A.L. + T.T.R. 67

[anna_amargo]

147.
Не знаю, чого вони обоє регочуть. «Чого смієтеся?» - Питаю. – «Гаррі, я хоч раз помилявся у матримоніальних пророкуваннях? Не пригадуєш такого? Тож, готується хай.»

«Та ну.» - Не може зупинитись Джиневра. – «У нас всіх є шанс не пережити сьогоднішній день.» «Так!» - Вторить їй Гаррі. – «Можливо у Рона є ще надія до сюрпризу такого не дожити, ага…»

«Що за сюрприз?» - Підходить до нас Герміона. Джинні відповідає: «Здається, ми зрозуміли плани цієї дівчини. Подумай сама. Нащо чекати тут саме цього дня, якщо можна вбити Гаррі у будь який інший день. До того, як це спробує зробити сам Волдеморт…»

Ґрейнджер секунду думає. Потім говорить: «Ти, Джинні, правильно кажеш. Дельфі не збирається вбивати Гаррі. Вона хоче перешкодити Волдемортовій спробі вбити Гаррі. Геніально.»

Кидає погляд у мій бік, ніби лиш тепер розуміє, чому назвав був Джиневру найрозумнішою жінкою в світі. «То що?» - Питаю у неї. – «Ми просто тут сидимо і чекаємо? Поки з’явиться Волдеморт?»

«А взагалі?» - Раптом подає голос Албус. – «А взагалі їй відомо, коли він має з’явитися? Чи не тому вона прибула сюди на цілу добу раніше, що не знала, коли і звідки він тут з’явиться? У підручниках з історії… Виправ мене, Скорпіусе, якщо я не правий… Там нічого не сказано про те, коли і як він опинився у Ґодриковій Долині?»

«Ти не помиляєшся.» - Разом відповідають Герміона й мій син. «Оце так! Їх тепер двоє!» - Бурмотить вражено Рон. Не можу втриматись, кажу йому: «Читати підручники, Візлі, не так вже і страшно. Спробуй якось також.»

Потім повертаюсь до Гаррі: «А як ми можемо з цього скористатися? Знаєш?» «Я можу зробити багатозільну настійку.» - Замість батька Албус відповідає. – «Ми можемо перетворитися на Волдеморта і виманити її до нас.» «Щоб перетворитись на когось, треба додати до настійки якусь частинку тієї особи. А в нас немає частинки від Волдеморта.» - Уперше щось розумне Візлі говорить. Герміона промовляє: «Отож. Але сама ідея мені подобається. Спокусити кицьку штучною мишкою…»

Гаррі дивиться на мене: «А що… А що, як спробувати транфігурацію?» Промовляє він це з таким виглядом, наче питає: «Чи не хочеш ти взяти до рук якийсь ніж і прирізати мене прямо тут?»


147.
Не знаю, чего они хохочут. «Чего смеётесь?» - Интересуюсь. - «Гарри, я хоть раз ошибался в предсказаниях матримониальных? Не помнишь такого? Поэтому, готовится пусть.»

«Да ну.» - Не может остановиться Джиневра. - «У нас всех есть шанс не пережить сегодняшний день.» «Ага!» - Вторит ей Гарри. - «Возможно, у Рона есть ещё надежда до сюрприза такого счастливо не дотянуть…»

«Что за сюрприз?» - Подходит к нам Гермиона. Джинни отвечает: «Кажется, мы поняли планы этой девушки. Подумай сама. Зачем ждать здесь именно сегодня, если можно убить Гарри в любой другой день. До того, как это попытается сделать сам Волдеморт...»

Грейнджер секунду думает. Затем говорит: «Ну, конечно, Джинни. Дельфи не собирается убивать Гарри. Она хочет помешать попытку Волдеморта убить его. Гениально.»

Бросает взгляд в мою сторону, будто только теперь понимает, почему назвал Джиневру наиумнейшей женщиной в мире. «И что?» - Спрашиваю у неё. - «Мы просто тут сидим и ждём? Пока Волдеморт не появится?»

«А вообще?» - Вдруг подаёт голос Альбус. - «А вообще ей известно, когда он должен появиться? Она же поэтому и прибыла сюда заранее, что толком не знает, когда и куда он прибудет? В учебниках по истории... Поправь меня, Скорпиус, если я ошибаюсь... Там ничего не сказано о том, когда и как он оказался в Годриковой Лощине.»

«Ты не ошибаешься.» - Отвечают одновременно Гермиона и мой сын. «Мамочки! Их теперь двое!» - Бормочет ошарашено Рон. Не могу удержаться, говорю ему: «Читать учебники, Уизли, не так уж и страшно. Попробуй как-нибудь тоже.»

К Гарри возвращаюсь затем: «И как мы этим воспользуемся? Знаешь?» «Я могу сделать оборотное зелье.» - Вместо отца Альбус отвечает. - «Можно превратиться в Волдеморта и выманить её к нам.» «Чтобы превратиться в кого-то, надо добавить в зелье какую-то частичку того человека. А у нас от Волдеморта ничего нет.» - Впервые что-то разумное Уизли, наконец, говорит. Гермиона кивает: «Да. Но сама идея мне нравится. Изготовить для кошки фальшивую мышку…»

Гарри смотрит на меня: «А что... А что, если попробовать транфигурацию?» Он это с видом таким произносит, будто спрашивает: «Не хочешь ли ты взять в руки какой-нибудь нож и прирезать меня прямо здесь?»