Про знаки.
Aug. 31st, 2019 01:36 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
anna_amargoДо речі, про знаки. Іноді люди їх бачать. Іноді люди іншим людям говорять про те, що бачать знаки якісь.
Павлові птах хижий з неба високого на голову дохлу мишу впустив. Франческо папером порізався, а потім побачив, що на папері тім був номер телефону записаний. Бобо отримав листівку чужу з запрошенням на весілля Крістіано й Філіппи. Андрій побачив десь на дорозі авто з неукраїнськими номерами, що врізалося у стовп бігборду, на якому плакат був з фотографією іншого Андрія, колеги його. Ейдан на балконі у себе знайшов пошматованого змія повітряного. Т.В. нахуярив солі у чай собі, але може то був і не знак, а просто Змій сонний був.
Але як би там не було – знаки повсюди і вони для усіх. Деякі очевидні. Деякі аж занадто. А деякі знаки – знаки дійсно. Буквально.
Світ розписаний Рубаром, як зошит учнівський загальний, товстий. Не дуже акуратний зошит не дуже старанного учня.
Якщо не придивлятися – каракулі, якщо зосередитися та вчитатися – текст складний і захопливий. Графіті, які викрикують цілі формули фарбою. Малюнки. Графічні прикраси будинків, всі ці переплетені колоски з квіточками, герби і віночки. Вивіски крамниць. Вітрини, що розмовляють. Люди, які вдягають футболки з рунними написами. Дерева, що ростуть немов вони серафими. Сміття під ногами, яке впало колись і лежить, передаючи послання усім тим, хто випадково наступить сандаликом.
І посеред цього всього МакДональдс з його літерою М, піднесеною над проспектом Соборним. Letat і Letat. Два символи руху, які, стоячи поруч, обіцянку дають.
Говорять, що – якщо двоє не будуть стояти на місці, а рухатися будуть, рухатися й рухатися безупинно, то рано чи пізно вони таки зійдуться. Мабуть.
Можливо, що навіть в МакДакі. Священному місці, яке використовується для Магії частіше, ніж олтарі і постелі.
«В 14:47 за римським часом, всі, кого я назвав, заходять у Мак кожен у місті своєму і замовляють напій однаковий.» «Йєс, сір! Як скажете, сір!» «Всі на місці? Всі готові?» «Готові!» «Ну. Ай не не. Понеслася!!»
«А знаєте що…» «Що, Сано? Скажи нам.» «Якщо подивитися от так. От так от. Знявши кришечку і подивившись от так, то можна побачити, як знак двох Рухів, Letatar, перетворюється на Nasnar…» «Кришечку поверни на місце і пий скоріше, поки лід не розтанув ще!»
Всі бачать знаки. Тисячі їх. Мільйони. Знаки, що стрибають у вічі прямо. Знаки, що сором’язливо чекають, доки їх зрозуміють нарешті. Знаки, які не є знаками, а є помилками чиїмось.
Всі бачать все. Але тільки коли ти читаєш Рубар – ти читаєш історію.
«Кажеш Nasnar?» «Так, Nasnar.» «Охуєть. Дайте два ожинових, будь ласка. Дякую. Вам також. До побачення.»
Павлові птах хижий з неба високого на голову дохлу мишу впустив. Франческо папером порізався, а потім побачив, що на папері тім був номер телефону записаний. Бобо отримав листівку чужу з запрошенням на весілля Крістіано й Філіппи. Андрій побачив десь на дорозі авто з неукраїнськими номерами, що врізалося у стовп бігборду, на якому плакат був з фотографією іншого Андрія, колеги його. Ейдан на балконі у себе знайшов пошматованого змія повітряного. Т.В. нахуярив солі у чай собі, але може то був і не знак, а просто Змій сонний був.
Але як би там не було – знаки повсюди і вони для усіх. Деякі очевидні. Деякі аж занадто. А деякі знаки – знаки дійсно. Буквально.
Світ розписаний Рубаром, як зошит учнівський загальний, товстий. Не дуже акуратний зошит не дуже старанного учня.
Якщо не придивлятися – каракулі, якщо зосередитися та вчитатися – текст складний і захопливий. Графіті, які викрикують цілі формули фарбою. Малюнки. Графічні прикраси будинків, всі ці переплетені колоски з квіточками, герби і віночки. Вивіски крамниць. Вітрини, що розмовляють. Люди, які вдягають футболки з рунними написами. Дерева, що ростуть немов вони серафими. Сміття під ногами, яке впало колись і лежить, передаючи послання усім тим, хто випадково наступить сандаликом.
І посеред цього всього МакДональдс з його літерою М, піднесеною над проспектом Соборним. Letat і Letat. Два символи руху, які, стоячи поруч, обіцянку дають.
Говорять, що – якщо двоє не будуть стояти на місці, а рухатися будуть, рухатися й рухатися безупинно, то рано чи пізно вони таки зійдуться. Мабуть.
Можливо, що навіть в МакДакі. Священному місці, яке використовується для Магії частіше, ніж олтарі і постелі.
«В 14:47 за римським часом, всі, кого я назвав, заходять у Мак кожен у місті своєму і замовляють напій однаковий.» «Йєс, сір! Як скажете, сір!» «Всі на місці? Всі готові?» «Готові!» «Ну. Ай не не. Понеслася!!»
«А знаєте що…» «Що, Сано? Скажи нам.» «Якщо подивитися от так. От так от. Знявши кришечку і подивившись от так, то можна побачити, як знак двох Рухів, Letatar, перетворюється на Nasnar…» «Кришечку поверни на місце і пий скоріше, поки лід не розтанув ще!»
Всі бачать знаки. Тисячі їх. Мільйони. Знаки, що стрибають у вічі прямо. Знаки, що сором’язливо чекають, доки їх зрозуміють нарешті. Знаки, які не є знаками, а є помилками чиїмось.
Всі бачать все. Але тільки коли ти читаєш Рубар – ти читаєш історію.
«Кажеш Nasnar?» «Так, Nasnar.» «Охуєть. Дайте два ожинових, будь ласка. Дякую. Вам також. До побачення.»
