![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoОу, якби не срач у фейсбуці на тему токсичності й патріархальності моїх текстів про магію, я б і не згадала, можливо, до середини наступного місяця благословенну Аван.
Оу. Оу, Аван. Перша причина і привід. Перша срібна жінка, прародителька іріранівська, проклятого сестра і дружина, і єдина надія на те, що прокляття вічним не буде для нього самого і для синів його...
Легенда. Вона є легенда і легенда починається з неї. Бо з неї починається все у нас. Бо був колись Бог і більше нічого. І Бог зітхнув, і з подиху його, з слова «Е-ех!» раптом все народилось. І світ, і час, і стихії всі – море і вогонь і з повітрям земля і ті, хто це успадковував - ангели й люди.
Ангели народилися зі стихій, з видиху - всі відразу й навіки. Людей створив сам Господь. Спочатку одного, потім з одного двох, а двоє почали вже розмножуватися, плодитися і раптом нас стало нічого так.
І були дві людини, і один з них був Богом схвалений, а другий сказав: «Боже мій, це так несправедливо!» І кинув камінь спересердя отак. А камінь той влучив його братові в голову, червона кров потекла й витекла вся і на землі трапилася перша смерть нагла.
І Бог покликав убивцю і промовив: «Справедливості хочеш? Ну так відтепер сам цим всім і займайся бери! Ось тобі світ, ось тобі стихії, ось все, що бачиш і все, що знаєш! Ти і твої нащадки беріть собі кожен по царству і тримайте в порядку їх! Будьте як боги! Будьте справедливі! І не забувайте - це не подарунок, це кара. Кара за кинутий камінь! Прокляття це є тобі.»
Людина, яка стала богом і королем, злякалася і заскиглила: «Боженька, як же ж я буду тепер? Добре ще бути богом і берегти рівновагу, підтримувати будьвонапроклята срану цю справедливість, але я ж залишаюся смертним, людиною залишаюся, мене ж кожен образити зможе! Будь хто, хто захоче, уб’є! Бо, ти ж сам розумієш, люди у жазі справедливості іноді жбурляють каміння, а короля з трону скинути – діло то майже святе…»
Й Бог пообіцяв богу новому, що зробить йому відзнаку сріблом на шкірі й знак той стане передаватися від батька до синів, від синів до онуків, і кожен, хто побачить це сяйво, подумає: «Це щось таке… Не можна чіпати його!» І відійде подалі...
Це й був початок.
Де Аван?
А Аван он там, підслуховує. Чує братові присуд, виходить і каже: «Якщо хочеш компанії, я піду із тобою туди, куди поволочишся ти. І навіть, можливо, народжу тих дітей, яких сам ти навряд чи народиш собі.»
Чому вона це зробила? А хз. Можливо вона брата любила. Можливо любила пригоди. Можливо в ній заспівав бунтівний мамин дух.
Але як би там не було – саме Аван стала першою в світі людиною, яка скористалася можливістю вибір робити, долю вибирати свою. Так – За легендою, так! Бо це ж тільки легенда, угу. – саме Аван уперше свідомо й сама вибір для себе зробила.
Бо право вибору і вільна воля були у людей всіх, але всі люди до Аван або робили те, що веліли їм, або робили дурню, спокусившись на чиїсь пропозиції, або робили страшне, підбиті на те образою й праведним гнівом.
Аван була перша, у кого не було відмазки у вигляді змії, і у якої не було зобов’язання слідувати за чоловіком.
Тому, що – За легендою, йєс! – коли вона зголошувалася на те, щоб з Каїном ділити життя, чоловіком він їй ще не був, і пізнав її лише тоді, коли вони пішли з очей Бога і оселились у Нод.
Аван вирішила за себе сама.
Брат її погодився лише.
І от саме тоді, у ту мить, і прозвучало по воді, вогню, землі і повітрю: «Ірірі, Каїне, ірірі. Так само, як ти покараний і проклятий безнадійно, так само вона – вся надія, бо перша скористалася вибором і перша його понесла. Тому всі сини твої будуть робити, що мають, а сестри твоєї Аван всі дочки робити будуть, що виберуть…»
І, ще раз. Легенда це. Але саме вона слугує Сімейству фундаментом, причиною, приводом і одночасно законом. Бо вибір може бути неправильний, а наслідки його – як гівно. Але. Дівчата вибирають. А потім беруть те, що самі собі вибрали. Ірірі, так… Трішки токсичні, угу.
