Ērvēra Adda Iustitia
Feb. 11th, 2023 04:07 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargo Є те, про що я не можу говорити. Є те, про що я не хочу говорити. А є те, що лише швидка думка. Думка, яка проноситься стрімко у моїй голові, коли я від когось чую фразу: «Я хочу Справедливості.»
Думка починається з: «Ні. Ні, ти не хочеш. Насправді не хочеш. Бо ти не уявляєш, якою вона буде. А буде вона завжди не такою, як ти її уявляєш собі.»
Бо спочатку це лише кинута однією людиною з Ліб скарга – у Всесвіт, у порожнечу, на форум. Розповідь нерівна про те, як набридло сидіти вечорами у темряві й бачити у вікно кілька будинків попереду, де електрика є завжди. Спочатку це лише кода до розповіді. Декілька фраз: «Це ж не справедливо, що світло вимикають нам, а не їм. Бо я впевнений, що нічого критичного немає на одній з ними лінії. Їх просто не вимикають і все. І я хочу, щоб було справедливо. Щоб і тим будинкам вимикали також!»
Це спочатку. А потім за пару тижнів – повітряна тривога і вибух, і аварія десь. І неможливість викликати швидку до мами, у якої серце від вибуху зробило кульбіт. Бо те, що вимкнуло на три години світло усім, вимкнуло і ті будинки, і всі мобільні вишки також.
І той, хто просив Справедливості, все кидає і біжить на вулицю ловити сигнал, шукати таксі, перехоплювати на дорозі автівки, просити когось маму до клініки підвезти. Й останнє про що він думає – це про те, що сталось все так, як йому і хотілось.
А Змій – жорстокий неймовірно, коли мова про Справедливість іде – дочекавшись, коли людина відпишиться, що з мамою все окей і що вони вже повернулись додому з лікарні, де мамі зробили кардіограму й укол – знаходить той старий пост і залишає один коментар під ним: «Так тим будинкам вимкнули нарешті світло, чи ні?»
Він це пише і йде на нічний сеанс у кіно, вимикає свій телефон, а я – поки Змій в кінотеатрі сидить – відбиваюсь як можу від тих, хто приходить в приват до мене й на пошту й розповідає мені про те, який Змій жорстокий і злий.
Я посилаю деяких нах. Іншим відповідаю: «А ти думав, що можна зачепити тему Справедливості й не зачепити Т.В.?» Я заспокоюю третіх фразою: «Звісно його попустить і він це прибере, але на майбутнє не варто при ньому Справедливості ще для когось з сусідів просить.» І поки я все це роблю, я розумію, чому Змій не став робити військову кар'єру, угу.
А потім я думаю: «Мабуть, я про це напишу…»
Культ Юстиції – як Ервери, тобто, богині – якщо вірити Мор Марнат – наймолодший з римських усіх. Його любчик наш Август увів, бо дуже красиві жести любив.
І він же, скоріше за все, придумав пов'язати її з Правосуддям, хоча де вона, де воно, а де, власне, суди, у яких ми не бачимо ні того, ні того, бо те, що ми бачимо - не є Справедливістю, а те, що ми хотіли би бачити у судах Правосуддям би не було.
Тож. Про справжню Юстицію. Почати треба з того, що якщо Юнона у нашій традиції зветься Ērvēra Alla Iuno, тобто, Богиня Перша-З-Перших Юнона, то Юстицію у нас звуть Ērvēra Adda Iustitia.
І це слово «адда» перекладають всі хто як хоче, і в гриву і в хвіст, й зазвичай не заморочуються і називають її «остання», маючи на увазі, що Імператор її образ божественний сформулював й в традицію нашу привів тоді, коли всі інші Ервери давно в ній вже були.
Хоча насправді це слово для перекладу дуже складне. Воно приблизно про тих, хто відстрілюється тоді, коли інші відступають, відходять на більш глибокі позиції. Воно приблизно про тих, хто залишається на посту, даючи евакуюватися іншим. Воно – скоріше еквівалент фрази: «Будеш йти – повимикай всі електроприбори, перекрий крани на газі й воді та погаси на башті всі сигнальні вогні.»
За легендою Адда Юстиція остання покинула Світ тоді, коли Золотий Вік закінчився. Пішла, залишивши без себе людей. І очікується, що останньою вона повернеться в Світ. А в мить, коли станеться це – Світ людей закінчиться й почнеться Страшний Божественний Суд.
І вважається, що тепер й до тих пір сенсу немає кликати, викликати її. Бо – щоб викликати її – треба усвідомлювати, що вона – не Правосуддя. І ніколи це була цим. Ніколи не була тим, чим ми уявляєм її.
Бо Справедливість – це не закон, в якому чітко написано, як, кому і за що. І навіть не Принцип Рівності, коли всім всього порівну і ніхто не кращій за всіх. Справедливість – це щось що жодна людина не здатна вирахувати й передбачити, бо жодна людина не здатна відслідковувати стільки гілок Життєвих Олив і стільки зв’язків.
