Kēt Ēt A'Taoreter
May. 9th, 2019 07:50 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoХвора голова моя майже завжди тільки те й робить, що продукує різні дурнуваті питання, які спати мені не дають. З іншим під час мігрені вона не дуже справляється, а от думати про усіляку херню – завжди готова і біль їй при цьому ніколи не заважає.
Так от. У мене на сьогоднішній ранок було три квитка на кіно. Ми з чоловіком збиралися повести (на прохання Т.В., якому кров з носа треба було, щоб ми це зробили саме вранці і саме дев’ятого травня чомусь) Антоніну на Месників.
Я прокинулася раніше будильника, лежала і обмірковувала - як, виходячи з формули, яку я вже бачила, переписала собі і навіть розібрала для себе – хвиля пройде крізь Антоніну.
Я згадала, що в перший раз, тобто першого травня, коли я ще не бачила формули і ходила на фільм цей з чоловіком, але без дитини – при великій кількості сенсів у хвилі, що вийшла і покотилася – лиш один мені здався неочікуваним абсолютно. Той, що у формулі був позначений Абдерратом і Кет Ет А'Таором.
Тож о восьмій ранку мені раптом захотілося знати - а от ця от, законом прописана для срібних, форма імені Дев А'Таор - тобто, коли жінку називають по-батькові, а чоловіка по-матері - вона традиційна ще десь поза межами Недосвятого Сімейства, чи тільки у нас є фігня ця, зумовлена чисто магічними ай-не-не і нездоровими глуздами тих, хто вірить в споконвічні прокляття?
Наталя-дочка-Івана та Клінт-син-Едіти.
Форми імені, що колись стануть свідками і одночасно свідченнями тієї дивної статевої диспропорції, яка сторіччями, а може і тисячоліттями зберігалась у іріранівському ее-е-е поголів’ї.
Диспропорції, для якої нормою було «менше дівчат, більше хлопців». Бо. Бо, якщо народжувався хлопчик – це було дійсно нормально. Срібна кров найчастіше народжувала саме синів. Тому, що потрібні були саме сини.
Бо проклятими і припечатаними вважалися тільки люди чоловічої статі. Чоловіки мали отримувати трони у Царствах, прокачувати Сили, підтримувати баланс у Природі, і відповідати за те, щоб Порядок був, а не отцейот усе...
Жінок же народжувалося значно менше. Були часи, коли – одна на сім з половиною, або навіть на вісім. І жінки не мали обов’язків. Могли брати Силу. Могли – якщо хотіли – забирати Царства собі. Але Царства ніколи не нав’язувалися насильно жінкам і – окрім неї самої – ніхто не міг дати дівчині Силу, або позбавити дівчину Сили.
Ну, і саме через те, що срібних жінок було мало і на всіх срібних чоловіків срібних дружин би не вистачило (ха-ха-ха вісім раз про так само, як і узаконене формальне ім’я Дев А'Таор, узаконені шлюби на трьох) – чоловіки закохувалися у не срібних жінок, одружувалися з ними і робили разом з ними дітей.
І А'Таор типу Клінт-син-Едіти – це право жінки, що народила срібного хлопчика. Якщо вона не срібна, то тим паче – це знак захисту всіх її прав. «Народила Короля – Королева, поводься як з Королевою» - формула для всіх. Для чоловіка, для його родини, для світу, для Сили, для всіх підсвітів, надсвітів і позасвітів як не дивно також.
Так, тут можна було б розказати про те, як саме і як часто жінки користувалися цим правом поваги від людей і від Сил. Але то якось іншим разом, мабуть.
Зараз – лише про ім’я. Про те, чому деякі (не будемо пальцем показувати) навіть роблять татуювання із формулами: «Я батько дочки, вона зробила мене вільним тоді, коли народилася в мене!»
Так. Вони хизуються цим лише тому, що А'Таор типу Наталя-дочка-Івана – це знак для срібного чоловіка, що він – хоча б раз у житті – зробив щось прекрасне і правильне, що він – сильний, що він достойний того, щоб Всесвіт видав йому для любові і виховання дитину, яка нічим і ніколи… Ну, мабуть так. Зобов’язана не буде, мабуть.
