![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoСьогодні буде один з тих постів, які б я не написала, якби мене до цього не підштовхнули. Не доштовхали. Якби мене до цього не довели.
Почалось все з того, що я люблю слово «нарід». Ніжно. Усім моїм серцем. І я написала його на фейсбуці в пості. А в коменти прийшла людина і почала мені розповідати, що використовувати слово «нарід» замість слова «народ» може лише справжня скотина. І жоден мій аргумент – про те, що слово питомо українське, що його використовували Улас Самчук, кардинал Гузар і українські націоналісти у марші своїм – до людини чомусь не дійшов. Тож людину я – після того, як вона перейшла на особистості й намагалась зачепити мене і мою френдесу – просто забанила. А потім вирішила написати таки трохи про цю літеру І.
Колись давно я писала про українську Ї як про частину Рубару. Й там розповідала, що Ї, І та, наприклад, латинська Z – це літери ті, які в магічних текстах всі срібні намагаються сьомою дорогою завжди обійти.
Скажімо, у слові LIBERO І замінюється на пару ЕЕ й отримуємо слово LEEBERO. А замість тієї ж Z навіть в назві нашої мови ми пишемо S й на виході RUBAR ZABIR перетворюється на RUBAR SABEER. Голова пам’ятає, що SABEER читається як «забір». Але то голова. Ес і дві і, один пишемо три на умі…
Чому так? А пояснення дуже просте. В Рубарі кожна літера кожного алфавіту несе в собі якийсь сенс. Й це розуміють усі, хто бачив формули хоч колись. Якщо на них подивитись – то якісь з тих закарлючок, кренделиків і паличок, з яких складено магічний малюнок – нагадують різні літери латиниці чи кирилиці, арабської, гебрайської абеток чи цифр.
Немає сенсу розповідати, що значила б кожна літера. Бо велике значення має не тільки сама літера, але і почерк й той шрифт, яким її на папір хтось наніс. Та ж літера А написана звичним шрифтом, як тут, і написана так, як писав її на гравюрах Альбрехт Дюрер – це різні знаки Рубару, у яких різний смисл.
Важливо лише пам’ятати, що будь-яке слово будь-якої мови – це не тільки слово цієї мови у тексті, а і формула, написана Рубаром, також.
Але. При написанні таких літер, як І або Z навіть на шрифті не виїдеш. Бо – на відміну від N, або D, або Е – як ти «паличку» чи «зиґзаґ» не напишеш, вони собою залишаться завжди.
Паличка І – це завжди «Буде, як Я скажу!» Це знак людського бажання і волі, знак минулого, сьогодення й майбутнього. Символ: «Так! Так було і буде! Так є!»
Зиґзаґ Z – це «Руйнування» завжди.
І лише від інших літер, від тих, які стоять з літерами цими поруч залежить – що саме «буде!» і що «руйнування» це принесе.
Себто, щоб пом’якшити Z потрібно дописати, наприклад, до неї ще ARA і отримати назву торгової марки, ціль якої – зруйнувати уявлення про щось модне, як про те, що доступне лише елітам з еліт.
А щоб пом’якшити І треба додати NNA й тоді вийде не просто: «Я хочу, щоб так було!», а «Я хочу, щоб так було і готова нести відповідальність за це!».
Та тут є прикол, що коли слова стають ще й магічними формулами – таке пом’якшення працює, на жаль, не завжди. Іноді треба зробити слово якесь не просто магічно-м’яким, а таким, щоб воно практично магії в собі не несло. А лиш згадувало якось її.
І от тоді І заміняють на ЕЕ, а замість зет пишуть ес.
Бо Е – є майже у всіх формулах, пишеться напочатку практично завжди, та іноді схоже на F, коли магиня чи маг уточнюють, що вони жінка чи чоловік. Е – це «Я», це людина. І коли дві Е пишуться замість І – це наче те ж саме слово, але сказане натяком, пошепки. Мовляв, ми знаємо, що у людини є Воля, ми знаємо, що деякі із людей можуть на однім бажанні своїм, на одному своєму: «Так буде!» поміняти цей Світ, тож ми натякаємо на це у цьому слові. Говоримо «Я, людина. Я людина.» А маємо на увазі: «Буде по слові моїм!»