Бо якби Справедливість все ще була тут, між людей, і якби вирішувала все за всіх Справедливість – нас усіх не було б, бо право народитись мали б мати усі хто був би запрограмований у тисячах сперматозоїдів, а померти не міг би ніхто.
Тож Справедливість – Ервера, яку люблять, з якою спілкуються, якій приносять жертвоприношення. Але яку ніколи не просять про щось, яку не прикликують для вирішення тяжб, спорів й проблем.
P.S. Ну, і якщо я вже завелась – то, до речі. До речі, найбільш вірним зображенням Юстиції – як Ервери Справедливості, що останньою пішла від людей і останньою до них повернеться – особисто я – вважаю ту статую, що зроблена Альфредо Ческіатті й поставлена перед будівлею Верховного Федерального Суду Бразилії.
Вона боса, бо вона від Землі (бо після кожного землетрусу чи виверження вулкану мали б згадувати про це у роздумах про Вибір й про Випадок і про те, чому вижили ось ці, а не ті).
У неї зав'язані очі (бо взяли цю манеру зображати її без пов'язки, сподіваючись, що пронесе).
Вона не стоїть, а сидить (бо як встане всі ляжуть).
На колінах вона тримає непотрібній їй зараз меч (бо ніякої зброї піднятої у якості попередження для всіх тих, хто збирається переступати закон й несправедливо чинити із кимсь; бо вона ж не поліцейська і не суддя, від неї не варто очікувати пострілів у повітря й обіцянок покарати за неповагу колись).
І – головне – жодних тобі терезів (бо символ цей – остання надія від Августа для тих наївних, які думають, що вона буде щось там зважувати, звіряти й досліджувати перед тим, як меч піднести).
Думка починається з: «Ні. Ні, ти не хочеш. Насправді не хочеш. Бо ти не уявляєш, якою вона буде. А буде вона завжди не такою, як ти її уявляєш собі.»
Бо спочатку це лише кинута однією людиною з Ліб скарга – у Всесвіт, у порожнечу, на форум. Розповідь нерівна про те, як набридло сидіти вечорами у темряві й бачити у вікно кілька будинків попереду, де електрика є завжди. Спочатку це лише кода до розповіді. Декілька фраз: «Це ж не справедливо, що світло вимикають нам, а не їм. Бо я впевнений, що нічого критичного немає на одній з ними лінії. Їх просто не вимикають і все. І я хочу, щоб було справедливо. Щоб і тим будинкам вимикали також!»
Це спочатку. А потім за пару тижнів – повітряна тривога і вибух, і аварія десь. І неможливість викликати швидку до мами, у якої серце від вибуху зробило кульбіт. Бо те, що вимкнуло на три години світло усім, вимкнуло і ті будинки, і всі мобільні вишки також.
І той, хто просив Справедливості, все кидає і біжить на вулицю ловити сигнал, шукати таксі, перехоплювати на дорозі автівки, просити когось маму до клініки підвезти. Й останнє про що він думає – це про те, що сталось все так, як йому і хотілось.
А Змій – жорстокий неймовірно, коли мова про Справедливість іде – дочекавшись, коли людина відпишиться, що з мамою все окей і що вони вже повернулись додому з лікарні, де мамі зробили кардіограму й укол – знаходить той старий пост і залишає один коментар під ним: «Так тим будинкам вимкнули нарешті світло, чи ні?»
Він це пише і йде на нічний сеанс у кіно, вимикає свій телефон, а я – поки Змій в кінотеатрі сидить – відбиваюсь як можу від тих, хто приходить в приват до мене й на пошту й розповідає мені про те, який Змій жорстокий і злий.
Я посилаю деяких нах. Іншим відповідаю: «А ти думав, що можна зачепити тему Справедливості й не зачепити Т.В.?» Я заспокоюю третіх фразою: «Звісно його попустить і він це прибере, але на майбутнє не варто при ньому Справедливості ще для когось з сусідів просить.» І поки я все це роблю, я розумію, чому Змій не став робити військову кар'єру, угу.
А потім я думаю: «Мабуть, я про це напишу…»
Культ Юстиції – як Ервери, тобто, богині – якщо вірити Мор Марнат – наймолодший з римських усіх. Його любчик наш Август увів, бо дуже красиві жести любив.
І він же, скоріше за все, придумав пов'язати її з Правосуддям, хоча де вона, де воно, а де, власне, суди, у яких ми не бачимо ні того, ні того, бо те, що ми бачимо - не є Справедливістю, а те, що ми хотіли би бачити у судах Правосуддям би не було.
Тож. Про справжню Юстицію. Почати треба з того, що якщо Юнона у нашій традиції зветься Ērvēra Alla Iuno, тобто, Богиня Перша-З-Перших Юнона, то Юстицію у нас звуть Ērvēra Adda Iustitia.
І це слово «адда» перекладають всі хто як хоче, і в гриву і в хвіст, й зазвичай не заморочуються і називають її «остання», маючи на увазі, що Імператор її образ божественний сформулював й в традицію нашу привів тоді, коли всі інші Ервери давно в ній вже були.
