Про світло, яке все змінює.

[anna_amargo]

Чек Сільпо порадив: «Прислухайтеся до свого внутрішнього голосу». Я прочитала це вголос і внутрішні голоси зареготали всі хором.

Вони іржали тому, що знали – не треба прислухатися, навіть слухати немає потреби, бо голос не встигає за думками, а думки – за відчуттями, за реакцією тіла.

Поки він на роботі має годину на те, щоб просто сидіти й чекати, цей час можна витратити або на читання, або на триндіж.

Ми говоримо про стоматологію. Й він розповідає мені про те, як йому порадили зробити правильні зуби й прибирати діастему. Виявляється, якщо хочеш, щоб тебе сприймали, як серйозного чоловіка, треба змінювати зуби, бо щілину, хай майже непомітну, між зубами можуть дозволити собі лише маніаки та диваки.

Потім говоримо про його роботу. Про те, як світло змінює місце і як за допомогою двох ламп і жалюзі на вікні перетворити місце, яке виглядає безпечним, немов спальня батьків, в якій можна сховатись від монстра, на місце, куди не забажаєш зайти, бо воно буде схоже на лікарняну палату, яку часто провідує смерть. І це лише тому, що той, хто будував цю кімнату, знав, куди падатиме світло від ламп і як воно буде литися крізь жалюзі на вікні, і створював приміщення не тільки на фундаменті, а і на світлі також.

Потім ми говоримо про Ема. Про один з його страхів. Я кажу: «Ну, тобі ж це знайомо...» І тіло сіпається, коли я це кажу. Обидва тіла. Одночасно моє і його. І далі можна вже не продовжувати.

Але я додаю: «Мені також страшно, бо ви як той маяк. І я постійно боюся, що світло згасне...»

«Що я від них знову втечу влаштовувати особисте життя?» - Він сміється, але ж я чую не тільки сміх, а і внутрішні голоси, то ж знаю, що йому зовсім не смішно. Хитає головою: «Не зараз. Зараз не має причин, з яких я це роблю.»

«Але ж я не про причини, з яких ти тікаєш, бо сциш. Я про те, що робитиму я, якщо втрачу орієнтир...» - Говорю, здається, уголос. І він відповідає: «Думаєш, я не думаю про це?»

І от саме тут я нарешті наважуюсь сказати те, що мов цвях стирчить в голові. Кажу: «Знав би ти, як би я хотіла не розуміти тебе і про тебе всього цього...» «Про себе також всього цього...» - Уточнює він, аж тут приходить хтось, на кого він чекав, й він до роботи встає.

А потім, коли я розказую про цю розмову своєму чоловіку і Ему, Ем говорить: «Треба провести розслідування. Дізнатися, з яких причин він тікає від них і зробити так, щоб у нього і надалі не було цих причин...»

Тобто, все як радить чек із Сільпо...