Вінець №9.

[anna_amargo]

Коли я починала бачити вінці і малювати їх – я не дуже розуміла, чому я роблю це. Чому малюю. І – що важливіше – бачу чому.

Тепер, мені здається, я розуміти починаю. У мене в голові вже склалася майже теорія. Яка поступово знаходить підтвердження, прямі та опосередковані.

Я поки що не можу одягти цю теорію у словами написаний текст. Але я вже знаю – що має бути далі. Я вже уявляю не тільки сенс процесу цього, а і ціль, мабуть, теж.



І я знала – чия корона буде наступною і чекала на неї. Бо – якщо моя теорія вірна – ніякої іншої, окрім рогатої золотої корони ендреора Підписаних Обіцянок, я побачити просто не могла.

І ось. Я малюю. А в Ліб – після мого поста про те, що я хочу дожитися до узаконення хоча б в одній з країн Світу шлюбів полігамних – весело серуться про царство його.

Серуться тому, що, як виявилось, не всі маги зрозуміли – нащо мені саме державою підтверджений шлюб. Не всі одуплили – чому я не можу жити з коханими просто так і не паритися розписуванням у РАГСі якомусь. Бо не всі бачили до сьогодні різницю чомусь між «разом жили» і «підписали папери про шлюб». А коли зрозуміли – скільки Сили генерують ті РАГСи і церковні вінчання, й скільки її пре через Аламтердор – трішечки прифигіли, мабуть. І, прифигівши, не посратися не могли один з одним.

Тож. Ось вінець. І ось він. І ось королівство його, в яке заходить будь який підписаний документ – хоч він про кров, хоч про золото…