Або S – це «Людське Тіло». Це те, що руйнується поступово саме і те, що може зруйнувати усе суще на цій землі. Тож – коли цією літерою заміняють літеру Z – то типу говорять: «Ми не кажемо, що все тут зараз до бісової мами знесем, ми просто попереджаємо, що у нас тут тіло людське, а ви знаєте, що таке тіло, особливо, якщо дати тілу цьому пістолет…»
Ну, і після цієї прелюдії можна повернутися до слів «народ» і «нарід».
З кожним з цих слів можна гратися до безкінечності. Залежно від написання знаків Рубару – тобто латинських чи кириличних літер – можна отримати купу формул. На будь-який смак. Практично про все.
Та все ж слово з І буде завжди трохи сильнішим, ніж слово з О.
Бо О – це «perfect». Тобто, це «ідеал» чи «досконалість». Це щось прекрасне, довершене. Це щось, що об’єднує все. Але це не: «Буде!». Не І.
Тому будь-яке слово із О трішки поступається за силою будь-якому слову із І.
Тому «народ» – на Рубарі – це всі, всі, всі. Вся країна. Всі громадяни – незалежно від національності, віри, віку, статі, уподобань чи проблем.
А «нарід» – на Рубарі – це від «народу» частина. Це пасіонарії, ті, які хочуть і можуть. Які достатньо сильні, щоб прогнути під себе цей Світ.
Тому, так. Коли мене сьогодні спитали поблажливо: «Мадам, ви нарід?» я відповіла, що авжеж. Бо хотілось би вірити, що – як частина «народу», я хоча б трішечки з тих, хто також і «нарід»…
P.S. Ну, й + «нарід» це трішки про кров і кровні зв’язки, бо зв’язка літер РID це про виношування чогось також. Але про це вже якось іншим разом.
Почалось все з того, що я люблю слово «нарід». Ніжно. Усім моїм серцем. І я написала його на фейсбуці в пості. А в коменти прийшла людина і почала мені розповідати, що використовувати слово «нарід» замість слова «народ» може лише справжня скотина. І жоден мій аргумент – про те, що слово питомо українське, що його використовували Улас Самчук, кардинал Гузар і українські націоналісти у марші своїм – до людини чомусь не дійшов. Тож людину я – після того, як вона перейшла на особистості й намагалась зачепити мене і мою френдесу – просто забанила. А потім вирішила написати таки трохи про цю літеру І.
Колись давно я писала про українську Ї як про частину Рубару. Й там розповідала, що Ї, І та, наприклад, латинська Z – це літери ті, які в магічних текстах всі срібні намагаються сьомою дорогою завжди обійти.
Скажімо, у слові LIBERO І замінюється на пару ЕЕ й отримуємо слово LEEBERO. А замість тієї ж Z навіть в назві нашої мови ми пишемо S й на виході RUBAR ZABIR перетворюється на RUBAR SABEER. Голова пам’ятає, що SABEER читається як «забір». Але то голова. Ес і дві і, один пишемо три на умі…
Чому так? А пояснення дуже просте. В Рубарі кожна літера кожного алфавіту несе в собі якийсь сенс. Й це розуміють усі, хто бачив формули хоч колись. Якщо на них подивитись – то якісь з тих закарлючок, кренделиків і паличок, з яких складено магічний малюнок – нагадують різні літери латиниці чи кирилиці, арабської, гебрайської абеток чи цифр.
Немає сенсу розповідати, що значила б кожна літера. Бо велике значення має не тільки сама літера, але і почерк й той шрифт, яким її на папір хтось наніс. Та ж літера А написана звичним шрифтом, як тут, і написана так, як писав її на гравюрах Альбрехт Дюрер – це різні знаки Рубару, у яких різний смисл.
