Leesder Val
Mar. 29th, 2021 07:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoЄ така штука, яку навіть срібні часто називають словом «Забобони», хоча в Марнат вона називається Лістер Вал (пишеться через d, у якої паличка вертикальна перекреслена рискою, як в літери t, в моєму наборі літер у ворді хоча б схожої, на жаль, нема, тому пишу через звичайнісіньку d)...
Та от суть штуки цієї зазвичай перекладають словосполученням «Автоматичні Дії», але скоріше її можна було б перекласти словами: «Роби Так, Як Кажу, Нема Часу Пояснювати, Просто Роби І Все».
І деякі з автоматичних цих дій не мають до забобонів жодного відношення взагалі, й, навпаки, скоріше схожі на закони граматики або дорожнього руху, які полегшують життя навіть тоді, коли здаються нам дивними, але виконуються автоматично.
Але тут ще треба зауважити одну важливу річ: всі забобони діляться на дві основі групи. А саме – на Правила і на те, що можна було би назвати Повідомленнями й Попередженнями.
І якщо вже ми почали порівнювати Лістер Вал з дорожнім рухом, то перша група забобонів – це те, що написано в Правилах: «Не хочеш, щоб тебе збила автівка – не вибігай на дорогу, користуйся підземним переходом. Не хочеш посваритися із Землею, не кидай на стіл ключі, не бий яйцем об стільницю, не барабань ложкою в очікуванні своєї тарілки по дереву, як лопатою по землі»...
Попередження – це те, що допомагає правила всі ці виконувати і сигналізує про щось. Скажімо, якщо на світлофорі блимає жовте світло, це попередження про те, що настала ніч і дороги перевели у вечірній режим, або ж про те, що зараз загориться червоне і не варто спішити, бо можна і не перейти. Й так само дзеркало, яке випадково в вашій розбилося, може попереджати, що дім просить ремонту й виштовхує зі стін заржавілі цвяхи зі словами: «Я втомилося, я пішло!», а може натякати на те, що дім хоче вас захистити, попереджає про щось й дзеркало закриває – як ще одні запасні двері – щоби зло не прийшло...
Хоча. У листі в Марафон (який мабуть буде не останнім листом про Лістер Вал й Забобони) ми зібралися писати лиш про перші дві категорії, а є ще одна, яка називається занадто складним для перекладу словом, але я б ризикнула назвати її Вірою, Відкладеною На Потім.
Це оті забобони, які найчастіше чіпляються на дітей... «Якщо я по дорозі додому зустріну десять червоних авто, то мама ніколи не буде хворіти.» Чи «Якщо я зроблю тисячу журавлів, моя мрія здійсниться...»
Насправді ж це працює просто як маячок. Особливо у маленьких дітей, які ще недостатньо наприймали рішень в своєму житті і тому для Світу недостатньо ще видимі, до знаходяться в тіні батьків.
Чим більше діти роблять серій з того, що виходить за рамки їх побуту – тим більше шансів, що Світ почне бачити їх і допомагати у мріях, угу.
Тож, якщо дитина рахує дорогою полісменів, малює одну й ту саму картинку, або повторює і повторює один й той самий вірш – можна просто убік відійти, щоб не застити Світ.
Та от суть штуки цієї зазвичай перекладають словосполученням «Автоматичні Дії», але скоріше її можна було б перекласти словами: «Роби Так, Як Кажу, Нема Часу Пояснювати, Просто Роби І Все».
І деякі з автоматичних цих дій не мають до забобонів жодного відношення взагалі, й, навпаки, скоріше схожі на закони граматики або дорожнього руху, які полегшують життя навіть тоді, коли здаються нам дивними, але виконуються автоматично.
Але тут ще треба зауважити одну важливу річ: всі забобони діляться на дві основі групи. А саме – на Правила і на те, що можна було би назвати Повідомленнями й Попередженнями.
І якщо вже ми почали порівнювати Лістер Вал з дорожнім рухом, то перша група забобонів – це те, що написано в Правилах: «Не хочеш, щоб тебе збила автівка – не вибігай на дорогу, користуйся підземним переходом. Не хочеш посваритися із Землею, не кидай на стіл ключі, не бий яйцем об стільницю, не барабань ложкою в очікуванні своєї тарілки по дереву, як лопатою по землі»...
Попередження – це те, що допомагає правила всі ці виконувати і сигналізує про щось. Скажімо, якщо на світлофорі блимає жовте світло, це попередження про те, що настала ніч і дороги перевели у вечірній режим, або ж про те, що зараз загориться червоне і не варто спішити, бо можна і не перейти. Й так само дзеркало, яке випадково в вашій розбилося, може попереджати, що дім просить ремонту й виштовхує зі стін заржавілі цвяхи зі словами: «Я втомилося, я пішло!», а може натякати на те, що дім хоче вас захистити, попереджає про щось й дзеркало закриває – як ще одні запасні двері – щоби зло не прийшло...
Хоча. У листі в Марафон (який мабуть буде не останнім листом про Лістер Вал й Забобони) ми зібралися писати лиш про перші дві категорії, а є ще одна, яка називається занадто складним для перекладу словом, але я б ризикнула назвати її Вірою, Відкладеною На Потім.
Це оті забобони, які найчастіше чіпляються на дітей... «Якщо я по дорозі додому зустріну десять червоних авто, то мама ніколи не буде хворіти.» Чи «Якщо я зроблю тисячу журавлів, моя мрія здійсниться...»
Насправді ж це працює просто як маячок. Особливо у маленьких дітей, які ще недостатньо наприймали рішень в своєму житті і тому для Світу недостатньо ще видимі, до знаходяться в тіні батьків.
Чим більше діти роблять серій з того, що виходить за рамки їх побуту – тим більше шансів, що Світ почне бачити їх і допомагати у мріях, угу.
Тож, якщо дитина рахує дорогою полісменів, малює одну й ту саму картинку, або повторює і повторює один й той самий вірш – можна просто убік відійти, щоб не застити Світ.
