And afterwards?

Потім колись вона скаже йому, стоячи перед дзеркалом і дивлячись на його відображення, що вона завжди знала. Вона так і скаже. Я завжди знала, що ви з ним не просто так. Я, як тільки побачила вдвох вас, знала це. Знала це завжди.

Вони збиратимуться у місце, де я на них буду чекати. Вона буде стояти перед дзеркалом, макіяж поправлятиме і раптом скаже, що знала завжди. А потім здивується. Ти що, не помічав? Ти не знав, що я знаю?

Він вирячиться спочатку. Потім засміється. Потім скаже секундочку. Зателефонує мені і я подумаю, що зустріч скасовується, що щось у них не зростається і мені стане тоскно, але через мить я сміятимусь теж. Боже, який ти. Який ти нетямущий. Не спостережливий. Ти.



Ти хочеш сказати, що знав, що вона знала? Він буде майже вмовляти мене. Скажи ні. Скажи ні. Він молитиме. Майже. Скажи ні, бо я не хочу бути єдиним дурнем у цій родині. Будь ласка. ( . . . )