![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Elementary
Jul. 22nd, 2019 10:16 pmВін говорить: «Ні, зрозуміти про магію було просто. Набагато простіше, ніж… Ну, хоча б про любов. Про магію все стало зрозуміло ще тоді, коли я був дитиною і, перед складними тестами в школі, ставив на підвіконня склянку з водою, а на неї клав олівець так, щоб гостро заточений грифель торкався віконного скла. Це було…»
«Елементарно.» «Що?» «Елементарно. Ну. Знаєш же. У всіх цих старих фільмах про Голмса, в моменти, коли Ватсон тупив, Голмс йому говорив тоном, в якому було порівну співчуття й роздратування – Ватсон, та це ж елементарно…»
«Ага. Так. Елементарно, мабуть. Ну, тобто, якщо я, не прочитавши по заданій темі жодної рекомендованої книжки, просто кладу на склянку свій олівець з думкою, що все, що є в тому тесті – є в повітрі і я це так чи інакше візьму, що це мені дорогою до школи вітром навіє у голову, а потім здаю екзамен на найвищий можливий бал, то це ж магія? Так?» «Ну, мабуть, що так…» «То це просто. Для тринадцятирічного – просто.» «Елементарно.» «Так. Саме так. Ватсон, елементарно.»
Він робить жест, немов виймає з рота трубку і дивиться в камеру поглядом, в якому п’ятдесят на п’ятдесят співчуття й роздратування. Я кажу: «Якби ти захотів робити акторську кар’єру, ти став би зіркою.» Він киває. Ми ржемо. Потім я нарешті питаю: «А з любов’ю? Не так?» ( . . . )
«Елементарно.» «Що?» «Елементарно. Ну. Знаєш же. У всіх цих старих фільмах про Голмса, в моменти, коли Ватсон тупив, Голмс йому говорив тоном, в якому було порівну співчуття й роздратування – Ватсон, та це ж елементарно…»
«Ага. Так. Елементарно, мабуть. Ну, тобто, якщо я, не прочитавши по заданій темі жодної рекомендованої книжки, просто кладу на склянку свій олівець з думкою, що все, що є в тому тесті – є в повітрі і я це так чи інакше візьму, що це мені дорогою до школи вітром навіє у голову, а потім здаю екзамен на найвищий можливий бал, то це ж магія? Так?» «Ну, мабуть, що так…» «То це просто. Для тринадцятирічного – просто.» «Елементарно.» «Так. Саме так. Ватсон, елементарно.»
Він робить жест, немов виймає з рота трубку і дивиться в камеру поглядом, в якому п’ятдесят на п’ятдесят співчуття й роздратування. Я кажу: «Якби ти захотів робити акторську кар’єру, ти став би зіркою.» Він киває. Ми ржемо. Потім я нарешті питаю: «А з любов’ю? Не так?» ( . . . )
