anna_amargo: (для тих хто в обіймах один у одного)
[personal profile] anna_amargo
10.
Він ірже. Говорить: «Давай, Локі, давай, намагайся. Тільки потім не кажи мені, що розумніший за мене…»

Мені теж стає смішно, але я силую себе, щоби не зареготати, штурхаю його у бік кулаком: «Та замовкни вже. Бо я прямо зараз щось втну, лиш би не чути гоготіння твого!» «Що втнеш?» - Питає. – «Зрадиш мене іще раз? С Валькірією? Аа-а, так, із Халком, мабуть. Як думаєш, Халк вважає тебе хоч трішки привабливим, ні?» «Замовкни!»

вперед.jpg


Я торочу: «Замовкни! Замовкни! Замовкни!» Я намагаюся затиснути його рота долонею. Навалююся на нього всім тілом. І раптом розумію, що він вже не сміється, не кричить й не пручається.

Питаю: «Все? Ти заткнувся?» «Ні.» - Посміхається. – «Подумав, що маю щось спитати.» «Що саме?» «Локі.» - Від привстає, опираючись на лікті. – «Локі, а ти як мене любиш?»

Я визнаю, мене на якусь мить заціпило. В голові пронеслися сотні варіантів відповіді на його запитання, але вимовити я зміг тільки фразу: «Точно не безумовно.»

Я думав, він зразу відчепиться, бо стане мою фразу осмислювати. Але він лиш промовив: «Добре. Не безумовно. А як?»

«Ніжно.» - Це було перше слово, яке прийшло мені в голову. – «Ніжно, Тор. Як людину, яку я маю берегти й захищати. Від мене, мабуть, в першу чергу.»

Він морщить лоба: «Ти мене захищаєш? Від себе?» «Ну-у.» - Я кисло посміхаюсь. – «Намагаюсь. Не завжди, на жаль, добре виходить…»

«Поясни мені.» - Він раптом простягає руку уверх і відводить моє волосся, що розпатлалось, поки я боровся із ним, прибирає його з лиця, закладаючи за вухо, пригладжує, і залишає руку на скроні моїй. – «Ти здатний це пояснити? Як ти мене захищаєш від себе?»

«Я ж кажу…» - Я починаю нервувати. – «Так собі захищаю. Не так, як мав би. Не так, як мені би хотілося…» «А як ти хо…»

«Тихо!» - Я знову опускаю руку на його обличчя й затуляю рота йому. – «Ти, Тор, слабке місце. Моє слабке місце. Завжди був. З дитинства. І залишаєшся зараз. Якщо хтось робить тобі боляче, або погано – мені це… Ну, скажімо так, не подобається. Мені це неприємно.»

Він робить порух головою, скидаючи мою руку: «І тому ти волієш сам робити мені зле? Бо це… Наче… Наче ти лікуєш себе, чи не так?»

«Так.» - Погоджуюсь я, дивуючись, що тупий брат зрозумів це так легко. – «Так. Це наче я себе лікую. Бо я не хочу бути слабким. Бо ніхто не любить своїх слабкостей, Торе. Всі, хто розуміє, що має якісь слабкості, намагаються позбутися їх всіма можливими засобами. Розумієш це?» «Розумію.»



10.
Он ржёт. Говорит: «Давай, Локи, старайся давай. Только потом не говори мне, что умнее меня...»

Мне тоже становится смешно, но я сдерживаю хохот, толкают его в бок кулаком: «Да замолчи уже. Я прямо сейчас что-то сделаю, лишь бы не слышать гогота твоего.» «Что учудишь?» - Интересуется. - «Изменишь мне ещё раз? С Валькирией? Аа-а, да, с Халком, наверное. Как думаешь, Халк считает тебя хоть немного привлекательным, нет?» «Да заткнись!»

Я твержу: «Замолчи! Заткнись! Замолчи!» Я пытаюсь ладонью зажать его рот. Наваливаюсь на него всем телом. И вдруг понимаю, что он уже не смеётся, не кричит и не сопротивляется.

Спрашиваю: «Всё? Ты заткнулся?» «Нет.» - Улыбается. - «Подумал, что должен спросить кое о чём.» «О чём же?» «Локи.» - Он привстаёт, опираясь на локти. - «Локи, а ты как меня любишь?»

Я признаю, меня на мгновение замкнуло. В голове пронеслись сотни вариантов ответа на его вопрос, но произнести я смог только фразу: «Точно не безусловно.»

Я думал, он сразу отстанет, так как станет мою фразу осмысливать. Но он лишь сказал: «Хорошо. Не безусловно. А как?»

«Нежно.» - Это было первое слово, которое пришло в мою голову. - «Нежно, Тор. Как человека, которого должен беречь и защищать. От меня, наверное, в первую очередь.»

Он морщит лоб: «Ты меня защищаешь? От себя?» «Ну.» - Я кисло улыбаюсь. - «Стараюсь. Не всегда, к сожалению, хорошо получается...»

«Объясни мне.» - Он вдруг протягивает руку вверх и отводит мои волосы, растрепавшиеся во время борьбы с ним, убирает их с лица, закладывая за ухо, приглаживает, и оставляет руку на виске моём. - «Ты способен это объяснить? Как ты меня от себя защищаешь?»

«Да объясняю же...» - Я начинаю нервничать. - «Так себе защищаю. Не так, как должен. Не так, как мне бы хотелось...» «А как бы ты хо...»

«Тихо!» - Я опять опускаю руку на его лицо и закрываю рот. - «Ты, Тор, слабое место. Моё слабое место. Всегда был. С детства. И остаёшься сейчас. Если кто-то делает тебе больно, или плохо - мне это... Ну, скажем так, мне не нравится. Мне это неприятно.»

Он делает движение головой, сбрасывая мою руку: «И поэтому ты хочешь сам делать мне плохо? Потому что это... Словно... Словно ты лечишь себя, не так ли?»

«Да.» - Соглашаюсь я, удивляясь, что тупой брат с лёгкостью это понял. - «Да. Это как будто бы я себя лечу. Я не хочу быть слабым. Потому что никто не любит своих слабостей, Тор. Любой, кто понимает, что имеет какие-то слабости, пытаются избавиться от них всеми возможными средствами. Понимаешь меня?» «Понимаю.»
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

ПРОФІЛЬ

anna_amargo: (Default)
annaamargo

June 2025

S M T W T F S
1234 567
89 1011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

МІТКИ

EXPAND CUT TAGS

No cut tags
Page generated Jun. 12th, 2025 03:26 am
Powered by Dreamwidth Studios