Про обмежене сприйняття.
Feb. 21st, 2019 04:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЦе прекрасно. Просто прекрасно. Кілька тижнів тому на Ліб з’явився новенький. Не після загального голосування з’явився, а за правилом «Запрошення Старигана + 2». Ну, тобто, це був той нечастий випадок, коли опитування – чи хочемо ми бачити на форумі цю конкретну людину – не проводилось зовсім, а просто один із адмінів видав чуваку три інвайта – для нього і два про запас.
Новенький, він же ж Т.В., дуже швидко освоївся, встряв у пару срачів і – коли йому у занадто гарячому і неприємному (на мій погляд) срачі – знадобилась підтримка – привів по «запасному» інвайту друга свого.
В дискусії вони двоє задавили з десяток недоумків магічних. Але наступного ранку друга того інший адмін викинув з Ліб. З формулюванням: «Він не маг, йому тут робити нічого…»
І от. Пройшло кілька днів. Ліберо раптом прозріло, що за Сила стоїть за тим другом, якого нечемно так випхали.
Іі-і-і. Ну, нам з Ем здалося учора, що дехто з Ліб вже готовий йти до Т.В. і просити чогось типу пробачення. І ми з Ем навіть побилися об заклад. Я ставила на те, що: «Вони занадто горді для цього». Ем казав: «Колами походять кілька годин і прийдуть обов’язково.»
Я програла. Прийшли. Спитали: «Чи не хоче твій друг повернутися? Ми б йому багато що могли б розказати. Навчили б його трохи, як працювати з тією Силою, яка в ньому є…»
І Т.В. відповів: «Я, звісно, у нього спитаю. Але, коли я буду питати, я не зможу не попередити, що ви обіцяєте вчити магії, але насправді здатні навчити лише тій науці, якої йому дуже не вистачає і якої він насправді має повчитися, тобто техніці виживання у токсичному середовищі не дуже розумних, але дуже самолюбних людей, абсолютно упевнених у своїй компетенції…»
«Оу.» - Подумала я. – «Боже, о боже, дякую тобі, мійбоже, за англійців і їх прекрасне стримане почуття гумору. Не знаю, як би я без цього жила.»
Але. Але насправді все це не про Силу. Не про Ферро, якого спочатку прогнали, а тепер намагаються назад заманити. І навіть не про прекрасного Т.В. й прекрасне його гумору почуття.
Це все іще – про обмежене коло нашого сприйняття. І при тому – про те, що обмежене воно не Боженькою, не Вищими Силами, а самими людьми, які сприймають лиш те, що хочуть сприймати, і те, що гарно вкладається в їх попередній досвід, а те, що не вкладається і те, що не вдається до чогось відомого вже і вже визнаного підігнати, припасувати – відкидають нафіг. Іноді – разом із людьми, які це нове їм несуть.
Новенький, він же ж Т.В., дуже швидко освоївся, встряв у пару срачів і – коли йому у занадто гарячому і неприємному (на мій погляд) срачі – знадобилась підтримка – привів по «запасному» інвайту друга свого.
В дискусії вони двоє задавили з десяток недоумків магічних. Але наступного ранку друга того інший адмін викинув з Ліб. З формулюванням: «Він не маг, йому тут робити нічого…»
І от. Пройшло кілька днів. Ліберо раптом прозріло, що за Сила стоїть за тим другом, якого нечемно так випхали.
Іі-і-і. Ну, нам з Ем здалося учора, що дехто з Ліб вже готовий йти до Т.В. і просити чогось типу пробачення. І ми з Ем навіть побилися об заклад. Я ставила на те, що: «Вони занадто горді для цього». Ем казав: «Колами походять кілька годин і прийдуть обов’язково.»
Я програла. Прийшли. Спитали: «Чи не хоче твій друг повернутися? Ми б йому багато що могли б розказати. Навчили б його трохи, як працювати з тією Силою, яка в ньому є…»
І Т.В. відповів: «Я, звісно, у нього спитаю. Але, коли я буду питати, я не зможу не попередити, що ви обіцяєте вчити магії, але насправді здатні навчити лише тій науці, якої йому дуже не вистачає і якої він насправді має повчитися, тобто техніці виживання у токсичному середовищі не дуже розумних, але дуже самолюбних людей, абсолютно упевнених у своїй компетенції…»
«Оу.» - Подумала я. – «Боже, о боже, дякую тобі, мійбоже, за англійців і їх прекрасне стримане почуття гумору. Не знаю, як би я без цього жила.»
Але. Але насправді все це не про Силу. Не про Ферро, якого спочатку прогнали, а тепер намагаються назад заманити. І навіть не про прекрасного Т.В. й прекрасне його гумору почуття.
Це все іще – про обмежене коло нашого сприйняття. І при тому – про те, що обмежене воно не Боженькою, не Вищими Силами, а самими людьми, які сприймають лиш те, що хочуть сприймати, і те, що гарно вкладається в їх попередній досвід, а те, що не вкладається і те, що не вдається до чогось відомого вже і вже визнаного підігнати, припасувати – відкидають нафіг. Іноді – разом із людьми, які це нове їм несуть.
