![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoКоли люди намагаються описати Базальт, як явище, чи розповідають про те, як у Базальті формується, фільтрується і підтримується зв’язок – вони зазвичай чомусь все ускладнюють. Ну, на мою думку.
Бо насправді все простіше. А простіше все тому, що побудовано на простому взаємообміні. Це не думки, як багато хто думає. Це враження і смаки. А ще асоціації теж.
От, наприклад, на тому тижні Елелема, яка щось шукала собі на сайті італійського будинку моди, кинула в мене посиланням на сукню з зеленої органзи, прикращену люверсами і запитала: «Це, по-твоєму, хто?» І я, не замислившись ні на мить, відповіла: «Абсолютно точно, що Нарциса Мелфой.» Отримала у відповідь гіфку з руками, які роблять аплодисменти. Посилала поцілунок картинкою. Й ми знов по справах своїх розійшлись. Елелема пішла далі шукати спідницю, яку придумала собі в голові. Я пішла думати над Символом Імені, над варіантом чотири. Чи три.
Й лише за кілька хвилин до мене дійшло, що я її зрозуміла. Я зрозуміла зразу ж, я зразу ж знала, що питала Елелема у мене не про жінку на фото, не про мені невідому модель, а про мою першу асоціацію з кимсь. Асоціацію, яка мала виникнути тоді, коли я побачила фото. Й питала, бо їй цікаво було – наскільки її власне враження від ідеї та крою, від тканини та кольору співпадає з моїм.
А потім, в якийсь момент – вже мабуть за годину чи навіть за півтори – мене раптом накрило хвилею іншого розуміння. Думкою ясною про те, що я – навіть якщо напружу свої відчуття і свій мозок – не зможу сказати, що впевнена стовідсотково, що оця асоціація темно-зеленої сукні з персонажкою книжок про Гаррі Поттера – це щось окремо моє, чи Елелемине, чи наше спільне, чи щось, що ми одна одній доповнили.
І власне ця змішаність і повна неусвідомленість того, де є чиє і що від кого прийшло – це і є сенс Базальту. Бо він придуманий був Боженькою і Природою для спільності, у якій обмін настільки неочевидний, що не може викликати не здивування асоціаціями, які виникають зненацька, ні тим паче відторгнення, як чогось не свого.
P.S. А сукня прекрасна, авжеж. Я би можливо ніколи не ризикнула щось подібне носити, бо я не настільки смілива, як Елелема чи Нарциса Мелфой, але я зробила скріни, щоб на пам’ять собі зберегти.
Бо насправді все простіше. А простіше все тому, що побудовано на простому взаємообміні. Це не думки, як багато хто думає. Це враження і смаки. А ще асоціації теж.
От, наприклад, на тому тижні Елелема, яка щось шукала собі на сайті італійського будинку моди, кинула в мене посиланням на сукню з зеленої органзи, прикращену люверсами і запитала: «Це, по-твоєму, хто?» І я, не замислившись ні на мить, відповіла: «Абсолютно точно, що Нарциса Мелфой.» Отримала у відповідь гіфку з руками, які роблять аплодисменти. Посилала поцілунок картинкою. Й ми знов по справах своїх розійшлись. Елелема пішла далі шукати спідницю, яку придумала собі в голові. Я пішла думати над Символом Імені, над варіантом чотири. Чи три.
Й лише за кілька хвилин до мене дійшло, що я її зрозуміла. Я зрозуміла зразу ж, я зразу ж знала, що питала Елелема у мене не про жінку на фото, не про мені невідому модель, а про мою першу асоціацію з кимсь. Асоціацію, яка мала виникнути тоді, коли я побачила фото. Й питала, бо їй цікаво було – наскільки її власне враження від ідеї та крою, від тканини та кольору співпадає з моїм.
А потім, в якийсь момент – вже мабуть за годину чи навіть за півтори – мене раптом накрило хвилею іншого розуміння. Думкою ясною про те, що я – навіть якщо напружу свої відчуття і свій мозок – не зможу сказати, що впевнена стовідсотково, що оця асоціація темно-зеленої сукні з персонажкою книжок про Гаррі Поттера – це щось окремо моє, чи Елелемине, чи наше спільне, чи щось, що ми одна одній доповнили.
І власне ця змішаність і повна неусвідомленість того, де є чиє і що від кого прийшло – це і є сенс Базальту. Бо він придуманий був Боженькою і Природою для спільності, у якій обмін настільки неочевидний, що не може викликати не здивування асоціаціями, які виникають зненацька, ні тим паче відторгнення, як чогось не свого.
P.S. А сукня прекрасна, авжеж. Я би можливо ніколи не ризикнула щось подібне носити, бо я не настільки смілива, як Елелема чи Нарциса Мелфой, але я зробила скріни, щоб на пам’ять собі зберегти.