Важливо лише пам’ятати, що будь-яке слово будь-якої мови – це не тільки слово цієї мови у тексті, а і формула, написана Рубаром, також.
Але. При написанні таких літер, як І або Z навіть на шрифті не виїдеш. Бо – на відміну від N, або D, або Е – як ти «паличку» чи «зиґзаґ» не напишеш, вони собою залишаться завжди.
Паличка І – це завжди «Буде, як Я скажу!» Це знак людського бажання і волі, знак минулого, сьогодення й майбутнього. Символ: «Так! Так було і буде! Так є!»
Зиґзаґ Z – це «Руйнування» завжди.
І лише від інших літер, від тих, які стоять з літерами цими поруч залежить – що саме «буде!» і що «руйнування» це принесе.
Себто, щоб пом’якшити Z потрібно дописати, наприклад, до неї ще ARA і отримати назву торгової марки, ціль якої – зруйнувати уявлення про щось модне, як про те, що доступне лише елітам з еліт.
А щоб пом’якшити І треба додати NNA й тоді вийде не просто: «Я хочу, щоб так було!», а «Я хочу, щоб так було і готова нести відповідальність за це!».
Та тут є прикол, що коли слова стають ще й магічними формулами – таке пом’якшення працює, на жаль, не завжди. Іноді треба зробити слово якесь не просто магічно-м’яким, а таким, щоб воно практично магії в собі не несло. А лиш згадувало якось її.
І от тоді І заміняють на ЕЕ, а замість зет пишуть ес.
Бо Е – є майже у всіх формулах, пишеться напочатку практично завжди, та іноді схоже на F, коли магиня чи маг уточнюють, що вони жінка чи чоловік. Е – це «Я», це людина. І коли дві Е пишуться замість І – це наче те ж саме слово, але сказане натяком, пошепки. Мовляв, ми знаємо, що у людини є Воля, ми знаємо, що деякі із людей можуть на однім бажанні своїм, на одному своєму: «Так буде!» поміняти цей Світ, тож ми натякаємо на це у цьому слові. Говоримо «Я, людина. Я людина.» А маємо на увазі: «Буде по слові моїм!»
Або S – це «Людське Тіло». Це те, що руйнується поступово саме і те, що може зруйнувати усе суще на цій землі. Тож – коли цією літерою заміняють літеру Z – то типу говорять: «Ми не кажемо, що все тут зараз до бісової мами знесем, ми просто попереджаємо, що у нас тут тіло людське, а ви знаєте, що таке тіло, особливо, якщо дати тілу цьому пістолет…»
Ну, і після цієї прелюдії можна повернутися до слів «народ» і «нарід».
З кожним з цих слів можна гратися до безкінечності. Залежно від написання знаків Рубару – тобто латинських чи кириличних літер – можна отримати купу формул. На будь-який смак. Практично про все.
Та все ж слово з І буде завжди трохи сильнішим, ніж слово з О.
Бо О – це «perfect». Тобто, це «ідеал» чи «досконалість». Це щось прекрасне, довершене. Це щось, що об’єднує все. Але це не: «Буде!». Не І.
Тому будь-яке слово із О трішки поступається за силою будь-якому слову із І.
Тому «народ» – на Рубарі – це всі, всі, всі. Вся країна. Всі громадяни – незалежно від національності, віри, віку, статі, уподобань чи проблем.
А «нарід» – на Рубарі – це від «народу» частина. Це пасіонарії, ті, які хочуть і можуть. Які достатньо сильні, щоб прогнути під себе цей Світ.
Тому, так. Коли мене сьогодні спитали поблажливо: «Мадам, ви нарід?» я відповіла, що авжеж. Бо хотілось би вірити, що – як частина «народу», я хоча б трішечки з тих, хто також і «нарід»…
P.S. Ну, й + «нарід» це трішки про кров і кровні зв’язки, бо зв’язка літер РID це про виношування чогось також. Але про це вже якось іншим разом.
