T.T.R. + A.L. + N.F. 2
Feb. 10th, 2020 12:02 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargo6.
«Не кричи.» - Спокійно відповідає Мелфой, навіть не поворухнувшись і дивлячись не на Гаррі, а на буфет за його спиною, на посуд, який вцілів під час бійки, але задрижав, задзвенів і потріскався, відізвавшись на крик. – «Про нас. Твоя дружина знає про нас.»
«Про нас? Що про нас вона знає?» - Гаррі досі не розуміє і не говорить тихше.
Мелфой закриває обличчя рукою, тре перенісся та лоба, й, як мені чомусь здається, ховає під долонею посмішку.
Я також не можу стриматися, посміхаюся і кажу йому: «Ти ж завжди знав, що ти з вас двох більш розумний, ну так же ж? Схоплюєш все на льоту…»
Драко уже гигоче уголос. Гаррі затухає. Згасає, перестає гніватися. Повертається на місце, сідає і буркає: «Так. Давайте. Знущайтеся. Я сьогодні це заслужив.»
7.
Мені стає трохи жаль чоловіка. Звісно, я також думаю, що він це все заслужив, але я хочу підійти його втішити. Мелфой випереджає мене.
Він підіймається, робить кілька кроків, стає поруч із Гаррі. Встає майже впритул. Кладе руку моєму чоловіку на голову, запускає пальці в волосся, легенько тягне, пригинаючи Гаррі скронею до себе і одночасно змушуючи його підняти очі і подивитись угору.
«Гаррі... Подивися на мене.» - Говорить він м’яко, з ніжністю, на яку у мене в останні дні не вистачає вже сил. – «Джинні все знає про нас. Про те, що ми з тобою коханці. І ще… Вона дуже зла на тебе. Дуже зла. Думаю, якщо б я не прийшов сьогодні, то вона б сама тут, на цій кухні, зараз би тебе била. І не впевнений, що після цього ти б залишився цілий, або відбувся хоча б тільки гулями і подряпинами…»
8.
Мелфой відпускає голову Гаррі, але той ще якийсь час продовжує дивитися на нього. Потім переводить погляд на мене й питає: «Ти правда зла на мене? Через те, що ми з ним… Через те, що ми з Драко?»
«Ні.» - Мелфой відповідає поперед мене. – «Ні, дурнику. Ні. Вона зла, бо ти робиш таке з Албусом. Вона не може повірити, що тобі хватило дурі у голові, щоб зробити таке з власним сином…»
Гаррі дивиться на Драко, на мене, потім знову на Драко і знову на мене. Я кажу: «Так. Так, Гаррі, Драко правий.»
9.
Я збиралась сказати: «Так, Гаррі, твій Драко правий.» Але в останню мить побудувала фразу інакше. Не змогла вимовити те слово «твій». Не змогла. Бо не знайшла в собі того сарказму, з яким мала б це сказати, мабуть.
6.
«Не кричи.» - Спокойно отвечает Малфой, даже не шелохнувшись и глядя не на Гарри, а на буфет у него за спиной, на посуду, уцелевшую во время драки, но задрожавшую, зазвеневшую и потрескавшуюся от этого крик. – «О нас. Твоя жена знает о нас.»
«О нас? Что о нас она знает?» - Гарри до сих пор не понимает и не говорит тише.
Малфой закрывает лицо рукой, трёт переносицу и лоб, и, как мне почему-то кажется, прячет под ладонью улыбку.
Я также не могу сдержаться, улыбаюсь и говорю ему: «Ты же всегда знал, что ты из вас двоих более умный, ну так ведь? Схватываешь всё на лету...»
Драко уже гыгыкает вслух. Гарри затухает. Угасает, перестаёт гневаться. Возвращается на место, садится и бухтит: «Да. Давайте. Издевайтесь. Я сегодня это заслужил.»
7.
Мне становится немного жаль мужа. Конечно, я также думаю, что он это всё заслужил, но я хочу подойти утешить его. Малфой опережает меня.
Он поднимается, делает несколько шагов, становится рядом с Гарри. Встаёт почти вплотную. Кладёт руку моему мужу на голову, запускает пальцы в волосы, слегка тянет, пригибая Гарри виском к себе и одновременно заставляя его поднять глаза и вверх посмотреть.
«Гарри... Посмотри на меня.» - Произносит он мягко, с нежностью, на которую у меня в последние дни сил уже не хватае. - «Джинни всё знает о нас. О том, что мы с тобою любовники. И ещё... Она очень зла на тебя. Очень зла. Думаю, если бы я не пришёл сегодня, то она сама здесь, на этой кухне, сейчас бы тебя била. И не уверен, что после этого ты бы остался цел, или отделался хотя бы шишками и царапинами...»
8.
Малфой отпускает голову Гарри, но тот ещё какое-то время продолжает смотреть на него. Затем переводит взгляд на меня и спрашивает: «Ты правда зла на меня? За то, что мы с ним... За то, что мы с Драко?»
«Нет.» - Малфой отвечает прежде меня. - «Нет, дурачок. Нет. Она зла, потому что ты делаешь такое с Альбусом. Она не может поверить, что тебе хватило дури в голове, чтобы сделать такое с собственным сыном...»
Гарри смотрит на Драко, на меня, потом снова на Драко и снова на меня. Я говорю: «Да. Да, Гарри, Драко прав.»
9.
Я собиралась сказать: «Да, Гарри, твой Драко прав.» Но в последний момент построила фразу иначе. Не смогла произнести слово «твой». Не смогла. Потому, что не нашла в себе того сарказма, с которым должна была это сказать, наверное.
