ні. Найприкольніше, це коли ти в сорок шість років розумієш, що у тебе раптом є дитячий досвід новий:
Повної щасливої родини з братами, з якими ти конкуруєш, та які завжди за тебе, коли проти вас цілий Світ.
Повної нещасливої родини із братом і мамою, яка вирішила зробити з тебе те, що зветься успішна дитина.
Родини зовні ліберальної, але жорстко-католицької зсередини, яка не пробачає тобі жодних слабкостей і відхилень від поставленою – родиною, не тобою – мети.
Родини, що розвалилась, але не в тебе на очах, й ти страждаєш від того, що ти не зміг врятувати шлюб власних батьків і навіть не знаєш причини, з якої вони розійшлись, бо вдома тебе не було, бо ти з шести років у інтернаті живеш.
Родини де тебе любили, але працювали стільки, що на тебе не вистачало часу.
Родини, де тебе не любили.
Родини, де тебе настільки обожнювали, що змусили тікати, бо ти почав лякати вже сам себе, втрачаючи над бажаннями своїми контроль.
Досвід хлопчиків. Досвід дівчаток.
Досвід людей, які в одинадцять років починають шукати своє, а знаходять своїх.
Тобто. Знала б я Арманда, я б його придушила, мабуть. Або хоча б покусала. Але.
Особисто його знає лиш Змій, а Змій сказав: «Ітц окей. Ха ра шоу. Що ти знаємо, що ми маємо робити і чого не маємо робити для наших дітей. У нас власний зафіксований досвід набагато більший тепер, ніж у кожної пари батьків.»
Наступного року, коли фейсбучний допис випав з архіву, я його знов перепостила і тоді написала, що найприкольніше в базальті, це ота романтична хня, яка його супроводжує. Типу: «Я взяв її руку і відчув, що це - моя жінка, що я знав її все життя і все життя до неї тільки ї йшов...»
Посміялась іще. Мовляв, в таких випадках завжди хочеться сказати: «Чувак, та то просто базальт. І подякуй іще, що ти спочатку зустрів цю жінку. Що ти спочатку жінку зустрів взагалі. Бо точно так же на доторк до когось, хто в колі твоєму, твоє тіло реагувало б завжди. Навіть, якщо це був би водій автобусу з Африки, чи якудза якийсь...»
Але найприкольнішим це здавалося до історії з Армандом. Він все – у всякому разі особисто для мене – змінив.
Бо він під ліками й терапією зі своїм психіатром повідкривав нам минуле усім.
Буквально повідкривав. Так, наче шукав десь у архіві власне дитинство своє, знімав з полиць усі підряд коробки і зазирав у кожну – чи там бувай не його.
Тож. Ні. Найприкольніше, це коли ти в сорок шість років розумієш, що у тебе раптом є дитячий досвід новий:
Повної щасливої родини з братами, з якими ти конкуруєш, та які завжди за тебе, коли проти вас цілий Світ.
Повної нещасливої родини із братом і мамою, яка вирішила зробити з тебе те, що зветься успішна дитина.
Родини зовні ліберальної, але жорстко-католицької зсередини, яка не пробачає тобі жодних слабкостей і відхилень від поставленою – родиною, не тобою – мети.
Родини, що розвалилась, але не в тебе на очах, й ти страждаєш від того, що ти не зміг врятувати шлюб власних батьків і навіть не знаєш причини, з якої вони розійшлись, бо вдома тебе не було, бо ти з шести років у інтернаті живеш.
Родини де тебе любили, але працювали стільки, що на тебе не вистачало часу.
Родини, де тебе не любили.
Родини, де тебе настільки обожнювали, що змусили тікати, бо ти почав лякати вже сам себе, втрачаючи над бажаннями своїми контроль.
Досвід хлопчиків. Досвід дівчаток.
Досвід людей, які в одинадцять років починають шукати своє, а знаходять своїх.
Тобто. Знала б я Арманда, я б його придушила, мабуть. Або хоча б покусала. Але.
Особисто його знає лиш Змій, а Змій сказав: «Ітц окей. Ха ра шоу. Що ти знаємо, що ми маємо робити і чого не маємо робити для наших дітей. У нас власний зафіксований досвід набагато більший тепер, ніж у кожної пари батьків.»
