anna_amargo | Про обіцянки ще раз.

Я вже писала про царство Записаних Обіцянок сюди. Потім ми з чоловіком писали про нього ще й в Марафон.

Але, здається, я обіцяла комусь, хто в Марафоні не був, винести частину листа того у ЖЖ. Тож. Я пишу, бо не хочеться бути у царства цього боржником.

Сама суть Аламтердору у тому, що цей ендреорат один з Первісних, і – за легендою – народився не від обіцянки людини, а від обіцянки, яку в Едемському саді саме людина отримала колись дуже давно.

Ну, всі пам’ятають, мабуть: «Живіть тут, плодіться, розмножуйтесь, творіть, як я це робив і буде у вас все окей...»

Добре у нас, у багатостраждального людства, звісне буде. Бо Аламтердор – то є Сила, яка працює на це. Тобто, на майбутнє працює. В ідеалі – на те майбутнє, у якому людина знову повернеться до Раю колись.

Якщо ж порівнювати ендреорат з чимсь, нам знайомим, то більш за все це схоже на звичайнісінький банк.

На банк, у якому кожна обіцянка, яку ми даємо – це кредит, взятий нами у власного майбутнього нашого.

Як це виглядає?

Уявіть собі ту саму Маслину, яка символізує Життя і всі вибори, які в житті у вас є. Уявіть собі місце на якійсь гілці, куди ви дійшли і де зараз ось зупинилися.

Ви стоїте на цій гілці і перед вами – десятки, сотні розгалужень, тонших гілочок, ваших варіантів життєвих. Перед вами – усе ваше майбутнє.

І тут до вас підходить ваша люба бабуся і каже: «Іванко, ти ж поїдеш зі мною у цю суботу на дачу?» І ви, добра душа, відповідаєте: «Звісно, поїду!»

Ви ще не зробили вибору. Ви не прийняли рішення і поки ще нікуди не їрушаєте. Але – лиш пообіцяв цю поїздку бабусі – ви умовно закрили купу варіантів у власному своєму майбутньому.

Закрили всі варіанти, які не передбачали поїздку цю, а передбачали інакше якось проведені вихідні.

Звісно, ви можете переграти все. У вас можуть помінятися плани. У вашої бабусі також можуть помінятися плани. Поїздка в суботу на дачу може стати неактуальна, непотрібна. Й ви забудете про обіцянку свою.

Але – царство її не забуде. Царство матиме її на увазі, бо вона в нього зайшла вже – як у ваш вклад на майбутнє на ім'я бабулі, угу.

На який можна забити, відсотки з якого може отримати той, кому ви щось пообіцяли колись, але забрати – ні ви, ні отримувач вигоди – не зможе вже ніколи, мабуть.

Тож наразі – одне. Не обіцяйте часто. Не обіцяйте багато. Не обіцяйте тим, кого ви не хочете зробити отримувачем відсотків від царства Записаних Обіцянок.

А якщо обіцянку з вас дійсно видушують вже, якщо ви не хочете обіцяти, але вас змушують маніпуляціями, тиском чи навіть погрозами – обіцяйте.

Але перед тим зробіть той самий жест із дитинства, який всі ми знаємо. Той жест, про який мені нагадав ендреор Аламтердору, коли я вже дописувала для марафонців той лист.

Схрестить вказівний і середній пальці на робочій руці.

Це може виглядати смішним.

Але цей «зворотній» Фоулт Ів – прямий сигнал царству Записаних Обіцянок. Буквально: «Це не моє рішення. Це не моє справжнє бажання. Я не відпускаю його. Я замикаю Силу Впливу в собі. Я даю цю обіцянку під тиском. Я не зв’язуюсь з тобою, царство Аламтердор, не зважай на мене, не записуй мою обіцянку, не бери в роботу її...»