«Не кричи.» - Спокійно відповідає Мелфой, навіть не поворухнувшись і дивлячись не на Гаррі, а на буфет за його спиною, на посуд, який вцілів під час бійки, але задрижав, задзвенів і потріскався, відізвавшись на крик. – «Про нас. Твоя дружина знає про нас.»
«Про нас? Що про нас вона знає?» - Гаррі досі не розуміє і не говорить тихше.
Мелфой закриває обличчя рукою, тре перенісся та лоба, й, як мені чомусь здається, ховає під долонею посмішку.
Я також не можу стриматися, посміхаюся і кажу йому: «Ти ж завжди знав, що ти з вас двох більш розумний, ну так же ж? Схоплюєш все на льоту…»
Драко уже гигоче уголос. Гаррі затухає. Згасає, перестає гніватися. Повертається на місце, сідає і буркає: «Так. Давайте. Знущайтеся. Я сьогодні це заслужив.»
7.
Мені стає трохи жаль чоловіка. Звісно, я також думаю, що він це все заслужив, але я хочу підійти його втішити. Мелфой випереджає мене.
Він підіймається, робить кілька кроків, стає поруч із Гаррі. Встає майже впритул. Кладе руку моєму чоловіку на голову, запускає пальці в волосся, легенько тягне, пригинаючи Гаррі скронею до себе і одночасно змушуючи його підняти очі і подивитись угору.
«Гаррі... Подивися на мене.» - Говорить він м’яко, з ніжністю, на яку у мене в останні дні не вистачає вже сил. – «Джинні все знає про нас. Про те, що ми з тобою коханці. І ще… Вона дуже зла на тебе. Дуже зла. Думаю, якщо б я не прийшов сьогодні, то вона б сама тут, на цій кухні, зараз би тебе била. І не впевнений, що після цього ти б залишився цілий, або відбувся хоча б тільки гулями і подряпинами…»
8.
Мелфой відпускає голову Гаррі, але той ще якийсь час продовжує дивитися на нього. Потім переводить погляд на мене й питає: «Ти правда зла на мене? Через те, що ми з ним… Через те, що ми з Драко?»
«Ні.» - Мелфой відповідає поперед мене. – «Ні, дурнику. Ні. Вона зла, бо ти робиш таке з Албусом. Вона не може повірити, що тобі хватило дурі у голові, щоб зробити таке з власним сином…»
Гаррі дивиться на Драко, на мене, потім знову на Драко і знову на мене. Я кажу: «Так. Так, Гаррі, Драко правий.»
9.
Я збиралась сказати: «Так, Гаррі, твій Драко правий.» Але в останню мить побудувала фразу інакше. Не змогла вимовити те слово «твій». Не змогла. Бо не знайшла в собі того сарказму, з яким мала б це сказати, мабуть.
6.
«Не кричи.» - Спокойно отвечает Малфой, даже не шелохнувшись и глядя не на Гарри, а на буфет у него за спиной, на посуду, уцелевшую во время драки, но задрожавшую, зазвеневшую и потрескавшуюся от этого крик. – «О нас. Твоя жена знает о нас.»
«О нас? Что о нас она знает?» - Гарри до сих пор не понимает и не говорит тише.
Малфой закрывает лицо рукой, трёт переносицу и лоб, и, как мне почему-то кажется, прячет под ладонью улыбку.
Я также не могу сдержаться, улыбаюсь и говорю ему: «Ты же всегда знал, что ты из вас двоих более умный, ну так ведь? Схватываешь всё на лету...»
Драко уже гыгыкает вслух. Гарри затухает. Угасает, перестаёт гневаться. Возвращается на место, садится и бухтит: «Да. Давайте. Издевайтесь. Я сегодня это заслужил.»
7.
Мне становится немного жаль мужа. Конечно, я также думаю, что он это всё заслужил, но я хочу подойти утешить его. Малфой опережает меня.
Он поднимается, делает несколько шагов, становится рядом с Гарри. Встаёт почти вплотную. Кладёт руку моему мужу на голову, запускает пальцы в волосы, слегка тянет, пригибая Гарри виском к себе и одновременно заставляя его поднять глаза и вверх посмотреть.
«Гарри... Посмотри на меня.» - Произносит он мягко, с нежностью, на которую у меня в последние дни сил уже не хватае. - «Джинни всё знает о нас. О том, что мы с тобою любовники. И ещё... Она очень зла на тебя. Очень зла. Думаю, если бы я не пришёл сегодня, то она сама здесь, на этой кухне, сейчас бы тебя била. И не уверен, что после этого ты бы остался цел, или отделался хотя бы шишками и царапинами...»
8.
Малфой отпускает голову Гарри, но тот ещё какое-то время продолжает смотреть на него. Затем переводит взгляд на меня и спрашивает: «Ты правда зла на меня? За то, что мы с ним... За то, что мы с Драко?»
«Нет.» - Малфой отвечает прежде меня. - «Нет, дурачок. Нет. Она зла, потому что ты делаешь такое с Альбусом. Она не может поверить, что тебе хватило дури в голове, чтобы сделать такое с собственным сыном...»
Гарри смотрит на Драко, на меня, потом снова на Драко и снова на меня. Я говорю: «Да. Да, Гарри, Драко прав.»
9.
Я собиралась сказать: «Да, Гарри, твой Драко прав.» Но в последний момент построила фразу иначе. Не смогла произнести слово «твой». Не смогла. Потому, что не нашла в себе того сарказма, с которым должна была это сказать, наверное.
