N.F. + Т.T.R. + A.L. + All Others й Усі №8

[anna_amargo]

Часоворот

Герміона заступає Гаррі дорогу. Її обличчя рішуче і майже зле, коли вона говорить:
– Ти не ведеш це розслідування. І ти не маєш права його допитувати. І взагалі ніхто не має права його допитувати, бо він вже визнав себе винним, погодився на штраф і ми маємо звільнити його з-під варти сьогодні. Прямо зараз.

– Я не буду його допитувати. – Гаррі бреше подрузі у лице: – Я просто поговорю з ним. Як з приятелем.
– Він тобі не приятель. – Ґрейнджер супиться, як завжди, коли знає, що Гаррі чи Рон будуть обходити правила, а вона не зможе їх зупинити.
– Ну. – Гаррі намагається зробити не дуже нахабне лице. – Ми вчилися на одному курсі, ходили разом на Травологію. Нам є що згадати. Обом.

Герміона зітхає, визнаючи поразку. Говорить:
– Гаррі, його адвокатка Маріетта Еджком. Ти уявляєш, що вона з нами зробить, якщо хоча б одне твоє слово буде схоже…
– Я клянуся. – Гаррі кладе руку на груди: – Я просто поговорю з ним і все.
– П’ять хвилин. – Промовляє пані Міністр, відступаючи від дверей: – І не смій накладати на двері якісь замикаючі чи заглушуючі чари. Ти мене зрозумів?

Гаррі киває і входить у кабінет, який зазвичай використовують як кімнату для допитів тих, хто не становить загрози.
Худий блідий чоловік, що сидить за столом і дивиться на свої руки, складені на столі, підіймає голову:
– Поттере.
– Нотте.
– Ти не маєш права тут бути. – Теодор підіймає брову і Гаррі думає, чи дійсно немає в Гоґвортсі якогось факультативу для слизеринців, де їх вчать одним порухом брови виказувати здивування й презирство.
– Мене тут немає. – Каже він, намагаючись посміхнутись.

– Якщо я скажу Еджком, що ти спробував мене допитати, вона живцем з тебе шкіру здере. А потім з Ґрейнджер. А потім зітре з лиця землі Міністерство. – На лиці Нотта також показується щось схоже на посмішку.

– Але ти не скажеш їй нічого. – Поттер відсуває стілець і сідає напроти, копіюючи позу Тео, викладає руки на стіл розкритими долонями вниз: – Бо це буде не допит. Я просто хочу поговорити з тобою. Без протоколу.
– Про що?

– Нагадую. Це не допит. – Гаррі підіймає руки й розводить їх в сторони, щоб продемонструвати відсутність каменів за душею: – Мені просто цікаво, нащо ти це робив. Навіщо тобі часоворот, Теодоре?
– Гаррі. – На лиці візаві на мить з’являється гримаса гидливості: – Називай мене Нотт.
– Добре, Нотт. Нащо тобі було це?
– Наполягаю. Це не зізнання. – Тео теж відриває долоні від столу: – Ми зговорились повернутись в минуле і повернути собі Темного Лорда. Ми це я, Керроу, Мелфої та Гойл.

Гаррі закочує очі й це дуже схоже на одну із тих мін, які факультативно викладають виключно для Слизеринців.

Нотт сміється:
– А що ти хотів почути? Мені просто цікаво було спробувати зробити це. Я спробував. В мене вийшло.

– Але ж ти ним користувався.
– А як ще я міг перевірити працює ця штука, чи ні?

– Ти ризикував, користуючись незареєстрованим часоворотом. – Гаррі розуміє, що підійшов до межі, за якою його може оббілувати розлючена Еджком і її навіжена адвокатська контора. Але Тео лише хитає головою і промовляє:
– Як і ти, коли користувався чужим.

Поттер вилуплює очі.

– А. Ну, так. – Каже Нотт: – Є ж велика різниця, коли це роблю я і коли це робиш ти. Бо ти на боці хороших. Тож ти можеш влаштувати втечу для людини, засудженої за масове вбивство. І для тварини, яка мало не вбила твого однокласника…

Гаррі все ще сидить з виряченими очима.

– Що? – Запитує Теодор: – Ти ж не думав, що всі настільки дурні, щоб не скласти докупи ненормальний розклад уроків у Ґрейнджер в той рік і обставини втечі гіпогрифа і Блека?
– Сіріус Блек був невинен. – Белькоче Гаррі, радуючись що це не допит, а він у цю мить не голова Відділу магічного правопорядку, а просто знайомий затриманого.

– Це визначив суд? – Нотт посміхається: – Чи це сказав ти?

Поттер хитає головою.

– От бачиш. – Голос Теодора звучить майже дружелюбно: – Щоб бути правим, не треба бути правим, а варто лише опинитися на правильному боці.

Десь в кінці коридору чується голос Маріетти Еджком, яка повернулась з квитанцією за оплачений штраф. Нотт встає, не питаючи дозволу в Гаррі, і йде до дверей.

– Нотт. – Каже Гаррі, відсуваючи свій стілець і теж встаючи.
– Поттере? – Каже Нотт, зупиняючись на порозі.
– Сподіваюсь, ми ще зустрінемось. – Гаррі затинається, зрозумівши, що це звучить як погроза, тому додає: – За інших обставин.
– Так. – Тео киває: – Можливо я тобі навіть руку потисну тоді.