Себто, отримуючи дочку, яка буде зватися Така-то, дочка Ось Такого, чоловік отримує шанс на чудо власними руками. На шанс виростити і виховати людину, вільну у всьому і здатну вибрати собі свою Силу і користатися нею.
Батько впорається? Молодець. Не зможе? Ну, що ж, Наталя далі буде жити своїм особистим життям і про те, що вона «Івана дочка» їй нагадає лише Смерть перед самим кінцем й переходом.
Ну, а до формули повертаючись і до хвилі, яку вона запустила – я розумію навіщо саме так, саме це і саме на цьому моменті. І - вдруге дивлячись - вже не дивуюся.
Не дивуюся ні тому, що Т.В. вибрав саме сьогоднішній день. Не дивуюся тому, що квитки на цей день у продажі з’явилися раніше, ніж з’являються зазвичай. Не дивуюся я навіть тому, що – коли ми зайшли у зал і розсілися по місцях своїх – до нас підійшов чоловік і попросив посунутися на одне вільне місце (бо він купив квитки пізніше за нас і у нього так вийшло, що його родина була би розділена нашою, тож він віддав нам своє, зайнявши одне з наших місць) і – коли ми посунулись – виявилось, що Антоніна, яка сиділа на диванчику двійному зі мною, тепер буде сидіти на дивані з Олесем.
Донька татуся. Саме так.
У всіх, хто приклався до хвилі – є діти, є дівчатка. Або свої, або хрещені, або у близькому Майбутньому.
Світ вирівнюється. Форми імені Дев А'Таор скоро будуть лише даниною поваги нашим, батьківським традиціям. Бо – судячи з того, що я читаю у формулі, бачу в хвилі і з того, що я відчуваю шкірою і головою – дуже скоро настануть часи, коли однаково все буде у всіх. І у дівчаток і у братів цих дівчаток.
І це вже буде не про прокляття. Про вибір.
Стати Силою, стрибнувши у Силу, або повертатися до дітей, щоб віддавати їм Силу свою і Силу своєї Любові.
P.S. Так, я знаю, що в формулі той шматочок про Ім’я – дійсно лише шматочок. Кілька символів посередині Шторму. Але сьогодні він для мене був найважливіший, мабуть. Про інше все – колись, якщо буде час й буде привід.
Так от. У мене на сьогоднішній ранок було три квитка на кіно. Ми з чоловіком збиралися повести (на прохання Т.В., якому кров з носа треба було, щоб ми це зробили саме вранці і саме дев’ятого травня чомусь) Антоніну на Месників.
Я прокинулася раніше будильника, лежала і обмірковувала - як, виходячи з формули, яку я вже бачила, переписала собі і навіть розібрала для себе – хвиля пройде крізь Антоніну.
Я згадала, що в перший раз, тобто першого травня, коли я ще не бачила формули і ходила на фільм цей з чоловіком, але без дитини – при великій кількості сенсів у хвилі, що вийшла і покотилася – лиш один мені здався неочікуваним абсолютно. Той, що у формулі був позначений Абдерратом і Кет Ет А'Таором.
Тож о восьмій ранку мені раптом захотілося знати - а от ця от, законом прописана для срібних, форма імені Дев А'Таор - тобто, коли жінку називають по-батькові, а чоловіка по-матері - вона традиційна ще десь поза межами Недосвятого Сімейства, чи тільки у нас є фігня ця, зумовлена чисто магічними ай-не-не і нездоровими глуздами тих, хто вірить в споконвічні прокляття?
Наталя-дочка-Івана та Клінт-син-Едіти.
Форми імені, що колись стануть свідками і одночасно свідченнями тієї дивної статевої диспропорції, яка сторіччями, а може і тисячоліттями зберігалась у іріранівському ее-е-е поголів’ї.
Диспропорції, для якої нормою було «менше дівчат, більше хлопців». Бо. Бо, якщо народжувався хлопчик – це було дійсно нормально. Срібна кров найчастіше народжувала саме синів. Тому, що потрібні були саме сини.
Бо проклятими і припечатаними вважалися тільки люди чоловічої статі. Чоловіки мали отримувати трони у Царствах, прокачувати Сили, підтримувати баланс у Природі, і відповідати за те, щоб Порядок був, а не отцейот усе...
