![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoСпочатку я це написала в листі, який ми з Олесем відправили учасникам Листопадового етапу нашого Марафону. А потім я сіла подумала і вирішила шматок цей викласти і в ЖЖ.
Бо це історії Іони. Пророка. Яку всі знають. Ну, знають усі, хто виріс у іудейській, мусульманській чи християнській культурі. Але. Яку ірірані розказують трішки не так, як розказують інші. Яку часто згадують у Марнат, як приклад та як закон, але з інакшою трохи мораллю.
Бо для срібних - ця історія – просто символ того, що якщо у Всесвіту плани якісь на нас й є, то вони – не вирок ніколи.
Символ того, що на Світі немає жодного плану, який Світ не міг би змінити по ходу історії залежно від настрою чи обставин якихось. Ніхто ні на що не приречений.
Але, якщо коротко, то Іона – пророк, який колись жив на землі, і якось одного разу отримав наказ йти у Ніневію, столицю Ассирійського царства. Щоб там розказати людям, що вони якось не так живуть і мають покаятися, бо якщо ні – будуть знищені.
Іона, само собою, не хотів йти проповідувати туди, де його могли побити за патякання про каяття і про смерть. Він сів на корабель, щоб плисти у іншу країну, подалі від тієї Ассирії.
Та коли корабель вийшов в відкрите море, на морі почався шторм. Корабль почав тонути. Матросів жах охопив і вони кинули каміння на жереб, щоб зрозуміти, хто з людей на кораблі став причиною бурі у тихому морі. Жереб випав Іоні. Іона зізнався, що він втікач від майбутнього і попросив кинути його в море, щоб втихомирити бурю.
Моряки так і зробили. Шторм ущухнув, а Іону зжерла велетенська рибина, в якій він просидів три дні у роздумах про те, чи втеча - як Вибір, що він зробив – була така вже класна ідея.
А коли три дні минуло, риба випустила його і він таки опинився в Ніневії, де проповідував і проповідями таки врятував і місто, і жителів міста.
Він правда потім таки нив і жалівся, що ось він читав проповіді, у яких обіцяв, що місто буде зруйноване, але через те, що люди покаялись, Світ місто пощадив і тепер пророка вважатимуть усі за брехуна. І йому ще раз прилетіла наука. Але то все якось пояснюють для себе релігії.
А магія і Марнат говорять, що мова не про гріхи.
Й натякають: уявіть, що йдеться не про віру, а, наприклад, про бруд та гігієну. Що Світ обіцяв у Ніневії спалах великий холери, якщо жителі не навчаться мити після сральникив руки. Й що Іона – не пророк, а лікар, наприклад, гігієніст, який мав донести до засранців правила виживання у Світі, сповненому вірусів і мікробів. Дуже не хотів. Але мав. Бо більше під рукою у Світу гігієністів, на жаль, не було.
Тобто – для магів – це історія про те, що є маленькі вибори однієї людини, які можуть привести до наслідків дійсно глобальних (Пообідати кажаном – також чиїмсь було вибором, так?).
Що є люди, які своїм вибором можуть врятувати, або не врятувати, ціле місто. І що іноді – для цих людей – тікати – зовсім не вибір.
І ще є Світ, який не може змусити якусь людину робити вибір якийсь, але може створити обставини, у яких людина просто не може не зробити той вибір, який Світу потрібен для цілей більших, ніж конкретна людина може собі уявити, або побачити з власного місця.
Бо це історії Іони. Пророка. Яку всі знають. Ну, знають усі, хто виріс у іудейській, мусульманській чи християнській культурі. Але. Яку ірірані розказують трішки не так, як розказують інші. Яку часто згадують у Марнат, як приклад та як закон, але з інакшою трохи мораллю.
Бо для срібних - ця історія – просто символ того, що якщо у Всесвіту плани якісь на нас й є, то вони – не вирок ніколи.
Символ того, що на Світі немає жодного плану, який Світ не міг би змінити по ходу історії залежно від настрою чи обставин якихось. Ніхто ні на що не приречений.
Але, якщо коротко, то Іона – пророк, який колись жив на землі, і якось одного разу отримав наказ йти у Ніневію, столицю Ассирійського царства. Щоб там розказати людям, що вони якось не так живуть і мають покаятися, бо якщо ні – будуть знищені.
Іона, само собою, не хотів йти проповідувати туди, де його могли побити за патякання про каяття і про смерть. Він сів на корабель, щоб плисти у іншу країну, подалі від тієї Ассирії.
Та коли корабель вийшов в відкрите море, на морі почався шторм. Корабль почав тонути. Матросів жах охопив і вони кинули каміння на жереб, щоб зрозуміти, хто з людей на кораблі став причиною бурі у тихому морі. Жереб випав Іоні. Іона зізнався, що він втікач від майбутнього і попросив кинути його в море, щоб втихомирити бурю.
Моряки так і зробили. Шторм ущухнув, а Іону зжерла велетенська рибина, в якій він просидів три дні у роздумах про те, чи втеча - як Вибір, що він зробив – була така вже класна ідея.
А коли три дні минуло, риба випустила його і він таки опинився в Ніневії, де проповідував і проповідями таки врятував і місто, і жителів міста.
Він правда потім таки нив і жалівся, що ось він читав проповіді, у яких обіцяв, що місто буде зруйноване, але через те, що люди покаялись, Світ місто пощадив і тепер пророка вважатимуть усі за брехуна. І йому ще раз прилетіла наука. Але то все якось пояснюють для себе релігії.
А магія і Марнат говорять, що мова не про гріхи.
Й натякають: уявіть, що йдеться не про віру, а, наприклад, про бруд та гігієну. Що Світ обіцяв у Ніневії спалах великий холери, якщо жителі не навчаться мити після сральникив руки. Й що Іона – не пророк, а лікар, наприклад, гігієніст, який мав донести до засранців правила виживання у Світі, сповненому вірусів і мікробів. Дуже не хотів. Але мав. Бо більше під рукою у Світу гігієністів, на жаль, не було.
Тобто – для магів – це історія про те, що є маленькі вибори однієї людини, які можуть привести до наслідків дійсно глобальних (Пообідати кажаном – також чиїмсь було вибором, так?).
Що є люди, які своїм вибором можуть врятувати, або не врятувати, ціле місто. І що іноді – для цих людей – тікати – зовсім не вибір.
І ще є Світ, який не може змусити якусь людину робити вибір якийсь, але може створити обставини, у яких людина просто не може не зробити той вибір, який Світу потрібен для цілей більших, ніж конкретна людина може собі уявити, або побачити з власного місця.
