A.L. + T.T.R. 63

[anna_amargo]

136.
Не знаю, що у цей час відображається на моєму лиці, але, дивлячись на мене, мій син починає реготати. Мабуть, навіть знічуюсь: «Що?»

Він сміється: «Ти забавний такий. Я страшенно радий, що ми поговорили про це. Жаль, що раніше ти зі мною так не говорив…»

«Та знаєш…» - Відкидаюся на тверду й незручну спинку лавки церковної. – «Знаєш, Скорпіусе, є, мабуть, теми, на які я б з тобою взагалі не говорив…»

Він і далі регоче: «Зі мною можна говорити про все. Мені чотирнадцять уже.» Також починаю сміятися: «Ти це навмисно кажеш?» «Що кажу?» «Що тобі вже чотирнадцять.» «А що, коли я кажу це, ти почуваєшся зовсім-зовсім старим?»

137.
«Так.» - Говорю, сміючись. – «Почуваюся дуже старим. Але я радий, що тобі чотирнадцять, і що з тобою можна говорити про все.» «Я також радий.» - Відповідає.

«Але знаєш.» - Кажу. – «Це було дійсно страшно. Стільки часу без тебе, й не знати, чи я втратив дитину назавжди, чи ти повернешся, і не говорити ні з ким…»

«Тату, пробач.» - Промовляє. Обіймаю за плечі його. Притуляю губи до скроні: «Ні, Скорпію, тебе ні за що пробачати. Пробачення маю просити я. Але. Я не дуже умію просити пробачення взагалі. Хіба що у однієї людини…»

«Ти також любиш його?» - Запитує він тихо-тихо. Відповідаю кивком. «По тобі це не видно.» - Скорпіус говорить. – «Ти ніколи не виказуєш себе. Ну, от так от, очима, лицем.» «Я більш тренований.» - Шкірюся. – «Більш підступний і злий.»

«Насправді, ні.» - Каже він. «Насправді, ні.» - Теж кажу. – «Але поговоримо про це іншим разом. В тебе був дикий день. Ти маєш відпочити. Он, Албус вже відрубився і спить. Тож давай, я постелю тобі мантію. Теж лягай тут, на лавці, і спи.»

138.
Сиджу поруч зі Скорпіусом, поки він не засинає. Потім вкриваю його краєм мантії, що з лавки звисає, і йду до стіни. Спираюсь на стіну, сповзаю з відчуттям страшенної втоми.

Заплющую очі. Промовляю до себе: «Так, Драко Люціус Мелфой, не тільки у Скорпіуса Гіперіона Мелфоя сьогодні був день такий.»



136.
Не знаю, что в это время отображается на лице моём, но, глядя на меня, мой сын начинает вдруг хохотать. Пожалуй, даже смущаюсь: «Ну, Скорпиус, что?»

Он смеётся: «Ты забавный такой. Я очень рад, что мы поговорили об этом. Жаль, что раньше ты со мной так вот не говорил...»

«Да знаешь...» - Откидываюсь на твёрдую и неудобную спинку скамейки церковной. - «Знаешь, Скорпиус, есть, пожалуй, те темы, на которые я бы с тобой вообще не говорил...»

Он и дальше хохочет: «Со мной можно говорить обо всём. Мне четырнадцать уже.» Также начинаю смеяться: «Ты специально говоришь это вот?» «Что говорю?» «Что тебе уже четырнадцать.» «А что, когда я так говорю, ты чувствуешь себя совсем-совсем старым?»

137.
«Да.» - Отвечаю, смеясь. - «Чувствую себя очень старым. Но я рад, что тебе четырнадцать, и с тобой можно говорить действительно обо всём.» «Я также рад.» - Говорит.

«Но знаешь.» - Прекращаю смеяться. - «Это было действительно страшно. Столько времени без тебя, и не знать, потерял ли я ребёнка своего навсегда, или ты вернёшься, и не говорить об этом ни с кем...»

«Папа, прости.» - Произносит. Обнимаю за плечи его. Прислоняю губы к виску: «Нет, Скорпиус, тебя не за что прощать. Прощения просить должен я. Но. Я не очень умею просить прощения вообще. Разве что у одного человека...»

«Ты также любишь его?» - Спрашивает он очень тихо. Отвечаю кивком. «По тебе не видно.» - Скорпиус говорит. - «Ты никогда не выдаёшь себя. Ну, вот так вот, глазами, лицом.» «Я более тренированный.» - Скалюсь. - «Более коварный и злой.»

«На самом деле, нет.» - Улыбается он. «На самом деле, нет.» - Соглашаюсь. - «Но поговорим об этом в другой раз. У тебя был дикий день. Ты должен сейчас отдохнуть. Вон, Альбус уже отрубился и спит. Поэтому давай, я постелю тебе мантию. Тоже ложись здесь, на скамейке, и спи.»

138.
Сижу рядом с Скорпиусом, пока он не засыпает. Затем укрываю его краем мантии, свисающим со скамейки, и направляюсь к стене. Опираюсь на стену, сползаю с чувством страшной усталости.

Закрываю глаза. Говорю себе: «Да, Драко Люциус Малфой, не только у Скорпиуса Гипериона Малфоя сегодня был день такой.»