N.F. + T.T.R. + A.L. 53
Mar. 14th, 2021 12:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargo2021 рік 11 серпня 15:45
Поки Гаррі вовтузиться з пряжками й ґудзиками, дивлюся на двері, прислухаюся і чую кроки Джинні, нарешті. Вона приходить в ту мить, коли її чоловік спускає з мене штани, звільняючи усе те, чому стало вже тісно у них.
«Оу.» - Промовляє жінка заходячи і заклинанням замикаючи двері. – «У вас тут веселіше ніж там, унизу. Ви не гаєте часу, молодці.»
«Ти знаєш...» - Сміюся, простягаючи назустріч їй руку. – «Гаррі вирішив сьогодні здійснити мої підліткові фантазії...»
«І мої. І мої...» - Вона робить кілька кроків, переступаючи коробки, тягне руку мені. Ми переплітаємось пальцями. Гаррі підіймає очі, дивиться на нас запитально.
«Я ж казала...» - Говорить вниз Джин. – «Я ж казала колись, що коли бачила як ви манівцями поодинці бредете в якесь місце, про яке домовились у записці, я фантазувала про те, що ви могли б там робити.»
«От цього ми якраз не робили...» - З мене виходить стогін навпіл зі сміхом. Притягую Джиневру до себе і спираюся їй на плече. Гаррі, тисне мені на сідниці, втискає мене у себе, буквально валячи з ніг. «Так.» - Шепоче вона. – «Не робили. Але ж могли.»
Вона якусь хвильку спостерігає за Гаррі, потім запитує в мене: «Фантазії були про ось це?»
Не дочекавшись відповіді схиляється до чоловіка: «Що ти намагаєшся зробити?» «Намагається підкоритися.» - В Поттера зайнятий рот, тому відповідаю за нього.
Джинні сміється, схиляється ще нижче, запускає руку в волосся на його голові, промовляє: «Любий, здається в тебе не виходить поки що. Здається, ти його знову, як завжди, береш.»
Ми з Гаррі одночасно порскаєм сміхом. Він зупиняється, відпускає мене, підіймає обличчя і дивиться мені у вічі, задумливо говорить: «Авжеж.»
Збираюсь сказати: «Забий. Це всього лиш дурні підліткові фантазії.» Та Джиневра закриває мене поцілунком. І майже зразу я відчуваю на собі вуста Гаррі.
Тілом розливається ліниве, дуже повільне тепло. Його долоні на моїй спині і моєму стегні вже не давлять, а просто лежать. Він підтримує мене, тримає мене вертикальним. Він вже не намагається увіпхати мене всього в себе, а, навпаки, приходить до мене. Повертається. Спочатку повільно. Потім все швидше біжить. Коли, нарешті, виливаюся в нього, він мене відпускає, але ще хвилину стоїть просто обпершись лобом об мій живіт. Опускаю долоню йому на ліве плече. Промовляю: «Гаррі, чуєш? Ну. Ти таки це зробив.»
Він підіймає голову, посміхається мені, але ще не встає. Повільно повертає на місце мої штани, ґудзики застібає, аж тоді підіймається, щоб застібнути сорочку і заправити її під пасок.
Джинні в цей час збирає моє волосся і зав’язує хвіст. Потім бере за потилицю чоловіка, наближає до себе й цілує, спочатку облизує губи, потім заходить у його рот язиком. «Непогано.» - Говорить, ледь стримуючи сміх. – «Такий знайомий смак. Здається, знала його завжди.»
Гаррі питає: «Змішуємося й стаємо як золотий галеон?» Джиневра мотає головою й хихоче. Звертаюся до неї: «А ти? Де твоя, Джинні, кімната?» Вона бере мою руку: «Це унизу. Пішли.»
2021 11 августа 15:45
Пока Гарри возится с пряжками и пуговицами, смотрю на дверь, прислушиваюсь и слышу шаги Джинни, в конце концов. Она приходит в момент, когда её муж спускает с меня штаны, освобождая всё то, чему стало в них уже тесно.
«Оу.» - Говорит женщина заходя и заклинанием запирая дверь. - «У вас здесь веселее чем там, внизу. Вы не теряете времени, молодцы.»
«Ты знаешь...» - Смеюсь, протягивая навстречу ей руку. - «Гарри решил сегодня осуществить мои подростковые фантазии...»
«И мои. И мои...» - Она делает несколько шагов, переступая коробки, тянет руку мне. Мы переплетаемся пальцами. Гарри поднимает глаза, смотрит на нас вопросительно.
«Я же говорила...» - Произносит вниз Джин. - «Я же говорила когда-то, что когда видела как вы окольными путями по одному бредете в какое-то место, о котором договорились в записке, я фантазировала о том, что вы могли бы там делать».
