Пульс 111

[anna_amargo]

Коли говориш комусь про базальт і про базальтові зв’язки між людьми – уявляєш завжди щось величне. Про те, що об’єднує всіх людей в Світі і людяним робить цей Світ.

Коли торкаєшся базальту свого – виходить якесь ай-не-не. Грались, копирсаючись один у одного в голові. Грались у дихання. В сни. Грались у жести. У секс. В щось не грались? Господи, та у це...

Але. Сьогодні, коли Ем спілкувався із Змієм, у того запілікало щось. І Змій, показуючи у вебкамеру браслет й телефон, сказав: «Гаджети сповіщають, що пульс аж занадто швидкий.»



«Що таке? Це ж не серце?» - Спитав переляканий Ем, бо Змій, звісно у той момент просто собі біля столу сидів й не так щоб ворушився.

«А, ні, не сци. Не здохну я тут від інфаркту на очах прям у тебе. Це не серце. Це Фер...» - Ліниво Змій відповів. – «Пішов бігати. Коли він це робить, пульс скаче в усіх.»

«Ти хіба не помічав?» - Ще спитав. Ну, і тут почалося. Ем перевів мені гроші, погнав мене у крамницю, сам сіпнув когось. І за пару годин ми з чоловіком і він з браслетами також.

І ось.

«Ти що робиш?» - Питає. Відповідаю: «Малюю.» «Пульс зараз от перевір.» «Навіщо?» «Перевір, та і все.» «Ну, ок.» «Скільки?» «81.» «Молодець.»

За кілька хвилин. Знову він: «А тепер?» «Що тепер, Ем? Я все ще сиджу і туплю. Я не вставала іще і не відчуваю нічого незвичного.» «Перевір, я кажу.» «Ну, окей. Ну окей.» «Скільки?» «111.» «Ха-ха-ха. Ги-ги-ги.»

Запитую: «Що ти зробив?» Каже: «Пробігся сходами на четвертий поверх.» «Угу. В це ми ще не грались. Господи всім нам якось допоможи...»

Ну, а якщо серйозно, то базальт – це, звісно, неймовірна штука. Велична. Безкінечна. Безкінечно велична як люди, як людство, як людяність. Але ж.

Каццо.

Він сходами пробігся. Угу.