Про вигране мною парі.

Ну, можу нарешті сказати, що Уляні, дочці Андрео і Олівера доведеться таки завтра йти до зоо-крамниці по хом’яка і по клітку з колесиком. Бо парі я таки виграла. Я таки написала – у відведені терміни і у відповідності з умовами виставленими – Фанфік про Локі та Тора.

Ми якось сиділи з Уляною. Сиділи сиділи. Теревенили в скайпі про різне всіляке. І зачепили тему про те, що іноді Ляна – щоб відволіктися від побуту і виховання дітей - пише фанфіки для якогось там італійського сайту.

Ну, зачепили і зачепили, але я візьми та і ляпни щось типу: «Фанфіки – це ж зовсім не серйозно, дитино моя.» А дитина зірвалася, та і каже: «Не серйозно? Ти спробуй спочатку!!»



Ну, і умови запропонувала свої. Не менше 24 сторінок чотирнадцятим кеглем (в мене вийшло розтягти на тридцять одну, зате я вклалася якраз у двадцять чотири шматки). Історія мала мати сюжет і діалоги. Бути психологічно більш менш достовірною. В ній повинен був бути секс. А, бажано, ще і кохання. І – головне – вона мала виглядати як пропущена сцена з книги або фільму. Тобто, мала починатися з того, що було у чиємусь творі чужому і закінчуватися чимсь, що було написано або зіграно кимсь вже. ( . . . )