Пульс 111

Коли говориш комусь про базальт і про базальтові зв’язки між людьми – уявляєш завжди щось величне. Про те, що об’єднує всіх людей в Світі і людяним робить цей Світ.

Коли торкаєшся базальту свого – виходить якесь ай-не-не. Грались, копирсаючись один у одного в голові. Грались у дихання. В сни. Грались у жести. У секс. В щось не грались? Господи, та у це...

Але. Сьогодні, коли Ем спілкувався із Змієм, у того запілікало щось. І Змій, показуючи у вебкамеру браслет й телефон, сказав: «Гаджети сповіщають, що пульс аж занадто швидкий.»



«Що таке? Це ж не серце?» - Спитав переляканий Ем, бо Змій, звісно у той момент просто собі біля столу сидів й не так щоб ворушився. ( . . . )