Жінок же народжувалося значно менше. Були часи, коли – одна на сім з половиною, або навіть на вісім. І жінки не мали обов’язків. Могли брати Силу. Могли – якщо хотіли – забирати Царства собі. Але Царства ніколи не нав’язувалися насильно жінкам і – окрім неї самої – ніхто не міг дати дівчині Силу, або позбавити дівчину Сили.
Ну, і саме через те, що срібних жінок було мало і на всіх срібних чоловіків срібних дружин би не вистачило (ха-ха-ха вісім раз про так само, як і узаконене формальне ім’я Дев А'Таор, узаконені шлюби на трьох) – чоловіки закохувалися у не срібних жінок, одружувалися з ними і робили разом з ними дітей.
І А'Таор типу Клінт-син-Едіти – це право жінки, що народила срібного хлопчика. Якщо вона не срібна, то тим паче – це знак захисту всіх її прав. «Народила Короля – Королева, поводься як з Королевою» - формула для всіх. Для чоловіка, для його родини, для світу, для Сили, для всіх підсвітів, надсвітів і позасвітів як не дивно також.
Так, тут можна було б розказати про те, як саме і як часто жінки користувалися цим правом поваги від людей і від Сил. Але то якось іншим разом, мабуть.
Зараз – лише про ім’я. Про те, чому деякі (не будемо пальцем показувати) навіть роблять татуювання із формулами: «Я батько дочки, вона зробила мене вільним тоді, коли народилася в мене!»
Так. Вони хизуються цим лише тому, що А'Таор типу Наталя-дочка-Івана – це знак для срібного чоловіка, що він – хоча б раз у житті – зробив щось прекрасне і правильне, що він – сильний, що він достойний того, щоб Всесвіт видав йому для любові і виховання дитину, яка нічим і ніколи… Ну, мабуть так. Зобов’язана не буде, мабуть.
Себто, отримуючи дочку, яка буде зватися Така-то, дочка Ось Такого, чоловік отримує шанс на чудо власними руками. На шанс виростити і виховати людину, вільну у всьому і здатну вибрати собі свою Силу і користатися нею.
Батько впорається? Молодець. Не зможе? Ну, що ж, Наталя далі буде жити своїм особистим життям і про те, що вона «Івана дочка» їй нагадає лише Смерть перед самим кінцем й переходом.
Ну, а до формули повертаючись і до хвилі, яку вона запустила – я розумію навіщо саме так, саме це і саме на цьому моменті. І - вдруге дивлячись - вже не дивуюся.
Не дивуюся ні тому, що Т.В. вибрав саме сьогоднішній день. Не дивуюся тому, що квитки на цей день у продажі з’явилися раніше, ніж з’являються зазвичай. Не дивуюся я навіть тому, що – коли ми зайшли у зал і розсілися по місцях своїх – до нас підійшов чоловік і попросив посунутися на одне вільне місце (бо він купив квитки пізніше за нас і у нього так вийшло, що його родина була би розділена нашою, тож він віддав нам своє, зайнявши одне з наших місць) і – коли ми посунулись – виявилось, що Антоніна, яка сиділа на диванчику двійному зі мною, тепер буде сидіти на дивані з Олесем.
Донька татуся. Саме так.
У всіх, хто приклався до хвилі – є діти, є дівчатка. Або свої, або хрещені, або у близькому Майбутньому.
Світ вирівнюється. Форми імені Дев А'Таор скоро будуть лише даниною поваги нашим, батьківським традиціям. Бо – судячи з того, що я читаю у формулі, бачу в хвилі і з того, що я відчуваю шкірою і головою – дуже скоро настануть часи, коли однаково все буде у всіх. І у дівчаток і у братів цих дівчаток.
І це вже буде не про прокляття. Про вибір.
Стати Силою, стрибнувши у Силу, або повертатися до дітей, щоб віддавати їм Силу свою і Силу своєї Любові.
P.S. Так, я знаю, що в формулі той шматочок про Ім’я – дійсно лише шматочок. Кілька символів посередині Шторму. Але сьогодні він для мене був найважливіший, мабуть. Про інше все – колись, якщо буде час й буде привід.