Оу. Оу, Аван. Перша причина і привід. Перша срібна жінка, прародителька іріранівська, проклятого сестра і дружина, і єдина надія на те, що прокляття вічним не буде для нього самого і для синів його...
Легенда. Вона є легенда і легенда починається з неї. Бо з неї починається все у нас. Бо був колись Бог і більше нічого. І Бог зітхнув, і з подиху його, з слова «Е-ех!» раптом все народилось. І світ, і час, і стихії всі – море і вогонь і з повітрям земля і ті, хто це успадковував - ангели й люди.
Ангели народилися зі стихій, з видиху - всі відразу й навіки. Людей створив сам Господь. Спочатку одного, потім з одного двох, а двоє почали вже розмножуватися, плодитися і раптом нас стало нічого так.
І були дві людини, і один з них був Богом схвалений, а другий сказав: «Боже мій, це так несправедливо!» І кинув камінь спересердя отак. А камінь той влучив його братові в голову, червона кров потекла й витекла вся і на землі трапилася перша смерть нагла.
І Бог покликав убивцю і промовив: «Справедливості хочеш? Ну так відтепер сам цим всім і займайся бери! Ось тобі світ, ось тобі стихії, ось все, що бачиш і все, що знаєш! Ти і твої нащадки беріть собі кожен по царству і тримайте в порядку їх! Будьте як боги! Будьте справедливі! І не забувайте - це не подарунок, це кара. Кара за кинутий камінь! Прокляття це є тобі.»
Людина, яка стала богом і королем, злякалася і заскиглила: «Боженька, як же ж я буду тепер? Добре ще бути богом і берегти рівновагу, підтримувати будьвонапроклята срану цю справедливість, але я ж залишаюся смертним, людиною залишаюся, мене ж кожен образити зможе! Будь хто, хто захоче, уб’є! Бо, ти ж сам розумієш, люди у жазі справедливості іноді жбурляють каміння, а короля з трону скинути – діло то майже святе…»
Й Бог пообіцяв богу новому, що зробить йому відзнаку сріблом на шкірі й знак той стане передаватися від батька до синів, від синів до онуків, і кожен, хто побачить це сяйво, подумає: «Це щось таке… Не можна чіпати його!» І відійде подалі...
Це й був початок.
Де Аван?
А Аван он там, підслуховує. Чує братові присуд, виходить і каже: «Якщо хочеш компанії, я піду із тобою туди, куди поволочишся ти. І навіть, можливо, народжу тих дітей, яких сам ти навряд чи народиш собі.»
Чому вона це зробила? А хз. Можливо вона брата любила. Можливо любила пригоди. Можливо в ній заспівав бунтівний мамин дух.
Але як би там не було – саме Аван стала першою в світі людиною, яка скористалася можливістю вибір робити, долю вибирати свою. Так – За легендою, так! Бо це ж тільки легенда, угу. – саме Аван уперше свідомо й сама вибір для себе зробила.
Бо право вибору і вільна воля були у людей всіх, але всі люди до Аван або робили те, що веліли їм, або робили дурню, спокусившись на чиїсь пропозиції, або робили страшне, підбиті на те образою й праведним гнівом.
Аван була перша, у кого не було відмазки у вигляді змії, і у якої не було зобов’язання слідувати за чоловіком.
Тому, що – За легендою, йєс! – коли вона зголошувалася на те, щоб з Каїном ділити життя, чоловіком він їй ще не був, і пізнав її лише тоді, коли вони пішли з очей Бога і оселились у Нод.
Аван вирішила за себе сама.
Брат її погодився лише.
І от саме тоді, у ту мить, і прозвучало по воді, вогню, землі і повітрю: «Ірірі, Каїне, ірірі. Так само, як ти покараний і проклятий безнадійно, так само вона – вся надія, бо перша скористалася вибором і перша його понесла. Тому всі сини твої будуть робити, що мають, а сестри твоєї Аван всі дочки робити будуть, що виберуть…»
І, ще раз. Легенда це. Але саме вона слугує Сімейству фундаментом, причиною, приводом і одночасно законом. Бо вибір може бути неправильний, а наслідки його – як гівно. Але. Дівчата вибирають. А потім беруть те, що самі собі вибрали. Ірірі, так… Трішки токсичні, угу.
