A.L. + T.T.R. 64

[anna_amargo]

139.
Не знаю, скільки просидів так, то з заплющеними очима, то дивлячись, як Скорпіус спить. Але коли вже також збираюся спробувати заснути, до мене наближається він.

Гаррі підходить, зупиняється переді мною, питає: «Я можу тут сісти?» «Церква велика.» - Кажу. – «Але, якщо тобі потрібно вмоститися саме тут, то чому би і ні…»

«Так.» - Промовляє він. – «Саме тут. Тут, поруч з тобою, найкраще місце, здається. Чи ні…» «Думаєш, ні?»

«Так. Думаю, ні.» - Він нахиляється, хапається за мій зап’ясток, й тягнучи мене за руку, відтягує від стіни. – «Думаю, найкраще місце на кам’яній церковній підлозі - те, яке ти нагрів.»

Він сідає у мене за спиною, упритул до стіни, на місце колишнє моє, а мене вкладає собі на груди й живіт.

Простягаю ноги, руку даю йому, щоб він міг переплести свої пальці з моїми, голову йому кладу на плече. Він притуляється щокою до скроні моєї. Говорить: «Ти хоч уявляєш, як сильно я тебе люблю?»

140.
«У мене дуже багата фантазія.» - Відказую. – «Я можу уявити навіть і не таке…» Кусає за вухо: «Серйозно, Драко!» «Серйозно.» - Пхекаю. – «Гаррі. Уявляю, звісно. Серйозно.»

«Та я ж не про секс.» - Вирішує уточнити. Погоджуюсь: «Так і я не про секс.» «Та що ж таке?!» - Він ірже. – «Тобто, я і про секс також, звичайно. Знаєш, іноді я готовий кілька років життя віддати за те, щоб поцілувати тебе. У губи. Або у живіт.» «Знаю.» - Відповідаю. – «Саме тому ти кличеш мене так рідко. Бо життя коротке. Поцілунок у туалеті мінус п’ять років.» «Драко!» - Він підвищує голос. - «Ти так і будеш дражнити мене?» «Дражнити тебе?» - Вигинаю шию, щоб мати можливість дістатись зубами до його вуха і гризонути добряче. – «Звісно буду. А що?» «А те, що я хочу з тобою поговорити.» «Я слухаю тебе. Говори.»

141.
«Драконе.» - Він бере й другу мою руку своєю другою рукою також. Притискає до себе, обіймаючи всіма нашими руками мене. – «Я тебе дуже-дуже люблю.» «Я знаю.» «І я тебе хочу постійно.» «І це я знаю також. Прямо зараз це відчуваю, угу.»

Гигоче, посувається так, щоб бажання його відчувалось сильніше. Потім каже: «Але.» «О.» - Промовляю. – «Але? Є навіть але?!»

«Але, Драко, послухай. Але, я раніше не помічав цього і тільки коли Джинні сказала, я про це почав думати і я зрозумів. Я тебе бережу. Щоби це не означало. Я тебе бережу.»



139.
Не знаю, сколько просидел так, то с закрытыми глазами, то глядя, как Скорпиус спит. Но когда уже собирался, наконец, попытаться уснуть, ко мне приближается он.

Гарри подходит, останавливается передо мной, спрашивает: «Я могу здесь сесть?» «Церковь большая.» - Отвечаю. - «Но, если тебе нужно устроиться именно здесь, то почему бы и нет...»

«Да.» - Говорит он. - «Именно здесь. Здесь, рядом с тобой, лучшее место, мне кажется. Или нет...» «Думаешь, нет?»

«Да. Думаю, нет.» - Он наклоняется, хватается за запястье моё, и таща за руку, оттягивает меня от стены. - «Думаю, лучшее место на каменном церковном полу - то, которое ты нагрел.»

Он садится у меня за спиной, вплотную к стене, на место прежнее моё, а меня вукладывает себе на грудь и живот.

Протягиваю ноги, руку даю ему, чтобы он мог переплести свои пальцы с моими, голову кладу на плечо. Он прижимается щекой к виску моему. Говорит: «Ты хоть представляешь, настолько сильно я тебя люблю?»

140.
«У меня очень богатая фантазия.» - Отвечаю. - «Я могу представить даже и не такое...» Кусает за ухо: «Серьёзно, Драко» «Серьёзно.» - Фыркаю. - «Гарри. Представляю, конечно. Серьёзно.»

«Да я не о сексе.» - Решает уточнить. Соглашаюсь: «Да и я не о сексе.» «Да что же такое?!» - Он ржет. - «То есть, я и о сексе также, конечно. Знаешь, иногда я готов несколько лет жизнь отдать за то, чтобы поцеловать тебя. В губы. Или в живот.» «Знаю.» - Отвечаю. - «Именно поэтому ты зовешь меня так редко. Потому что жизнь коротка. Поцелуй в туалете минус пять твоих лет.» «Драко» - Он повышает голос. - «Ты так и будешь дразнить меня?» «Дразнить тебя?» - Выгибаю шею, чтобы иметь возможность достать зубами до его уха и хорошенько грызнуть. - «Конечно буду. А что?» «А то, что я хочу с тобою поговорить.» «Я слушаю тебя. Говори.»

141.
«Дракон.» - Он берёт и вторую мою вторую руку своей второй рукой тоже. Прижимает к себе, обнимая всеми нашими руками меня. – «Я тебя очень-очень люблю.» «Я знаю.» «И я тебя хочу постоянно.» «И это я знаю тоже. Чувствую прямо сейчас это, угу.»

Гыгыкает, придвигается так, чтобы желание его ощущалось сильнее. Потом говорит: «Но.» «О.» - Говорю. - «Но? Есть даже но?!»

«Но, Драко, послушай. Но, я раньше не замечал этого и только, когда Джинни сказала, я об этом задумался и понял. Я тебя берегу. Чтобы это ни значило. Я тебя берегу.»