«Вот этого мы как раз и не делали...» - Из меня получается стон пополам со смехом. Притягиваю Джиневру к себе и опираюсь ей на плечо. Гарри, давит мне на ягодицы, вжимает меня в себя, буквально валя с ног. «Да.» - Шепчет она. - «Не делали. Но могли. »
Она минуту наблюдает за Гарри, потом спрашивает у меня: «Фантазии были про это вот?»
Не дождавшись ответа склоняется к мужу: «Что ты пытаешься сделать?» «Пытается подчиниться.» - У Поттера занят рот, потому отвечаю ей за него.
Джинни смеётся, склоняется ещё ниже, запускает руку в волосы на его голове, говорит: «Дорогой, кажется у тебя пока что не получается. Кажется, ты его снова, как обычно, берёшь.»
Мы с Гарри одновременно брызжем смехом. Он останавливается, отпускает меня, поднимает лицо и смотрит мне в глаза, задумчиво говорит: «Да. Конечно.»
Собираюсь сказать: «Забей. Это всего лишь глупые подростковые фантазии.» Но Джиневра закрывает меня поцелуем. И почти сразу я чувствую на себе губы Гарри.
Телом разливается ленивое, очень медленное тепло. Его ладони на моей спине и моём бедре уже не давят, а просто лежат. Он поддерживает меня, держит меня вертикальным. Он уже не пытается запихнуть меня всего в своё тело, а, наоборот, приходит ко мне. Возвращается. Сначала медленно. Потом всё быстрее бежит. Когда, наконец, выливаюсь в него, он меня отпускает, но ещё минуту стоит просто опёршись лбом о мой живот. Опускаю руку ему на левое плечо. Говорю: «Гарри, слышишь? Ну. Ты таки это сделал. »
Он поднимает голову, улыбается мне, но ещё не встаёт. Медленно возвращает на место мои штаны, пуговицы застёгивает, только тогда поднимается, чтобы застегнуть рубашку и заправить её под пояс.
Джинни в это время собирает мои волосы и скручивает из них хвост. Затем обнимает за затылок мужа, приближает к себе и целует, сначала облизывает губы, затем заходит в его рот языком. «Неплохо.» - Выговаривает, едва сдерживая смех. - «Такой знакомый вкус. Кажется, знала его всегда.»
Гарри спрашивает: «Смешиваемся и становимся как золотой галеон?» Джиневра мотает головой и хихикает. Обращаюсь к ней: «А ты? Где твоя Джинни, комната?» Она берет мою руку: «Это внизу. Пошли.»
Поки Гаррі вовтузиться з пряжками й ґудзиками, дивлюся на двері, прислухаюся і чую кроки Джинні, нарешті. Вона приходить в ту мить, коли її чоловік спускає з мене штани, звільняючи усе те, чому стало вже тісно у них.
«Оу.» - Промовляє жінка заходячи і заклинанням замикаючи двері. – «У вас тут веселіше ніж там, унизу. Ви не гаєте часу, молодці.»
«Ти знаєш...» - Сміюся, простягаючи назустріч їй руку. – «Гаррі вирішив сьогодні здійснити мої підліткові фантазії...»
«І мої. І мої...» - Вона робить кілька кроків, переступаючи коробки, тягне руку мені. Ми переплітаємось пальцями. Гаррі підіймає очі, дивиться на нас запитально.
«Я ж казала...» - Говорить вниз Джин. – «Я ж казала колись, що коли бачила як ви манівцями поодинці бредете в якесь місце, про яке домовились у записці, я фантазувала про те, що ви могли б там робити.»
«От цього ми якраз не робили...» - З мене виходить стогін навпіл зі сміхом. Притягую Джиневру до себе і спираюся їй на плече. Гаррі, тисне мені на сідниці, втискає мене у себе, буквально валячи з ніг. «Так.» - Шепоче вона. – «Не робили. Але ж могли.»
Вона якусь хвильку спостерігає за Гаррі, потім запитує в мене: «Фантазії були про ось це?»
Не дочекавшись відповіді схиляється до чоловіка: «Що ти намагаєшся зробити?» «Намагається підкоритися.» - В Поттера зайнятий рот, тому відповідаю за нього.
Джинні сміється, схиляється ще нижче, запускає руку в волосся на його голові, промовляє: «Любий, здається в тебе не виходить поки що. Здається, ти його знову, як завжди, береш.»
Ми з Гаррі одночасно порскаєм сміхом. Він зупиняється, відпускає мене, підіймає обличчя і дивиться мені у вічі, задумливо говорить: «Авжеж.»
Збираюсь сказати: «Забий. Це всього лиш дурні підліткові фантазії.» Та Джиневра закриває мене поцілунком. І майже зразу я відчуваю на собі вуста Гаррі.