Хоча насправді це слово для перекладу дуже складне. Воно приблизно про тих, хто відстрілюється тоді, коли інші відступають, відходять на більш глибокі позиції. Воно приблизно про тих, хто залишається на посту, даючи евакуюватися іншим. Воно – скоріше еквівалент фрази: «Будеш йти – повимикай всі електроприбори, перекрий крани на газі й воді та погаси на башті всі сигнальні вогні.»
За легендою Адда Юстиція остання покинула Світ тоді, коли Золотий Вік закінчився. Пішла, залишивши без себе людей. І очікується, що останньою вона повернеться в Світ. А в мить, коли станеться це – Світ людей закінчиться й почнеться Страшний Божественний Суд.
І вважається, що тепер й до тих пір сенсу немає кликати, викликати її. Бо – щоб викликати її – треба усвідомлювати, що вона – не Правосуддя. І ніколи це була цим. Ніколи не була тим, чим ми уявляєм її.
Бо Справедливість – це не закон, в якому чітко написано, як, кому і за що. І навіть не Принцип Рівності, коли всім всього порівну і ніхто не кращій за всіх. Справедливість – це щось що жодна людина не здатна вирахувати й передбачити, бо жодна людина не здатна відслідковувати стільки гілок Життєвих Олив і стільки зв’язків.
Бо якби Справедливість все ще була тут, між людей, і якби вирішувала все за всіх Справедливість – нас усіх не було б, бо право народитись мали б мати усі хто був би запрограмований у тисячах сперматозоїдів, а померти не міг би ніхто.
Тож Справедливість – Ервера, яку люблять, з якою спілкуються, якій приносять жертвоприношення. Але яку ніколи не просять про щось, яку не прикликують для вирішення тяжб, спорів й проблем.
P.S. Ну, і якщо я вже завелась – то, до речі. До речі, найбільш вірним зображенням Юстиції – як Ервери Справедливості, що останньою пішла від людей і останньою до них повернеться – особисто я – вважаю ту статую, що зроблена Альфредо Ческіатті й поставлена перед будівлею Верховного Федерального Суду Бразилії.
Вона боса, бо вона від Землі (бо після кожного землетрусу чи виверження вулкану мали б згадувати про це у роздумах про Вибір й про Випадок і про те, чому вижили ось ці, а не ті).
У неї зав'язані очі (бо взяли цю манеру зображати її без пов'язки, сподіваючись, що пронесе).
Вона не стоїть, а сидить (бо як встане всі ляжуть).
На колінах вона тримає непотрібній їй зараз меч (бо ніякої зброї піднятої у якості попередження для всіх тих, хто збирається переступати закон й несправедливо чинити із кимсь; бо вона ж не поліцейська і не суддя, від неї не варто очікувати пострілів у повітря й обіцянок покарати за неповагу колись).
І – головне – жодних тобі терезів (бо символ цей – остання надія від Августа для тих наївних, які думають, що вона буде щось там зважувати, звіряти й досліджувати перед тим, як меч піднести).
щоб не загубилось.
Date: 2023-02-11 04:36 am (UTC)Але. В приватці на фейсбуці спитали що означає абзац з допису на Дрім, в якім говорилось, що якби Справедливість вирішувала - ніхто б з нас не народився. Чому, мовляв, і як це працює.
Так от. Справедливість - це такі собі ланцюжки, де кожна наступна ланка - це людина, якій ще гірше. Людина, яка вважає, що те, що з нею відбувається є несправедливим і просить про Справедливість.
Ну, наприклад, десь є електрика цілодобово. А десь є Сашко, який вважає несправедливим, що в нього вимикають світло на кілька годин. А той, що за Сашком у цьому ланцюжку - сидить без світла вже тиждень, але в нього хоча б цілий дім. У наступного нема дому, але він зберіг якість гроші, документи й сім'ю. У того, хто за наступним вже немає цього всього. І далі і далі і далі. У кінці ланцюжка завжди - перша несправедливість, бо шанс народитися, а перед тим шанс оплодотворити яйцеклітину також був не у всіх.
Тому і існує - у всякому разі в моїй традиції - неписане правило підтримувати зі Леді Справедливістю стосунки, щоб звірятися з нею, але ніколи у неї справедливості не просити.
Бо головний прикол - це плутанина у термінах. Справедливість з чим тільки не плутають. З Правосуддям, з Материнським Законом, з Відплатою, з Паритетом, з Правилом Як Одному Так Усім, навіть господипрости з Комунізмом та Загальною Рівністю плутають її також.
А потім Олександр такий: "Ой, а шо таке? А чо Жертвоприношення злий?"
А Жертвоприношення такий: "Та я не злий, навпаки, я радий, що вчорашня аварія з електромережею, це був тупо збіг, а не справжня Справедливість, угу."
no subject
Date: 2023-02-12 08:15 pm (UTC)