Тілом розливається ліниве, дуже повільне тепло. Його долоні на моїй спині і моєму стегні вже не давлять, а просто лежать. Він підтримує мене, тримає мене вертикальним. Він вже не намагається увіпхати мене всього в себе, а, навпаки, приходить до мене. Повертається. Спочатку повільно. Потім все швидше біжить. Коли, нарешті, виливаюся в нього, він мене відпускає, але ще хвилину стоїть просто обпершись лобом об мій живіт. Опускаю долоню йому на ліве плече. Промовляю: «Гаррі, чуєш? Ну. Ти таки це зробив.»
Він підіймає голову, посміхається мені, але ще не встає. Повільно повертає на місце мої штани, ґудзики застібає, аж тоді підіймається, щоб застібнути сорочку і заправити її під пасок.
Джинні в цей час збирає моє волосся і зав’язує хвіст. Потім бере за потилицю чоловіка, наближає до себе й цілує, спочатку облизує губи, потім заходить у його рот язиком. «Непогано.» - Говорить, ледь стримуючи сміх. – «Такий знайомий смак. Здається, знала його завжди.»
Гаррі питає: «Змішуємося й стаємо як золотий галеон?» Джиневра мотає головою й хихоче. Звертаюся до неї: «А ти? Де твоя, Джинні, кімната?» Вона бере мою руку: «Це унизу. Пішли.»
2021 11 августа 15:45
Пока Гарри возится с пряжками и пуговицами, смотрю на дверь, прислушиваюсь и слышу шаги Джинни, в конце концов. Она приходит в момент, когда её муж спускает с меня штаны, освобождая всё то, чему стало в них уже тесно.
«Оу.» - Говорит женщина заходя и заклинанием запирая дверь. - «У вас здесь веселее чем там, внизу. Вы не теряете времени, молодцы.»
«Ты знаешь...» - Смеюсь, протягивая навстречу ей руку. - «Гарри решил сегодня осуществить мои подростковые фантазии...»
«И мои. И мои...» - Она делает несколько шагов, переступая коробки, тянет руку мне. Мы переплетаемся пальцами. Гарри поднимает глаза, смотрит на нас вопросительно.
«Я же говорила...» - Произносит вниз Джин. - «Я же говорила когда-то, что когда видела как вы окольными путями по одному бредете в какое-то место, о котором договорились в записке, я фантазировала о том, что вы могли бы там делать».
«Вот этого мы как раз и не делали...» - Из меня получается стон пополам со смехом. Притягиваю Джиневру к себе и опираюсь ей на плечо. Гарри, давит мне на ягодицы, вжимает меня в себя, буквально валя с ног. «Да.» - Шепчет она. - «Не делали. Но могли. »
Она минуту наблюдает за Гарри, потом спрашивает у меня: «Фантазии были про это вот?»
Не дождавшись ответа склоняется к мужу: «Что ты пытаешься сделать?» «Пытается подчиниться.» - У Поттера занят рот, потому отвечаю ей за него.
Джинни смеётся, склоняется ещё ниже, запускает руку в волосы на его голове, говорит: «Дорогой, кажется у тебя пока что не получается. Кажется, ты его снова, как обычно, берёшь.»
Мы с Гарри одновременно брызжем смехом. Он останавливается, отпускает меня, поднимает лицо и смотрит мне в глаза, задумчиво говорит: «Да. Конечно.»
Собираюсь сказать: «Забей. Это всего лишь глупые подростковые фантазии.» Но Джиневра закрывает меня поцелуем. И почти сразу я чувствую на себе губы Гарри.
Телом разливается ленивое, очень медленное тепло. Его ладони на моей спине и моём бедре уже не давят, а просто лежат. Он поддерживает меня, держит меня вертикальным. Он уже не пытается запихнуть меня всего в своё тело, а, наоборот, приходит ко мне. Возвращается. Сначала медленно. Потом всё быстрее бежит. Когда, наконец, выливаюсь в него, он меня отпускает, но ещё минуту стоит просто опёршись лбом о мой живот. Опускаю руку ему на левое плечо. Говорю: «Гарри, слышишь? Ну. Ты таки это сделал. »
Он поднимает голову, улыбается мне, но ещё не встаёт. Медленно возвращает на место мои штаны, пуговицы застёгивает, только тогда поднимается, чтобы застегнуть рубашку и заправить её под пояс.
Джинни в это время собирает мои волосы и скручивает из них хвост. Затем обнимает за затылок мужа, приближает к себе и целует, сначала облизывает губы, затем заходит в его рот языком. «Неплохо.» - Выговаривает, едва сдерживая смех. - «Такой знакомый вкус. Кажется, знала его всегда.»
Гарри спрашивает: «Смешиваемся и становимся как золотой галеон?» Джиневра мотает головой и хихикает. Обращаюсь к ней: «А ты? Где твоя Джинни, комната?» Она берет мою руку: «Это внизу. Пошли.»
